ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №813/2255/17
адміністративне провадження №К/9901/21346/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова (далі - управління ПФУ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (ухвалену судом у складі судді Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Качмара В.Я., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.) у справі за позовом управління ПФУ до Товариства з обмеженою відповідальністю Побутового обслуговування «Полісандер» (далі - ТОВ ПО «Полісандер») про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року управління ПФУ звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 24 162,15 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20 липня 2017 року у задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили із того, що відповідач не повинен здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за розрахунками надісланими управлінням ПФУ, оскільки пенсіонер на доставку пенсії якого мають здійснюватися відповідні витрати, набула пільговий стаж не на підприємстві відповідача (ТОВ ПО «Полісандер»), а іншому підприємстві (Товариство з обмеженою відповідальністю «Самшит», далі - ТОВ «Самшит»), яке було створене в результаті реорганізації шляхом виділення, і є правонаступником ТОВ ПО «Полісандер».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 вересня 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд або продовження розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі посилається на те, що на адресу відповідача направлено розрахунки для відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яке одержано відповідачем. Дії управління ПФУ щодо направлення відповідних розрахунків відповідачем не оскаржено.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція КАС.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 728/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., справу передано судді-доповідачу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» управлінням ПФУ відповідачу надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період 2016 року по червень 2017 року.
Відповідачем наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій залишається несплаченою, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
За приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 за N 64/8663, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
У справі, що розглядається, суди встановили, що надіслані управлінням ПФУ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період 2016 року по червень 2017 року ТОВ ПО «Полісандер» отримало, що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи, однак у встановлений строк зазначені у розрахунках суми не сплачено.
Разом із тим, несплату відповідної суми витрат ТОВ ПО «Полісандер» пояснює тим, що воно не може виступати страхувальником по відшкодуванню витрат управління ПФУ на виплату та доставку пенсії пенсіонера ОСОБА_1 , оскільки на час набуття нею права на отримання пільгової пенсії відповідач не був ні роботодавцем, ні страхувальником вказаної особи.
Так, з 16.03.1983 до 01.08.1997 ОСОБА_1 працювала оздоблювальником меблів цеху № 2 Львівської фабрики по виготовленню й ремонту художніх меблів (правонаступники - державне комунальне підприємство побутового обслуговування «Львівська меблева фабрика» та ТОВ ПО «Полісандер»).
01.08.1997 у результаті реорганізації ТОВ ПО «Полісандер» на базі цеху № 2 шляхом виділення з цього товариства було створено ТОВ «Самшит».
Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, 29.07.1997 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій запис про створення ТОВ «Самшит».
З 01.08.1997 в результаті проведеної реорганізації ОСОБА_1 була переведена і прийнята на посаду оздоблювальника меблів IV розряду ТОВ «Самшит», де пропрацювала до 02.08.1999.
Додатком до акта від 01.08.1997, згідно з яким проведено розподіл балансу ТОВ ПО «Полісандер» з виділенням сум на баланс ТОВ «Самшит» засвідчується передавання: розподільчого балансу з додатками, трудових книжок (36 штук), чисельність працюючих - 39 чоловік, серед списку яких є і ОСОБА_1 .
До того ж постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 6 липня 2016 року у справі № 450/2886/15-а було задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Пустомитівському районі Львівської області щодо визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах, під час розгляду якої в якості третьої особи участь у справі брало ТОВ «Самшит», яке не заперечувало проти задоволення відповідного позову, в тому числі і в частині набуття зазначеною особою пільгового стажу на цьому підприємстві.
Врахувавши зазначені обставини, проаналізувавши норми матеріального права, чинні на час реорганізації підприємства, зокрема, статтю 37 Цивільного кодексу Української РСР, статтю 19 Закону України «Про господарські товариства», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій пенсіонеру ОСОБА_1 , оскільки усі права та обов`язки відповідача перейшли внаслідок його реорганізації до його правонаступника - ТОВ «Самшит».
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у чинній на сьогодні редакції, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко