ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 813/2733/17

адміністративне провадження № К/9901/38671/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Інбау`` на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2018 (головуючий суддя Кузьмич С. М., судді: Сапіга В. П., Улицький В. З.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Інбау`` до Львівської митниці ДФС України (процесуальний правонаступник Львівська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``Інбау`` (далі - позивач, ТОВ``Інбау``, товариство) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, митниця), у якому просило визнати нечинними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.05.2017 №UA209140/2017/10151 та рішення про коригування митної вартості товарів від 17.05.2017 №UA209000/2017/200084/2.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом (за ціною договору), подало всі належні документи та на вимогу митниці також надало додаткові документи. Проте митницею безпідставно було відмовлено у прийнятті митної декларації та самостійно визначено митну вартість товару з посиланням на іншу митну декларацію, як на джерело інформації щодо ціни (подібних) аналогічних товарів.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.10.2017 позов задовольнив.

При цьому суд виходив із того, що розбіжність у документах, на яку вказував відповідач, не вливала на числове визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення. Крім того, суд урахував, що відповідач належним чином не обґрунтував числове значення скоригованої ним митної вартості товару. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару через відсутність у митниці інформації про ідентичні товари, відповідач не навів будь-які пояснення щодо зроблених коригувань.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.01.2018 постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що позивач не підтвердив витрати на перевезення товару, як складової частини його митної вартості, оскільки у документах, поданих для підтвердження митної вартості, вказано, що перевізником товару є ФОП ОСОБА_1 , водночас у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) перевізником вказано компанію ``I.M.A.-TLIT TRANS s.r.c.``, що своєю чергою унеможливлює встановити факт надання послуг з перевезення саме ФОП ОСОБА_1 . Заперечуючи проти цих доводів, позивач доводив наявність господарських взаємовідносин між вказаними перевізниками, проте будь-яких документальних підтверджень на підтвердження своїх доводів не надав.

Позивач не погодився із судовим рішенням суду апеляційної інстанції та подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 27.04.2017 між компанією ``SIKEL ITALIA S.r.l.`` (Італія) (продавець) та позивачем (покупець) укладено контракт №17104/ІМ, відповідно до умов якого (пункт 1) продавець зобов`язується продати, а покупець купити на мовах цього контракту товари (продукцію) відповідно до специфікацій і умов, зазначеним у відповідних додатках до даного контракту. Кількість і ціни товарів регулюються вищезазначеними додатками, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з додатком до контракту поставка товару здійснювалося на умовах EXW, за якими усі затрати на транспортування несе покупець, тобто передбачено самовивіз товару, загальна кількість поставки товару складала 500 кг на суму 13' 500,00 Євро, з урахуванням вартості вантажно-розвантажувальних робіт (2,70 Євро/кг).

Митну вартість товару декларант позивача визначив за основним методом (за ціною договору (контракту)), що відповідаєте сумі поставки згідно з додатком до контракту (13'500,00 Євро) та інвойсу.

Для підтвердження задекларованої у митній декларації (МД) від 16.05.2017 №UA209140/2017/117147 митної вартості товару <Бутілгідрокситолуол кристали (BUTYLATED HYDROXY TOLUENE (BHT CRYSTAL) - 500 кг …> декларантом ТОВ``Інбау`` одночасно з митною декларацією до митниці було подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту), зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.04.2017 №17104/ІМ, на підставі якого здійснювалася поставка товару, та доповнення до нього; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.05.2017 №Q/OFV - 00894, який містить інформацію щодо ціни товару та умов його поставки; міжнародну товарно - транспортну накладна (CMR) №973904; копію експортної декларації на товар від 12.05.2017 №17ІТQ3J010023041Е4; платіжне доручення про оплату товару в іноземній валюті (Євро) від 10.05.2017 №56 на суму 13'500,00 Євро; сертифікат про технічні якості товару від 01.08.2016; договір транспортного перевезення вантажу від 05.05.2017 №170505-1; заявку на перевезення товару від 05.05.2017 №050517-1 до договору перевезення вантажу; рахунок на оплату послуг щодо перевезення вантажу від 12.05.2017 №271; договір на надання брокерських послуг та декларування товарів від 27.04.2016 №270416-Б.

Надані документи містять інформацію щодо умов поставки (EXW), кількості та ціни товару (13' 500,00 Євро), яка, крім іншого, була вказана позивачем під час митного оформлення товару.

