ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

справа №813/290/17

адміністративне провадження № К/9901/42515/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Кравчук В.М., Єзеров А.А.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (судді -Нос С.П., Кухтей Р.В., Яворський І. О.)

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У січні 2017 року ТОВ «Енергозбереження Львів» звернулось до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області № 13010532440-0523 від 28.12.2016 про накладення штрафу в сумі 144000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області № 13-01-053/2440-1778 від 07.12.2016 в частині встановлення порушення ст. 106 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 06.12.2016 року по 07.12.2016 року головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області здійснено перевірку ТОВ «Енергозбереження Львів», за наслідками якої складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування за № 13010532440 (а. с. 7-23).

В ході проведення перевірки встановлено порушення вимог ст. 106 КЗпП України, а саме при нормі робочого часу в листопаді 2016 року 176 годин, працівники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відпрацювали по 192 год., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відпрацювали по 184 год., ОСОБА_9 відпрацював 202 год., однак адміністрацією товариства не проведено оплату працівникам за понаднормові години у подвійному розмірі.

На підставі Акта перевірки відповідачем 07.12.2016 прийнято припис №13-01-053/2440-1778, в якому, серед іншого, було приписано забезпечити дотримання вимог ст. 106 КЗпП України та письмово інформувати про виконання вимог припису до 07.01.2017.

Також, 28.12.2016 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України прийнято постанову про накладення штрафу № 13010532440-0523 у розмірі 144000,00 грн.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки щодо порушень ст. 106 КЗпП України та із винесеним відповідачем приписом у цій частині, а також постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2017, позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13010532440-0523 від 28.12.2016.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Львівській області №13-01-053/2440-1778 від 07.12.2016 в частині встановлення порушення ст. 106 Кодексу законів про працю України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказом №10_16-1 від 03.10.2016 запроваджено підсумований облік робочого часу на ТОВ «Енергозбереження Львів» обліковим періодом, що рівний опалювальному сезону (а. с. 27). Організовано та забезпечено складання графіків змінності (додаток 1 до наказу) та ведення обліку робочого часу працівників котелень у табелі обліку використання робочого часу щомісячно (додаток 2 до наказу). На виконання п. 4 даного наказу працівників котелень ознайомлено під розписку (а. с. 31). Вказаний наказ № 10_16-1 від 03.10.2016 зареєстрований у журналі реєстрації наказів по основній діяльності ТОВ «Енергозбереження Львів» (а. с. 83) та погоджено профорганізатором первинної профспілкової організації ППО ПАТ «Концерн Галнафтогаз» ВПС Співдружність».

Судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ст. 106 КЗпП України, а тому припис Головного управління Держпраці у Львівській області № 13-01-053/2440-1778 від 07.12.2016 в частині встановлення порушення ст. 106 Кодексу законів про працю України та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13010532440-0523 від 28.12.2016, не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову - відмовлено.

Суд апеляційної інстанції покликався на те, що висновок суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, оскільки згідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 штрафи передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладаються на суб`єкта господарювання на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. В даному випадку, акт було складено 07.12.2016 та підписано директором ТОВ «Енергозбереження Львів» без жодних зауважень, в ньому не було відображено того, що на підприємстві запроваджено підсумований облік робочого часу та було підписано директором без жодних зауважень щодо ст. 106 КЗпП України. Таким чином, лист № 194 від 28.12.2016 не міг бути підставою для звільнення ТОВ «Енергозбереження Львів» від відповідальності у вигляді штрафу за порушення законодавства про працю. Також зазначено, що наказ від 03.10.2016 №10_16-1 погоджено з профорганізатором первинної профспілкової організації ППО ПАТ «Концерн Галнафтогаз» ВПС «Співдружність» Гут І.О., тобто, з профспілковою організацією, яка не є первинною профспілковою організацією ТОВ «Енергозбереження Львів» та працівників цього підприємства.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено фактичні обставини справи.

Покликається на те, що на підприємстві було запроваджено підсумований облік робочого часу, тому притягнення його до відповідальності за порушення строків виплати заробутної плати вважає протиправним. Покликається на те, що чинне законодавство України не містить вимоги щодо праці членів профспілки на одному підприємстві, а безпосередньо під час проведення перевірки інспектором не було витребувано наказ про запровадження підсумованого обліку робочого часу.

Просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду.

У запереченнях проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України) .

Відповідно до статті 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Згідно зі статтею 61 КЗпП України, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Визначення заробітної плати міститься у статті 1 Закону України "Про оплату праці" та означає винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Стаття 106 КЗпП України передбачає, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За приписами статті 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

У статті 18 вказаного Закону передбачено, що індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві разом з власником або уповноваженим ним органом вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, запровадження підсумованого обліку робочого часу, дає дозвіл на проведення надурочних робіт, робіт у вихідні дні тощо. Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 №138, підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, а у разі його відсутності це питання відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» може бути врегульовано колективним договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі; профспілковий представник - керівник профспілки, її організації, об`єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор або інша особа, уповноважена на представництво статутом або відповідним рішенням профспілкового органу. Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі; профспілковий представник - керівник профспілки, її організації, об`єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор або інша особа, уповноважена на представництво статутом або відповідним рішенням профспілкового органу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» до повноважень виборного органу первинної профспілкової організації відноситься зокрема погодження графіків змінності, запровадження підсумованого обліку робочого часу.

Як встановлено судами, у цій справі на позивача накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений ч. 2 ст. 265 КЗпП України. В даному випадку на підприємстві не було відображено запровадження підсумованого обліку робочого часу.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці у вигляді непроведення оплати праці окремих працівників в надурочний час у подвійному розмірі, що свідчить про порушення вимог статті 106 КЗпП.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності на підставі статті 265 КЗпП та прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Покликання позивача в обгрунтувнаня касаційної скарги на запровадження на підприємстві підсумованого обліку робочого часу є безпідставним і висновки суду не простовують, оскільки як встановлено апеляційним судом наказ про запровадження такого обліку, в порушення вимог статті 61 КЗпП, погоджено з профспілковою організацією, яка не є первинною профспілковою організацією позивача.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України (у чинній редакції), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанцій правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

А.А. Єзеров