ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 813/2992/17

касаційне провадження № К/9901/49328/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 (суддя Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення № 23351-13 від 12.06.2016, податкову вимогу від 10.08.2017 та рішення про опис майна в податкову заставу від 11.08.2017 № 11274/10/13-01-17-04-09.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню транспортним податком підлягають автомобілі, середньоринкова вартість яких перевищує 750 мінімальних заробітних плат (що становить 1033500,00 грн.), тоді як середньоринкова вартість автомобіля марки Lexus IS250, 2015 року, становила 999823,32 грн., що свідчить про те, що належний позивачу автомобіль не підпадає під об`єкт оподаткування. Оскільки визначення позивачу податкового зобов`язання із транспортного податку є протиправним, то, як наслідок, протиправними є також податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу як похідні вимоги.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 01.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення № 23351-13 від 12.06.2016, податкову вимогу від 10.08.2017 та рішення про опис майна в податкову заставу від 11.08.2017 № 11274/10/13-01-17-04-09.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог мотивований тим, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком, оскільки середньоринкова вартість автомобіля за наданою позивачем оцінкою є меншою, ніж встановлено законодавством для обчислення податку. У свою чергу, відповідачем не надано доказів того, що належний позивачу автомобіль станом на 01.01.2016 мав вартість більшу ніж та, що розрахована згідно Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Управління оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 11.06.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги, податковий орган зазначив, що позивач був платником транспортного податку у 2016 році, оскільки автомобіль, який перебував у його власності, є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України. Вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 29.11.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, то з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата була установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576) (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку № 403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Судами з`ясовано, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 позивач є власником автомобіля марки Lexus моделі IS250, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2500 куб. см, тип пального - бензин.

12.07.2016 Управлінням було прийняте податкове повідомлення-рішення №23351-13, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до розрахунку вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства, середньоринкова вартість автомобіля марки Lexus моделі IS250, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2500 куб. см, тип пального - бензин, становить 999823,00 грн., що є нижчою від вартості об`єкта оподаткування у 2016 році (1033500,00 грн.).

Окрім того, матеріали справи містять договір купівлі-продажу № ЛЛ0050 від 05.01.2016, згідно якого позивач придбав вказаний автомобіль за ціною 1016752,00 грн., а також лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 01.09.2017 за вих. № 3805-04/30766-07, наданий на запит адвоката позивача, відповідно до якого розрахована у 2016 році згідно Методики № 66 середньоринкова вартість автомобіля марки Lexus моделі IS250, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2500 куб. см, тип пального - бензин, пробіг 5000,00 км, становить 1013774,34 грн.

При цьому, суди встановили, що відповідачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій до матеріалів справи не було надано жодного доказу розрахунку вартості автомобіля у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, та одночасно не надано доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу, перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267 статті 267 Податкового кодексу України).

Отже, оскільки середньоринкова вартість транспортного засобу, належного позивачу, є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1033500,00 грн.), то він не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, нарахування Інспекцією позивачу грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Відтак, межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. У свою чергу, інформації, яка б підтверджувала правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач не надав.

Оскільки позовні вимоги про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є похідними від позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав про їх задоволення.

Таким чином, доводи Управління, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова