ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №813/1937/17
провадження №К/9901/49304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (судді Заверуха О.Б., Гінда О.М., Ніколін В.В.).
І. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС), в якому просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків в частині встановлення йому в березні 2016 року посадового окладу в розмірі 1611,00 грн, а також перерахунку грошового забезпечення за грудень 2015 року внаслідок чого виникла заборгованість з грошового забезпечення перед Офісом ВПП ДФС;
1.2 зобов`язати донарахувати позивачу: 1) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік; 2) матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 року в розмірі місячного грошового забезпечення; 3) компенсацію за невикористані дні відпустки: за 2004 рік - 13 діб, за 2005 рік - 6 діб, за 2011 рік - 21 доба, за 2013 рік - 11 діб; всього 51 доба; 4) одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на день звільнення та премії за грудень 2015 року, додаткових видів грошового забезпечення з врахуванням посадового окладу в розмірі 2014 грн. з урахуванням компенсації та індексації та стягнути зазначені донараховані суми;
1.3 відкликати грошовий атестат від 19 липня 2016 року № 33 та довідку про додаткові види грошового забезпечення від 19 липня 2016 року № 422/14-23-10-05-5511 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та направити уточнений атестат та довідку на підставі рішень суду та з урахуванням виправлених неточностей в частині надбавки за високі досягнення в праці за квітень та травень 2014 року;
1.4 стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги пояснив, що на підставі оскарженого наказу від 28 березня 2016 року № 198 зменшено посадові оклади, зокрема ті, які були встановлені в грудні 2015 року, на дату його звільнення з податкової міліції та видачі грошового атестату. Відтак відповідач перерахував заробітну плату позивача, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість по заробітній платі перед відповідачем у розмірі 11533,50 грн, а також видав новий грошовий атестат, який призвів до зменшення його пенсії.
3. Позивач вважає такі дії неправомірними і такими, що суперечать нормам Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), Закону України «Про оплату праці». Також зазначив, що на дату звільнення зі служби в податковій міліції (31 грудня 2015 року) йому не виплатили в повному обсязі грошового забезпечення, яке продовжували виплачувати до 01 березня 2016 року. Після звернення до відповідача щодо розрахунку під час звільнення, з`ясував, що йому не нарахували та не виплатили також компенсації за невикористані відпустки за 2004-2013 роки кількістю 51 день, матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 рік в розмірі місячного грошового забезпечення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а одноразову грошову допомогу при звільненні визначили без врахування премії в місяць звільнення.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Відповідно до наказу начальника Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 538-0 від 14 грудня 2015 року, ОСОБА_1 з 31 грудня 2015 року звільнений в запас Збройних Сил України із постановкою на військовий облік з посади начальника п`ятого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників та податкової міліції за пунктом 64 підпунктом «б» (за хворобою), з виплатою компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік у кількості 30 діб та одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 за вислугою років (23 роки).
5. На цій підставі відповідач нарахував позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 96061,00 грн та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 8063,67 грн, що підтверджується листом від 16 вересня 2016 року № 53/14/28-10-05-02. Вказану суму позивачу виплатили чотирма частинами у період з 28 грудня 2015 року по 01 березня 2016 року.
6. 01 лютого 2016 року у зв`язку із звільненням через хворобу згідно з наказом Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 14 грудня 2015 року № 538-о ОСОБА_1 видано грошовий атестат № 4, відповідно до якого позивач мав посадовий оклад 2014,00 грн та відповідні види грошового утримання у відсотковому значенні від посадового окладу - вислугу років (35 %) - 752,14 грн, високі досягнення (50 %) - 1450,00 грн, секретність - (10 %) 200,00 грн.
7. 28 березня 2016 року Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків видало наказ № 198, яким введено в дію перелік змін № 8 до Штатного розпису на 2015 рік, відповідно до якого з метою забезпечення реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та від 09 грудня 2015 року № 1013 та на виконання наказу ДФС України від 12 березня 2016 року № 209 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21 лютого 2015 року № 989» встановлено посадові оклади працівникам Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків відповідно до затвердженого переліку змін до штатного розпису № 8.
8. Згідно з пунктом 1 наказу від 28 березня 2016 року № 198 начальнику п`ятого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ОСОБА_1 встановлено відповідно до Переліку змін № 8 посадовий оклад в розмірі 1611,00 грн, а також проведено перерахунок грошового забезпечення за грудень 2015 року, а саме утримано основний оклад - 403,00 грн, надбавки за вислугу - 141,05 грн, високі досягнення - 272,03 грн, секретність - 40,30 грн, грошову компенсацію за невикористані відпустки - 828,75 грн та вихідну допомогу при звільненні 9848,37 грн; загалом 11533,50 грн.
9. 19 липня 2016 року Офісом ВПП ДФС видав ОСОБА_1 грошовий атестат № 33 на заміну атестату від 01 лютого 2016 року № 4 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 77.
10. Супровідним листом від 21 липня 2016 року № 15839/10/28-19-05-55 Офіс ВПП ДФС, у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення скерував Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий грошовий атестат ОСОБА_1 .
11. 18 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача, щодо надання відомостей про розмір виплати йому грошового забезпечення при звільненні в грудні 2015 року, розрахунку вихідної допомоги, розміру компенсації за невикористані відпустки та допомоги на оздоровлення, надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб.
12. У відповідь на це звернення відповідач листом від 16 вересня 2016 року № 53/14/28-10-05-02 повідомив позивача про перерахунок грошового забезпечення за грудень 2015 року, розміру компенсації за невикористані відпустки та допомоги на оздоровлення, а також причини невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
13. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13 листопада 2017 року позов задовольнив повністю.
13.1. Визнав протиправним та скасував наказ Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників в частині встановлення в березні 2016 року ОСОБА_1 - начальнику п`ятого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, посадового окладу в розмірі 1611 грн.
13.2. Зобов`язав Офіс ВПП ДФС донарахувати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік; матеріальну допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; компенсації за невикористані відпустки - за 2004 рік у кількості 13 діб, за 2005 рік у кількості 6 діб, за 2011 рік у кількості 21 доба, за 2013 рік 11 діб; всього 51 доба ; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на день звільнення та премії за грудень 2015 рік, додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі 2014 грн., а також відкликати грошовий атестат від 19 липня 2016 року № 33 та довідку про додаткові види грошового забезпечення від 19 липня 2016 року № 422/14-23-10-05-5511 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та направити уточнений атестат та довідку з врахуванням висновків суду.
13.3. Стягнув з Офісу ВПП ДФС на користь ОСОБА_1 донараховані суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік; матеріальної допомоги для оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2014 рік в розмірі місячного грошового забезпечення; компенсації за невикористані відпустки - за 2004 рік у кількості 13 діб, за 2005 рік у кількості 6 діб, за 2011 рік у кількості 21 доба, за 2013 рік у кількості 11 діб;- всього 51 доба; одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням грошового забезпечення на день звільнення та премії за грудень 2015 рік, додаткових видів грошового забезпечення з врахуванням посадового окладу в розмірі 2014 грн. з урахуванням компенсації та індексації.
13.4. Стягнув з Офісу ВПП ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме за період з 31 грудня 2015 року по 01 березня 2016 р в сумі 26108,00 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
4. Суд першої інстанції зазначив, що на дату видання наказу від 28 березня 2016 року № 198 позивач вже не перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому останній не міг встановлювати йому посадових окладів.
5. Також, на думку цього суду, відповідач протиправно зменшив розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу при звільненні відповідно до абзацу 3 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 1992 року № 393, оскільки така відповідно до законодавства складає (посадовий оклад - 2014,00 грн, надбавка за звання - 135,00 грн, вислуга років (35%) - 752,00 грн, секретність - (10%) 200,00 грн, високі досягнення (50%) - 1450,00 грн, премія за грудень - 11368,95 грн) - 183068,50 грн (15919*50%*23).
6. Сума компенсації невикористаних відпусток повинна обчислюватися з встановленого судом місячного грошового забезпечення на дату звільнення. Крім цього, виправлення неточностей в довідці про додаткові види грошового забезпечення від 19 липня 2016 року № 422/14-23-10-05-5511 в частині надбавки за високі досягнення в праці за квітень і травень 2014 року, є протиправними, оскільки розмір надбавки за високі досягнення було встановлено на підставі наказу № 29ф Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18 квітня 2014 року «Про встановлення надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи на квітень-червень 2014 року».
7. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні суд першої інстанції покликався на положення статей 116 117 КЗпП.
8. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 27 березня 2018 року скасував постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Офісу ВПП ДФС здійснити донарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік та стягнення з Офісу ВПП ДФС на користь ОСОБА_1 донарахованої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік та ухвалив в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції в цій частині, з посиланням на пункт 2.17.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зазначив, що вказана допомога надається протягом року, однак коли саме матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може бути надана віднесено до волевиявлення працівника органів внутрішніх справ, яке він може висловити у своєму рапорті.
10. Вказаний нормативний документ не містить вимоги про виплату такої допомоги одночасно з наданням відпустки.
11. У справі встановлено, що мотивованого рапорту про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивач у 2014 році не подавав, тому немає підстав для виплати такої допомоги. У решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
V. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
13. З-поміж іншого відповідач пояснив, що в грудні 2015 року, в січні-лютому 2016 року нарахування грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу податкової міліції та видача довідок про грошове забезпечення проводилися відповідно до постанови від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
14. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 77 скасовано підвищення на 25 відсотків посадових окладів особам рядового і начальницького складу. На виконання цієї урядової постанови наказом Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 28 березня 2016 року № 198 введено в дію перелік № 8 змін до Штатного розпису на 2015 рік, затвердженого Головою Державної фіскальної служби України.
15. Відтак в березні 2016 року ОСОБА_1 проведено перерахунок грошового забезпечення і на вимогу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29 квітня 2016 року № 4455/03-31 Пенсійному фонду направлено оновлені довідку та грошовий атестат.
16. Для розрахунку вихідної допомоги ОСОБА_1 включено премію, яку виплатили в листопаді 2015 року, в сумі 3800,00 грн.; премія за грудень 2015 року жодним чином не вплинула на розмір виплаченої йому вихідної допомоги.
17. Окрім того відповідач звернув увагу на те, що з цим позовом позивач звернувся по спливу строку звернення.
18. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Вважає висновки судів попередніх інстанцій правильними і обґрунтованими.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
19. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
20. Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
21. Відповідно до частин першої, другої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
22. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
23. Згідно зі статтею 127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
24. За статтею 129 КЗпП не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
VІ. Висновки Верховного Суду
25. Судячи зі встановлених в цій справі обставин, звернення з цим позовом до суду зумовлено тим, що після звільнення з військової служби позивачу перерахували посадовий оклад (в бік його зменшення), що своєю чергою вплинуло на розмір інших виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу, а згодом враховуються при призначенні і нарахуванні пенсії.
26. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що змінювати посадовий оклад особи після того, як її уже звільнено з військової служби, не можна. Зміни у правовому регулюванні розміру посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, які відбулися у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 77 можуть стосуватися осіб, які проходять військову службу. Тим же особам, які звільнилися з військової служби і яким вже виплачено належне їм на дату звільнення грошове забезпечення, немає підстав перерахувати фактично отримані ними виплати й на цій підставі вносити скориговані відомості до грошового атестата, на основі якого надалі призначатиметься пенсійне забезпечення.
27. У цьому зв`язку треба зауважити, що на дату звільнення позивачу правомірно виплатили грошове забезпечення з урахуванням надбавки в розмірі 25%, тож після звільнення утримати виплачені кошти у зв`язку зі змінами у правовому регулюванні відповідач уже не може.
28. Стосовно інших позовних вимог, то в обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин висновки судів попередніх інстанцій є правильними і обґрунтованими. Доводи касаційної скарги цих висновків, а також обставин справи не спростовують.
29. Щодо строку звернення до суду, то з урахуванням положень частини другої статті 233 КЗпП та з огляду на предмет спору, до спірних правовідносин такий не застосовується.
30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
31. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
32. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
35. Переглянувши оскаржені судові рішення першої та апеляційної судових інстанцій в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
О. В. Калашнікова