Крім того, на вимогу митниці позивач надав додаткові документи: прайс-лист від 17.04.2017 б/н, SWIFT від 11.05.2017 №103; рахунок проформу від 27.04.2017 Q/OFV-00003; висновок ТПП від 17.05.2017 19-09/577; замовлення від 27.04.2017 №1704009; експортну декларацію; відповідь на вимогу.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган дійшов висновку, що надані ТОВ``Інбау`` до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: відповідно до заявки на перевезення товару від 05.05.2017 №050517-1 до договору перевезення вантажу рахунок мав бути виставлений днем завантаження - 11.05.2017, проте був виставлений 12.05.2017, що, зважаючи на курс Євро на відповідні дати, впливає на вартість транспортних витрат.

Системний аналіз положень статей 51 53 54 55 57 58 МК України свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом наведених правових норм у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16), від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16).

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Застосувавши до встановлених обставин норми статей 53 54 57 60 МК України, суд першої інстанцій зробив правильний висновок, що у митниці не було законних підстав для коригування митної вартості, оскільки документи, подані позивачем для митного оформлення товару, в тому числі додаткові, були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості і у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару. Згідно з даними у цих документах впродовж усього шляху слідування товару від постачальника його кількість та ціна не змінювалися. Також суд правильно зауважив, що саме лише зазначення в рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості без пояснень щодо зроблених коригувань та зазначення обставин, які стали підставою для неможливості послідовного застосування митницею попередніх методів визначення митної вартості.

Довід відповідача стосовно розбіжностей у датах навантаження товару та у зв`язку з цим зміною курсу валюти, що своєю чергою, на думку відповідача, вплинуло на вартість транспортних витрат, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованим, оскільки зважаючи на умови поставки товару (EXW - самовивіз, усі затрати на транспортування несе покупець) та валюту розрахунків (Євро) такі розбіжності не впливали на числове значення митної вартості імпортованого товару.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дискреційні повноваження щодо витребування доказів надано суду на підставі статей 9 80 300 306 КАС України. Їх реалізація пов`язана із забезпеченням повного і всебічного встановлення обставин справи. При цьому обставини, що входять до предмету доказування у справі не можуть бути ширшими, ніж ті, що встановлені під час перевірки та/або покладені в основу акта індивідуальної дії, які є предметом спору у такій справі.

Судом першої інстанції вимоги наведених процесуальних норм були дотримані. Правильне застосування судом першої інстанції норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є помилковою.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні визнав обґрунтованим довід відповідача, що надані декларантом документи містили розбіжності, а саме, згідно з автотранспортною міжнародною накладною (CMR) перевізником товару вказано компанію ``І.М.А.-TLIT TRANS s.r.c.``, проте під час митого оформлення одночасно з митною декларацією декларант подав договір про перевезення вантажу із ФОП ОСОБА_1 . Саме ці розбіжності стали підставою для висновку суду про правомірність дій митниці щодо коригування митної вартості.

Однак, відповідно до положень частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції. Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість вказаного органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України і не відповідає конституційному принципу розподілу влади. Тобто, суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Обставини, які стали підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, не були покладені в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару. Також, такі розбіжності, зважаючи на умови поставки товару (EXW - самовивіз, усі затрати на транспортування несе покупець) та його загальну вартість згідно з додатком до контракту, не впливали на митну вартість, задекларованого товару, на що звернув увагу суд першої інстанції. Крім того, автотранспортна накладна (CMR) №973904 поряд з інформацією щодо перевізника (графа 16 - ``І.М.А.-TLIT TRANS s.r.c. ``) містила також інформацію щодо номерних знаків автотранспортного засобу (МІ 452 DU / НОМЕР_1 ), яким здійснювалася доставка товару від постачальника позивачем на підставі договору із ФОП ОСОБА_1 , як наступного перевізника (графа 17), які (номерні знаки автотранспортного засобу ФОП ОСОБА_1 ) зазначені в інших документах (в тому числі, експортна декларація на товар від 12.05.2017 №17ІТQ3J010023041Е4, рахунок на оплату послуг щодо перевезення вантажу від 12.05.2017 №271), що надавалися митниці декларантом під час митного оформлення товару.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2018 підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 - залишенню в силі.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

У зв`язку з реорганізацію територіальних органів Державної митної служби Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Керуючись статтями 52 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Інбау`` задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2018 скасувати, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т.А. Чумаченко