ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 813/2445/18
адміністративне провадження № К/9901/892/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року у складі судді Гавдик З.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Сеника Р.П. (головуючий), суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова частина № НОМЕР_1 територіального управління Національної гвардії, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У липні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:
1.1 визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки члена сім`ї загиблого старшого солдата військового резерву Національної гвардії України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який загинув 5 січня 2015 року в Донецькій області м.Артемівськ приймаючи участь в антитерористичній операції;
1.2 зобов`язати Львівський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 , матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII), форма і порядок видачі, яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби».
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 1 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року, позов задовольнив.
Визнав дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки члена сім`ї загиблого старшого солдата військового резерву Національної гвардії України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який загинув 5 січня 2015 року в Донецькій області м. Артемівськ приймаючи участь в антитерористичній операції.
Зобов`язав Львівський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 матері ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі Закону №2011-XII, форма і порядок видачі, яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби».
2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що у ході судового розгляду справи підтверджено право позивачки на отримання відповідного посвідчення члена сім`ї загиблого на підставі Закону №2011-XII, а тому відмова відповідача у видачі такого посвідчення є протиправною.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 Наказом начальника Північного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 5 січня 2015 року №1дск, відправлено у службове відрядження солдата резерву ОСОБА_2 , командира гранатомета 3 відділення 3 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення, до (м. Слов`янська) Донецької області для виконання завдань згідно Закону України від 20 березня 2003 року №638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» (забезпечення та участі в антитерористичній операції) з 4 січня 2015 року.
3.2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , 1986 року народження отримав травму - розтрощення черепа, що призвела до смерті, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
3.3 Виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області складено актовий запис №2 від 8 січня 2015 року про смерть ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 .
3.4 Відповідно до акта нещасного випадку (у тому числі поранення) №11/15 від 4 березня 2015 року, затвердженого начальником Північного територіального управління Національної гвардії України генерал майором ОСОБА_3 , встановлено, що нещасний випадок із старшим солдатом резерву ОСОБА_2 , стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.
3.5 Відповідно до постанови ВЛК ГУ МВС України в м. Києві від 13 серпня 2015 року, травма ОСОБА_2 , 1986 року народження - розтрощення черепа (5 січня 2015 року), що призвела до смерті, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
3.6 Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 Північного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 25 березня 2015 року№58 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого солдата резерву ОСОБА_2
3.7 Згідно наказу командувача Національної гвардії України від 22 квітня 2015 року №220 було зараховано навічно старшого солдата (резерву) ОСОБА_2 до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 Північного оперативного - територіального об`єднання.
3.8 Згідно витягу Указу Президента України старшого солдата резерву ОСОБА_2 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу нагороджено - орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
3.9 У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про видачу їй довідки члена сім`ї загиблого старшого солдата військового резерву Національної гвардії України ОСОБА_2 (1986 року народження), який загинув 5 січня 2015 року в Донецькій області м. Артемівськ приймаючи участь в антитерористичній операції.
3.10 1 червня 2018 року Львівським обласним військовим комісаріатом надана відповідь про те, що згідно з Витягом з Протоколу № 7 засідання комісії Львівського облвійськкомату з розгляду матеріалів про визнання права на отримання посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби» комісія ухвалила відмовити у видачі посвідчення членам сім`ї загиблого старшого солдата резерву ОСОБА_2 , оскільки проходження служби у військовому резерві не є видом військової служби. Підставою видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, а не резервіста, виданий військовим комісаріатом.
3.11 Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Львівський обласний військовий комісаріат звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 та Закону №2011-XII в цій частині поширюється лише на військовослужбовців та членів їх сімей.
Скаржник вказує, що проходження служби у військовому резерві резервістами та проходження військовослужбовцями військової служби є різними поняттями, у зв`язку з чим на членів сім`ї ОСОБА_2 дія Закону №2011-XII не поширюється.
5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подала.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
9. Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
10. Частиною дев`ятою цієї статті визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
11. Відповідно до частини першої статті 2 цього ж Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаних із захистом Вітчизни.
12. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 13 березня 2014 року №876-VII «Про Національну гвардію України» (далі Закон №876-VII) Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.
13. Відповідно до частини першої статті 21 Закону №876-VII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
14. Закон №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
15. Дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (пункт 3 частини першої статті 3).
16. Відповідно до частини тринадцятої статті 14 цього Закону особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
17. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 25 жовтня 1986 року, а тому є членом сім`ї резервіста і на неї поширюється дія Закону №2011-XII.
18. Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
19. Відповідно до статті 4 цього Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
20. Статтею 6 Закону №3551-XII визначаються особи, які належать до учасників бойових дій, зокрема пункт 19: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
21. Статтею 10 цього Закону визначено, що батьки та діти учасників бойових дій, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання іншого обов`язку військової служби (службових обов`язків) визначені як особи, на яких поширюється чинність даного Закону.
22. З огляду на вказані вище норми та встановлені по справі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка є членом сім`ї загиблого ветерана війни - резервіста Північного територіального управління Національної гвардії України ОСОБА_2 на якого поширюється дія Закону №2011-XII.
23. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками №1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
24. Зі змісту вказаної вище постанови вбачається, що вона встановлює лише форму та порядок видачі посвідчень на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.
25. Натомість статтею 3 Закону №2011-XII визначено перелік осіб, які мають право на отримання таких посвідчень.
26. З огляду на те, що позивачка відноситься до осіб, визначених статтею 3 Закону №2011-XII, вона має право на отримання посвідчення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379.
27. Доводи касатора про те, що ОСОБА_2 проходив службу у резерві, а тому на нього не поширюються норми Закону №2011-XII спростовуються встановленими по справі обставинами.
28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року (справа №813/3083/17).
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 139 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ.М. Шарапа
Судді:А.А. Єзеров
С.М. Чиркін