ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 813/1513/13-а

адміністративне провадження № К/9901/885/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Я., суддів: Блажівської Н.Є., Шишова О.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Іщук Л.П., Кухтей Р.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У квітні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про перегляд постанови цього ж суду від 17 квітня 2013 року у справі 815/1513/13-а за нововиявленими обставинами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року заяву задоволено: постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі 815/1513/13-а скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач - ФОП ОСОБА_1 , звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалене цим судом рішення як таке, що прийняте із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване. У доводах касаційної скарги позивач посилається на те, що поняття «підприємницька діяльність» не виключає взаємовідносин, які виникають з приводу справляння податків. Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулювались Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року №727/98, дія якого припинена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 4 листопада 2011 року №4014-VI, і яка застосовувалась до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган просить залишити оскаржуване судове рішення без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу позивача - без задоволення. Доводячи необґрунтованість доводів касаційної скарги зазначає, що до фізичних осіб-підприємців застосовуються нормативно-правові акти, які регламентують підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не передбачено законом, і спірні правовідносини виникли саме внаслідок здійснення позивачем подібної діяльності.

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24 лютого 2021 року визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи: суддя-доповідач - Желтобрюх І.Л., судді - Блажівська Н.Є., Шишов О.О.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У лютому 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, в якому просила скасувати податкові повідомлення- рішення від 10 січня 2013 року №0000051720 та №0000041720.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2013 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 березня 2014 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на вказані вище судові рішення відхилено й залишено їх без змін.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог та визнаючи спірні податкові повідомлення-рішення правомірними суди виходили з того, що позивач здійснювала діяльність з експедиції вантажів в міжнародному сполученні та на території України і знаходилась на спрощеній системі оподаткування. Оскільки позивач, перебуваючи у статусі платника єдиного податку, перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, послуг) за 2010 рік - 500000,00 грн, у неї виник обов`язок з наступного звітного періоду (з 1 січня 2011 року) перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися як платник податку на додану вартість, однак таких дій вона не вчинила.

Підставою для звернення позивачем до суду із заявою про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами слугувало те, що з 1 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким скасовано відповідальність платника податків у разі невключення суми коштів, отриманих від реалізації товарів (робіт, послуг) платником податків, як комісіонером, оскільки доходом у такому випадку є лише сума отриманої винагороди повіреного (агента). Таким чином, позивач наполягає, що у неї не виникало обов`язку зі сплати податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за наслідками своєї діяльності, оскільки вона правомірно продовжувала перебувати платником єдиного податку. Зазначені обставини, на переконання позивача, в розумінні положень частини третьої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є нововиявленими, та мають наслідком перегляд і скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року в цій справі.

Скасовуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі 815/1513/13-а та задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи заявниці та виходив з того, що наведені нею обставини (зміна правового регулювання спірних правовідносин та скасування відповідальності за вчинене податкове правопорушення) є нововиявленими.

Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції не погодився та вважав, що з огляду на перебування позивача у статусі фізичної особи-підприємця положення частини третьої статті 361 КАС України до неї не застосовуються, а відтак, відсутні й підстави стверджувати про наявність нововиявлених обставин.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою вказаної статті визначено підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Частиною шостою статті 361 КАС України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими (...) суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

У своїй заяві позивач наполягає, що така обставина, як зміна регулювання податкового законодавства, що мало наслідком скасування відповідальності позивача, застосованої до неї згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, є нововиявленою в розумінні положень частини третьої статті 361 КАС України.

Так, за приписами частини третьої статті 361 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Поряд із тим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даній нормі йдеться саме про скасування відповідальності фізичної особи. Своєю чергою, «фізична особа» та «фізична особа-підприємець», у статусі якої перебуває позивач, - мають різну правову природу.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Подібне тлумачення не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно- правові акти, що діяли на час розгляду справи, допускається в разі подання такої заяви лише фізичною особою.

Своєю чергою, згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Оскільки станом на час розгляду справи позивач перебувала у статусі фізичної особи- підприємця, до якої застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, а також враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок здійснення нею підприємницької діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що положення КАС України, на яке посилається позивач у поданій заяві, в даному випадку є незастосовним.

Враховуючи викладене вище, є обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції жодним чином не спростовують.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

,

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді Н.Є. Блажівська

О.О. Шишов