ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2020 року
Київ
справа №813/3533/16
адміністративне провадження №К/9901/24618/18
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування частково наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року ухвалену у складі головуючого судді Сасевича О.М. і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» №288 від 28.03.2016 року в частині п.1.13. стосовно встановлення ОСОБА_1 посадового окладу, а саме: «В слідчому управлінні фінансових розслідувань: - ОСОБА_1 - начальник першого відділу кримінальних розслідувань посадовий оклад 1 611,00 грн;
- зобов`язати відповідача відкликати грошовий атестат №12 від 05.04.2016 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області;
- зобов`язати відповідача повідомити Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про дійсність грошового атестату №01 від 05.01.2016, виданого ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення позивачу перерахунку посадових окладів та заробітної плати, які мали місце після видачі наказу №288 від 28.03.2016 Головного управління ДФС у Львівській області, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі у позивача перед відповідачем, яка становить 11562,57.
2. На обґрунтування позову зазначає про неправомірність оскарженого наказу внаслідок прийняття якого, зокрема йому було зменшено посадовий оклад по відношенню до розміру посадового окладу, який був встановлений в грудні 2015 року, на момент звільнення його з податкової міліції і на момент видачі грошового атестату, який було подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що призвело до виникнення заборгованості по заробітній платі та зменшенню розміру перерахованої пенсії
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Відповідно до наказу начальника ГУ ДФС у Львівській області від 21.12.2015 №408-о, підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (С-463856), начальника першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області звільнено з 21.12.2015 із податкової міліції в запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через хворобу) та виплачено йому компенсацію за невикористану відпустку за 2006 рік у кількості 21 доби, за 2008 рік у кількості 07 діб і грошову допомогу, відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, по вислузі років 23 роки 01 місяць 01 день.
4. 05.01.2016 у зв`язку із звільненням позивача через хворобу, згідно наказу від 21.12.2015 №408-о ГУ ДФС у Львівській області, йому видано грошовий атестат №01, з визначенням посадового окладу у розмірі 2014грн..
5. 28.03.2016 ГУ ДФС у Львівській області видано наказ «Про встановлення посадових окладів працівникам ГУ ДФС у Львівській області» №288, згідно якого, з метою забезпечення реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та від 09.12.2015 №1013» й на виконання наказу ДФС України від 12.03.2016 №209 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.02.2015 №989» встановлено посадові оклади працівникам ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до затверджених переліків змін до штатних розписів ГУ ДФС у Львівській області №7, №1 головою ДФС України Насіровим Р.М.
6. Згідно п. 1.13 наказу від 28.03.2016 №288, ОСОБА_1 - начальнику першого відділу кримінальних розслідувань встановлено посадовий оклад 1611,00 грн. та проведено відповідний перерахунок, в результаті чого виникла заборгованість перед відповідачем по заробітній платі у сумі 11562,57 грн.
7. 05.04.2016 ГУ ДФС у Львівській області видано ОСОБА_1 грошовий атестат №12 на заміну атестату від 05.01.2016 №01, у зв`язку із звільненням через хворобу, згідно наказу від 21.12.2015 №408-о та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77.
8. 05.05.2016 супровідним листом від №1133/9/13-01-05-02 ГУ ДФС у Львівській області, у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення було надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області новий грошовий атестат, виданий ОСОБА_1 .
9. Листом від 16.06.2016 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про здійснення перерахунку його пенсії відповідно до отриманого грошового атестату №12 від 05.04.2016. у зв`язку з чим зменшився розмір пенсії та виникла переплата пенсії.
10. Суть спору полягає у визначенні правомірності прийнятого відповідачем наказу в частині визначення посадового окладу позивача.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, позов задовольнив повністю.
Визнав протиправним та скасував наказ начальника Головного управління ДФС у Львівській області «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» №288 від 28.03.2016 року в частині п.1.13. стосовно встановлення ОСОБА_1 посадового окладу, а саме: «В слідчому управлінні фінансових розслідувань: - ОСОБА_1 - начальник першого відділу кримінальних розслідувань посадовий оклад 1 611,00 грн.».
Визнав протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та заробітної плати, які мали місце після видачі начальником Головного управління ДФС у Львівській області наказу «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» №288 від 28.03.2016 року, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі.
Зобов`язав Головне управління ДФС у Львівській області відкликати грошовий атестат №12 від 05.04.2016 року з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та повідомити про дійсність грошового атестату №01 від 05.01.2016 року, виданого ОСОБА_1 .
12. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що відповідач протиправно встановив новий посадовий оклад ОСОБА_1 , адже останній станом на момент видання спірного наказу не перебував у трудових відносинах із ГУ ДФС у Львівській області.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
13. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати оскаржені судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.
14. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про правомірність прийнятого ним наказу.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
15. Згідно з частиною 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Суть цього спору в цій справі зводиться до визначення правомірності встановлення (зміни) посадового окладу особі, з якою припинилися трудові відносини (відносини публічної служби), та перерахунку у зв`язку із цим виплаченої такій особі заробітної плати.
18. Спірні правовідносини спеціальним законодавством не врегульовані, а тому при касаційному розгляді Суд керується загальними нормами трудового законодавства.
19. За приписами частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
20. Статтею 116 КЗпП України обумовлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
21. Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України (частина перша статті 127 КЗпП України, частина перша статті 26 Закону України «Про оплату праці»).
22. Вичерпний перелік підстав для відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, визначений у частині другій статті 127 КЗпП України.
Такими підставами є:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
23. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (стаття 129 КЗпП України, частина четверта статті 26 Закону України «Про оплату праці»).
24. При цьому за змістом частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
25. За наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи Суд, ураховуючи факт припинення трудових відносин між позивачем і відповідачем на момент винесення оспорюваного наказу останнього, констатує відсутність правових підстав для внесення змін до посадового окладу позивача з боку ГУ ДФС у Львівській області.
26. Отже, спірні дії і наказ ГУДФС у Львівській області є протиправними, а суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
27. Доводи касаційної скарги вказаного висновку не спростовують.
28. Зважаючи на викладене, оскаржені судові рішення ґрунтуються на належній юридичній оцінці встановлених фактичних обставин справи, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, в тому числі таких порушень, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень.
29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
31. Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
32. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
33. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська