ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2020 року

Київ

справа №813/3796/15

адміністративне провадження №К/9901/27564/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Львівській області)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (Гулкевич І.З.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (судді: Богаченко С.І. (головуючий), Рибачук А.І., Старунський Д.М.)

у справі № 813/3796/15

за позовом Державного підприємства «Турківське лісове господарство»

до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Державне підприємство «Турківське лісове господарство» (далі - ДП «Турківське лісове господарство») звернулося до суду з адміністративним позовом до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Самбірська ОДПІ, контролюючий орган), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року № 0000542200, № 0000552200, № 0000582200, № 0000592200.

На обґрунтування позовних вимог ДП «Турківське лісове господарство» зазначило, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилковій оцінці операцій з контрагентом позивача - фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія). У позивача не було жодних підстав вважати, що контрагент ліквідований з 15 липня 2014 року, оскільки оплата за поставлену продукцію проведена вчасно, від банківських установ не надходило інформації про ліквідацію контрагента, на митниці жодних зауважень при митному оформленні товару не отримано. За таких обставин позивач вважає, що прийняті Самбірською ОДПІ податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 16 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, адміністративний позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Самбірською ОДПІ від 06 липня 2015 року № 0000542200, № 0000552200, № 0000582200, № 0000592200.

Судові рішення мотивовані тим, що твердження контролюючого органу про ліквідацію компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі. Так, Самбірською ОДПІ жодних порушень щодо оформлення первинних фінансово-господарських документів за взаємовідносинами позивача з вказаним вище контрагентом не виявлено; факт реального постачання товару відповідно до укладених контрактів підтверджується первинними документами встановленої форми; після 15 липня 2014 року компанію «ZORTEX BUSINESS LLP» обслуговували іноземні банки, а митні органи України, після виконання усіх належних митних процедур, здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України. Як наслідок, суму в розмірі 243 216,00 грн відповідачем безпідставно кваліфіковано як безповоротну фінансову допомогу, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік на вказану суму є необґрунтованими, як і висновки щодо заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу) та порушення останнім термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Самбірська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП «Турківське лісове господарство» у задоволенні позову повністю.

Зокрема, скаржник зазначив, що відповідно до інформації, отриманої від компетентного органу Великобританії від 09 липня 2015 року № EО1/F23254/NS, компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована 15 липня 2014 року, що, відповідно, ставить під сумнів вчинення між нею та ДП «Турківське лісове господарство» правочинів після цієї дати та експортних операцій. Компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» (Шотландія) не є правонаступником компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» (м. Лондон, Великобританія); це два різні партнерства з обмеженою відповідальністю, які не пов`язані між собою та мають різні реєстраційні дані.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, натомість відповідач у касаційній скарзі не навів беззаперечних доводів та аргументів на підтвердження порушення ДП «Турківське лісове господарство» вимог податкового та валютного законодавства та, як наслідок, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

22 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

03 січня 2020 року на адресу Суду надійшло клопотання про заміну Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача - Самбірську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області її правонаступником Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Самбірською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Турківське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2015 року № 311/2200/00992409.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм законодавства, а саме: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, положень наказу Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності"», постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вказані висновки обґрунтовані тим, що позивач протиправно не відобразив у податковій звітності отриману безповоротну фінансову допомогу в сумі 243 216 грн за результатами проведення господарських операцій з компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» після 15 липня 2014 року, оскільки з вказаної дати згідно з інформацією з офіційного сайту Великобританії - Companies House фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» ліквідована (стан підприємства «dissolved»).

06 липня 2015 року на підставі акта перевірки Самбірська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання в розмірі 65 669,00 грн за платежем «прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності»;

- № 0000552200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 37 395,00 грн за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)»;

- № 0000582200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання в розмірі 77 190,60 грн за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності»;

- № 0000592200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 340,00 грн за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності».

Правомірність прийняття Самбірською ОДПІ вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За положеннями підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України визначено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 17 пункту 2 статті 29 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

За змістом пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 № 138 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, з огляду на зміст наведених норм, підставою для стягнення пені з резидента-суб`єкта підприємницької діяльності є порушення строків зарахування виручки в іноземній валюті на його валютні рахунки в уповноважених банках.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Турківське лісове господарство» (продавець) та компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» (покупець) укладено контракти: від 03 грудня 2013 року № 804/00992409/03.12/013, від 02 січня 2014 року № 804/00992409/01.01/014, від 22 грудня 2014 року №804/00992409/22-12/01 на поставку пиловника букового.

Відповідно до умов контрактів платіж за реалізовану партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця, поставка товару здійснюється на умовах CPT - Іллічівськ (згідно з Інкотермс 2010).

Про виконання умов вказаних правочинів, з урахуванням додаткових угод до них, свідчать подані позивачем специфікації, рахунки-фактури. Здійснення експорту лісоматеріалів підтверджується митними деклараціями з відбитками печаток митного органу. На підтвердження проведених взаєморозрахунків ДП «Турківське лісове господарство» та «ZORTEX BUSINESS LLP» позивачем надано виписки по банківському рахунку.

Водночас, обґрунтовуючи свою позицію щодо правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач з посиланням на відомості з офіційного сайту Великої Британії - Companies House, розміщеного за адресою: http://wck2.companieshouse.gov.uk, наголошував на тому, що компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» (Велика Британія) ліквідована 15 липня 2014 року, що, на переконання контролюючого органу, обумовлює неможливість здійснення експортних поставок на адресу цієї юридичної особи після вказаної дати.

Утім, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідно до протоколу зборів засновників від 14 липня 2014 року контрагент позивача лише змінив реєстраційну адресу в межах однієї країни, компанія «ZORTEX BUSINESS LLP» є діючою юридичною особою та зареєстрована за адресою: SUITE 20 12 SOUTH BRIDGE EDINBURGH SCOTLAND EH1 1DD UNITED KINGDOM.

При цьому факт реального постачання товарів саме на адресу компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» та отримання від неї позивачем виручки в охоплений перевіркою період підтверджено митними деклараціями та первинними бухгалтерськими документами, а контролюючим органом жодних доказів на підтвердження фіктивного (безтоварного) характеру здійснених поставок не представлено та відповідних доводів не наведено.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова