ПОСТАНОВА
Іменем України
22 січня 2020 року
Київ
справа №813/1583/17
адміністративне провадження №К/9901/20569/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання неправомірними дій, провадження за якою відкрито
за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (головуючий суддя - Гулик А.Г., судді: Грень Н.М., Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС), головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рубель І.В. , в якому просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо несвоєчасного повернення виконавчого листа стягувачу.
2. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з іншим позовом до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Медведєва О.В., в якому також просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо несвоєчасного повернення виконавчого листа стягувачу, поданого ним повторно.
3. Позови обґрунтовано тим, що на виконання судового рішення у справі № 813/1167/15, 05 квітня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, строком пред`явлення до 30 березня 2017 року. Вказаний виконавчий документ, двічі направлявся на адресу Департаменту ДВС, проте повідомленнями від 30 березня та 27 квітня 2017 року його повернуто стягувачу без прийняття до виконання. Посилаючись на те, що протягом 23 днів відповідачем не вчинено виконавчих дій, а при повторному зверненні до органу ДВС знову повернуто з порушенням строків, позивач просив суд задовольнити позов.
4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року зазначені справи об`єднано в одне провадження.
5. Заявою від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 уточнив позов у частині визначення відповідачів у справі та просив замінити ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, головних державних виконавців ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рубель І.В. та Медведєва О.В. на належного відповідача - Міністерство юстиції України. Протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року клопотання задоволено. Допущено заміну первісних відповідачів на Міністерство юстиції України.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
6. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 у справі №813/1167/15, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 26 лютого 2015 року №151к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Житомирської області; поновлено позивача на посаді та стягнуто з Генеральної прокуратури України на його користь 182 882,70 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зобов`язано Генеральну прокуратуру України вчинити дії щодо відкликання відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 . Судове рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14 067,90 грн звернено до негайного виконання.
7. На виконання цього судового рішення, 05 квітня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/1167/15, який 02 березня 2017 року позивач надіслав до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Зазначений документ відповідач отримав 07 березня 2017 року.
8. Повідомленням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 30 березня 2017 року №53659141 виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, через відсутність заяви про примусове виконання рішення.
9. У квітні 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до органу ДВС із заявою та виконавчим документом, який отримано ним 12 квітня 2017 року.
10. За результатами розгляду цієї заяви, головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Медведєв О.В. прийняв рішення про повернення виконавчого документу, через його невідповідність вимогам пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), у зв`язку з чим стягувачу 06 травня 2017 року надіслано повідомлення від 27 квітня 2017 року № 53850016/16, яке він отримав в це же день.
11. Предметом спору у зазначеній справі є дотримання органом ДВС строків прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного прийняття повідомлень від 30 березня 2017 року №53659141 та від 27 квітня 2017 року №53850016/16 про повернення виконавчого документа ОСОБА_1 без прийняття до виконання.
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачем порушено строк повернення виконавчого документу без прийняття до виконання стягувачу, встановлений частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
14. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Департамент ДВС подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у позові.
15. Заявник зазначив, що судами неправильно застосовано норми Закону № 1404-VIII та не взято до уваги Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 (далі - Порядок), оскільки дата пред`явлення виконавчого документа до виконання та початок вчинення державним виконавцем дій не збігаються у часі, оскільки такі документи надходять до державного виконавця після їх реєстрації. Тому строк необхідно обчислювати саме з дати отримання такого документа державним виконавцем.
16. Судами не повно та необ`єктивно досліджено усіх обставин справи, що не відповідає приписам статті 86 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
17. Одночасно касаційну скаргу Департаменту ДВС обґрунтовано нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 .
18. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту ДВС.
19. Заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшли.
20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21. Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
V. Джерела права й акти їх застосування
22. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
23. Частиною першою статті 258 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
24. За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
25. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
26. Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону №1404-VIII не відповідність яким є підставою для його повернення Так, згідно з частиною четвертою цієї норми виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
28. Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) встановлено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.
29. Основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) та поширюється на всю службову документацію визначені Порядком.
30. Пунктом 1.3.цього Порядку встановлено, що забезпечення організації роботи з документами в органах державної виконавчої служби та дотримання визначених цим Порядком правил покладається на керівника органу державної виконавчої служби, який зобов`язаний: всебічно сприяти раціоналізації, механізації та автоматизації діловодних процесів, уживати необхідних заходів щодо забезпечення оснащення органу державної виконавчої служби сучасним обладнанням та автоматизованими робочими місцями; контролювати своєчасну і якісну підготовку службових документів; ознайомлювати новоприйнятих працівників з цим Порядком.
31. Пунктом 2.8. Порядку встановлено, що зареєстровані в установленому порядку документи розглядаються керівником Відділу не пізніше наступного робочого дня з дня надходження кореспонденції до Відділу, а документи за рішеннями, що підлягають негайному виконанню,- в день їх надходження.
32. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного Законом № 1404-VIII. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна настати. Тому питання щодо повернення стягувачу виконавчого документа без виконання вирішується державним виконавцем протягом трьох днів з дня пред`явлення виконавчого документа до виконання. Норми частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII мають імперативний характер і розширеному тлумаченню не підлягають. Водночас правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби встановлені Порядком, яким встановлені строки реєстрації документів, що надійшли. Цим же Порядком визначено особу, яка відповідає за організацію роботи та дотримання таких строків. Отже, у разі несвоєчасної реєстрації виконавчого документа, орган ДВС не звільнений від відповідальності за порушення строків, встановлених частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII,
VI. Позиція Верховного Суду
33. Як встановлено судами, вперше до відповідача ОСОБА_1 звернувся 02 березня 2017 року. Виконавчий документ Департамент ДВС отримав 07 березня 2017 року, проте повідомлення про його повернення стягувачу державний виконавець прийняв лише 30 березня 2017 року. Вдруге заяву про примусове виконання судового рішення ОСОБА_1 подав у квітні 2017 року. Цю заяву відповідач отримав 13 квітня 2017 року, проте повідомлення №53850016/16 про повернення виконавчого документа державний виконавець прийняв лише 27 квітня 2017 року. Вказані обставини відповідачем не заперечуються. Тому Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення органом ДВС строку повернення виконавчого документу без прийняття до виконання стягувачу, встановленого частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII.
34. Верховний Суд відхиляє аргументи Департаменту ДВС щодо тривалості процедури реєстрації виконавчого документа, оскільки відповідно до пункту 2.8 Порядку рішення, що підлягають негайному виконанню, повинні бути розглянуті у день їх надходження.
35. Доводи заявника щодо порядку розгляду скарг на дії державного виконавця, з посиланням на норми ЦПК України, не мають правового значення для вирішення спору, оскільки справу розглянуто в порядку адміністративного судочинства і норми ЦПК України не поширюються на спірні правовідносини.
36. Інші мотиви та аргументи заявника зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
37. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень, є органами державної виконавчої служби відповідно до Закону № 1402-VІІІ, але не є юридичними особами. Однак ці органи можуть бути належними відповідачами у справах з приводу оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих у виконавчому провадженні. Водночас, безпідставне залучення в якості відповідача Міністерство юстиції України не впливає на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки Департамент ДВС, як орган виконавчої служби, що представляє інтереси Міністерства юстиції України, був виконавцем у виконавчому провадженні ВП № 53659141. Цей орган ДВС був безпосередньо обізнаний щодо розгляду цієї справи, як первісний позивач і, оскаржуючи рішення суду в апеляційному і касаційному порядку, не просив вирішити питання щодо належного визначення відповідача у цій справі.
38. Тому, враховуючи положення частини другої статті 350 КАС України, вказані обставини не є підставою для скасування правильних по суті рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
39. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська