ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 813/2818/16

адміністративне провадження № К/9901/23250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплату грошової компенсації за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року (головуючий суддя - Нос С.П., судді - Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі № 813/2818/16.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (надалі по тексту - ГУ НП у Львівській області, відповідач), в якій позивач просив:

-визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №1500 від 24.06.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області;

-визнати неправомірними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області №188о/с від 01.07.2016;

-поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Галицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області з виплатою грошової компенсації за час вимушеного прогулу з 02 липня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушенні вимоги закону під час притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме положення ст.ст.9, 15, 221, 222 Кодексу України про адміністративній правопорушення (надалі по тексту - КУпАП), ст.ст. 2, 5 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ» (надалі по тексту - Дисциплінарний статут). Позивач зазначав, що інцидент який мав місце 17.06.2016 і став підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, не був пов`язаний з виконанням ОСОБА_1 службових обов`язків. Таким чином, вважає, що всупереч положенням ст.15 КУпАП та ст.5 «Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ», відповідачем протиправно накладено на нього дисциплінране стягнення.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем у спосіб проведення службового розслідування повністю доведено факт порушення службової дисципліни ОСОБА_1 . Стосовно посилань позивача на постанову про закриття кримінального провадження від 26.07.2016, суди зазначили, що винесення постанови про закриття кримінального провадження від 26 липня 2016 року не вказує та не може вказувати на незаконність наказів ГУ НП у Львівській області, адже в постанові про закриття кримінального провадження від 26 липня 2016 року надана правова оцінка діям позивача щодо вчинення ним дрібного хуліганства. Суди врахували, що відсутність в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення жодним чином не вказує на відсутність в його діях ознак дисциплінарного проступку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

12 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року, в якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права в частині не надіслання жодного процесуального документу на адресу позивача, що, як вказує позивач, позбавило його можливості взяти участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права вказує, що дисциплінарна відповідальність настає за порушення службової дисципліни, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, проте під час інциденту, який мав місце 17.06.2016, позивач не виконував службових обов`язків поліцейського. Таким чином, вважає, що суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області №188о/с від 01.07.2016, виданого на підставі наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №1500 від 24.06.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Так, з наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області №1500 від 24.06.2016 вбачається, що перед винесенням наказу передувало відповідне службове розслідування.

Зокрема, 17.06.2016 наказом ГУ НП у Львівській області №1449 призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим Галицького ВП ГУ НП у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .

В ході службового розслідування було встановлено, що 17.06.2016 о 01:09 год в Личаківський відділ поліції зі служби « 102» надійшло повідомлення про те, що невідомий чоловік ходить та розмахує предметом, схожим на пістолет, по вул. Івасюка (клуб «Галактика») в м. Винниках. Виїздом на місце події автопатруля Округ-301 за адресою: м. Винники вул. Галицька 21Б клуб «Галактика» та згідно наданого рапорту інспектора роти №3 батальйону № 4 УПП в м. Львові молодшого лейтенанта поліції Сердюк Н.В. , невідомого громадянина встановлено як ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який, перебуваючи в нетверезому вигляді, зневажливо ставився до оточуючих, та зі слів таксиста ОСОБА_3 , погрожував останньому предметом, схожим на зброю. В результаті виїзду слідчо-оперативної групи Личаківського ВП на місце події в м. Винники було виявлено пістолет під гумову кулю ПМШ1 2011 р.в. з маркуванням КОДА № НОМЕР_1 та 8 набоїв, інформація, отримана від ОСОБА_3 , була підтверджена, особа діючого працівника поліції ОСОБА_1 також була підтверджена.

Окрім цього, 17.06.2016 в приміщенні Личаківського ВП позивачу було запропоновано пройти медичне освідчення на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі, або пройти тест на предмет вживання алкогольних напоїв за допомогою «Драгер». Однак, ОСОБА_1 пройти медичне освідчення та тестування категорично відмовився, що зафіксовано актом №1865/13-2016.

На виконання вимог Дисциплінарного статуту ОВС України ОСОБА_1 17.06.2016 написав письмове пояснення, в якому заперечив інформацію водія таксі ОСОБА_3 .

Під час проведення службового розслідування було витребувано з Управління патрульної поліції у м. Львові відеозаписи з місця події 17.06.2016 за участю оперуповноваженого Галицького ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

В результаті проведення службового розслідування у строки, визначені ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС України 21.06.2016, було затверджено висновок. Згідно висновку службового розслідування відомості, які стали підставою для проведення розслідування, знайшли своє підтвердження.

Так, за порушення службової дисципліни, що виразилось у нецензурній лайці, образливому чіплянні та погрозах у застосуванні пристрою для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями, водію таксі, порушення вимог ст.ст. 6,18 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги поліцейського на оперуповноваженого Галицького ВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у строк визначений ч.2 ст. 16 Дисциплінарного статуту ОВС України наказом ГУНП у Львівській області №1500 від 24.06.2016 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.

Також суди встановили, що при визначені виду дисциплінарного стягнення ГУ НП у Львівській області враховано попередню поведінку особи та ставлення до виконання службових обов`язків, а саме той факт, що за короткий строк функціонування поліції в Україні ОСОБА_1 уже допускав порушення дисципліни, як поліцейський і був за це притягнутий до суворої дисциплінарної відповідальності. Зокрема наказом ГУ НП у Львівській області від 06.04.2016 №1122 за порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні доручення начальника Галицького відділу поліції від 18.02.2016 №26, самовільному залишенні місця несення служби ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

На момент порушення службової дисципліни 17.06.2016 стягнення «сувора догана» було чинним. Також враховано відсутність у ОСОБА_1 за весь час служби в поліції заохочень. Окрім цього, враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, не визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку, зневажливе відношення до патрульних поліцейських.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 6 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до пункту дев`ятого Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року №901-VIII визначено до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції 254к/96-ВР і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни

Стаття 5 Дисциплінарного статуту обумовлює, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу можуть притягуватися одночасно як до кримінальної так і до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ. (ст.12 Дисциплінарного статуту).

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту).

Статтею 15 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Щодо посилань скаржника на його неналежне повідомлення судом апеляційної про розгляд поданої ним апеляційної скарги Суд зазначає таке.

Відповідно до приписів ст. 33 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції) повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

З матеріалів справи слідує, що на зазначену позивачем адресу Львівським апеляційним адміністративним судом було надіслано ухвалу про відкриття апеляційного провадження, інформацію про права і обов`язки учасника справи та повістку про виклик до суду на 15.12.2016. Проте вказане відправлення було повернуто на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що апеляційним судом вчинено дії щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд справи шляхом направлення на їх адреси повісток про виклик до суду. Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою "за закінченням терміну зберігання" свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №0870/8014/12.

Щодо обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку колегія суддів звертає увагу на таке.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

З матеріалів справи слідує, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме: ст. ст. 6,18 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 1, 2, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги поліцейського.

Позивач ані під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій, ані в поданій ним касаційній скарзі фактично не заперечував обставин, наведених у висновку службового розслідування, однак вказував, що ці обставини відбувались не під час виконання ним службових обов`язків.

Суд критично оцінює такі посилання, адже, як вже зазначалось, поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в час відпочинку, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс.

Зі змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Таким чином, зважаючи на встановлені судами обставини, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанції стосовно наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку та правомірності наказу відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Також Суд вважає за необхідне додати, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandisрішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C.v. the Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Таким чином, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції адже вчинений позивачем проступок є таким, що негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін 15.01.2020) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2016 року у справі № 813/2818/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова