ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року

м. Київ

справа № 813/3977/17

адміністративне провадження № К/9901/52037/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Головне управління ДПС у Львівській області)

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (Суддя: Карп`як О.О.),

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (Судді: Багрій В. М., Гінда О. М., Рибачук А. І.),

у справі № 813/3977/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробнича Фірма «Орус»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробнича Фірма «Орус»» (далі - позивач, ТОВ «НВФ «Орус») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2017 року № 0017971401 про збільшення ТОВ НВФ «Орус» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 887 819 грн, № 0017981401 яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 33 556,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на протиправність висновків акта перевірки, оскільки на підтвердження господарських операцій з контрагентами позивачем надано всі первинні документи, тоді, як прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, - вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами. Не заперечуючи проти продажу металобрухту за цінами нижчими від собівартості товару позивач просив врахувати, що це було обумовлено тим, що основними контрагентами ТОВ НВП «Орус», яким здійснювалася реалізація металобрухту були металургійні комбінати, розташовані на сході України, які після початку бойових дій в східній частині України в 2014 році різко знизили закупівельні ціни на продукцію, що постачало товариство. Отже висновки контролюючого органу про те, що діяльність позивача з реалізації металобрухту чорних металів нижче сформованої собівартості - не є господарською діяльністю, яка повинна бути спрямована на отримання економічної вигоди (прибутку), є безпідставними.

Також позивач посилався на необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134, п.138.1, 138.2 ст.138, п.150.1 ст.150 ПК України із посиланням на не врахування відповідачем висновків проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 №272/200/13-07-22-01-10/19339942), оскільки за доводами позивача, сума зменшення показника рядка 03 даної декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» відповідно до акта перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01/19339942 не співпадає із винесеним податковим повідомлення-рішенням від 03.07.2014 № 0002992910/10089, прийнятим за результатами перевірки. При цьому сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1034677 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2014 № 0002992910/10089 була відображена в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік і на вказану суму зменшено показник рядка 03 даної декларації. З врахуванням вищенаведених мотивів позивач посилався на протиправність висновку податкового органу про заниження суми податку на прибуток на суму 26 845,38 грн. (за 1 півріччя 2017 року) та просив задовольнити позов (т. 1 а.с. 4-9).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 184-195, 232-239).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок зафіксованих актом перевірки порушень, оскільки реалізація продукції нижче собівартості не може вважатися господарською діяльністю, яка має бути спрямована на отримання економічної вигоди (прибутку). За доводами касаційної скарги, судами попередніх інстанцій не враховано, що продаж металобрухту по ціні нижчій за собівартість тривав з січня по грудень 2014 року, тобто на протязі цілого року і жодних документів, які обґрунтовують ціну на металобрухт позивачем не надано. Отже позивачем не обґрунтовано економічні причини та ділову мету продажу металобрухту за ціною нижчою собівартості, її маркетингове обґрунтування, тривалість такого продажу, визначену в часі, тощо.

До того ж, посилаючись на вимоги пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 138.2 статті 138, п. 150.1 статті 150 ПК України відповідач зазначив про правомірність висновків за результати перевірки про збільшення податку на прибуток, оскільки позивачем не враховано результати проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 №272/200/13-07-22-01-10/19339942) та, відповідно, не зменшено показник рядка 03 даної декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 263 581 грн, що призвело до завищення таких різниць на суму 263 581 грн. Враховуючи викладене, відповідач просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволені позову (т. 2 а.с. 1-2).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Ві надісланому на адресу суду відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на необгунтованість доводів касаційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін (т. 2 а.с. 22-24).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВФ «Орус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, валютного законодавства - за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, складено акт перевірки від 20.09.2017 № 1515/13-01-14-01/19339942, з висновками про порушення позивачем, зокрема:

- пп.14.1.36, 14.1.56, 14.1.128 п.14.1 ст.14; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1, 135.4, ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138; п.150.1 ст.150, пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування всього в сумі 887 819 грн, в тому числі за 1 півріччя 2017 року - в сумі 887 819 грн, та занижено податок на прибуток всього в сумі 26 845,38 грн, в тому числі за 1 півріччя 2017 року - в сумі 26 845,38 грн (т. 1 а.с. 10-64, 65).

Суди встановили, що таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ НВФ «Орус» (головна книга за 2014 рік, картки та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція» в розрізі номенклатури виготовленої продукції, 23 «виробництво», помісячні дані обліку випуску продукції, розшифровки виробничої собівартості готової продукції, накладні на реалізацію), товариство здійснювало реалізацію металобрухту чорних металів за цінами нижче собівартості всього на суму 773 379 грн. Однак за висновками акта перевірки, реалізація продукції нижче виробничої собівартості не є господарською діяльністю, яка повинна бути спрямована на отримання економічної вигоди (прибутку) (т. 1 а.с. 24). У зв`язку з викладеним відповідач дійшов висновку про заниження позивачем показника у рядку 01 Податкової декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), а також рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за 2014 рік на загальну суму 773 379 грн.

Крім цього, згідно висновків акта перевірки, в порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.138.2 ст.138; п.150.1 ст.150 ПК України позивачем не враховано результати проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 №272/200/13-07-22-01-10/19339942) та, відповідно, не зменшено показник рядка 03 даної декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 263 581 грн, що призвело до завищення таких різниць на суму 263 581 грн. До того ж, перевіркою повноти та правильності визначення показників у рядку 04 Податкової декларації «Об`єкт оподаткування (рядок 02+ рядок 03 РІ)» за 2014 рік встановлено їх завищення за 2014 рік всього у сумі 1036960 грн внаслідок вищевикладених порушень (т. 1 а.с. 26-27).

На підставі висновків акта перевірки, 12.10.2017 Головним управлінням ДФС у Львівський області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0017971401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 33 556,72 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 26 845,38 грн, за штрафними санкціями 6711,34 грн (т. 1 а.с. 67);

- № 0017981401, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 887 819 грн (по декларації № 9151421752 від 02.08.2017 року за перше півріччя 2017 року) (т. 1 а.с. 66).

Незгода з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, та скасовуючи вищенаведені податкові повідомлення-рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що продаж металобрухту за цінами нижчими від собівартості з огляду на пояснення позивача відбувся у зв`язку з тим, що основними контрагентами ТОВ НВП «Орус», яким здійснювалася реалізація металобрухту були металургійні комбінати, розташовані на сході України, які після початку бойових дій в східній частині України в 2014 році різко знизили закупівельні ціни на продукцію, що постачало товариство. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2964/18 суди зазначили, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, а неотримання суб`єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю. У зв`язку з цим включення суб`єктом господарювання до складу валових витрат коштів сплачених за придбання товарів та послуг із цільовим призначенням на здійснення такої господарської операції за висновками судів попередніх інстанцій є правомірним.

Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134, п.138.1, 138.2 ст.138, п.150.1 ст.150 ПК України, що стало підставою для збільшення податку на прибуток із посиланням на не врахування позивачем висновків проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 №272/200/13-07-22-01-10/19339942), оскільки сума зменшення показника рядка 03 даної декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» відповідно до акта перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01/19339942 не співпадає із винесеним податковим повідомлення-рішенням від 03.07.2014 № 0002992910/10089, прийнятим за результатами перевірки. При цьому сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1034677 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2014 № 0002992910/10089 була відображена в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік і на вказану суму зменшено показник рядка 03 даної декларації (за 1 півріччя 2017 року).

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пункт 138.8 статті 138 ПК України).

Виходячи зі змісту підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (дохід) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час її здійснення. Отже, оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній такій операції й лише в такому разі вона може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків, який, в свою чергу, набуває права на врахування у податковому обліку її наслідків.

Юридична сутність ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

В той же час податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою, зокрема, у випадку, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції, не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Разом з тим при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції, віднесення яких до господарських можливе у випадках обґрунтування економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 11 серпня 2023 року у справі № 822/407/16 (адміністративне провадження № К/9901/40201/18).

Крім цього, як наголошено в постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №П/811/1512/14, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж суб`єктом господарювання продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна безумовно розглядати операцією поза межами його господарської діяльності.

Оцінюючі спірні правовідносини судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2013 між ТОВ НВФ «Орус» (постачальник) та ТОВ «Метінвест-Ресурс» (покупець) у м. Донецьк укладено договір поставки № 871/13-а, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю метали чорні вторинні, в подальшому іменується «металобрухт», і організувати його доставку на адресу товароотримувача, а покупець зобов`язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість. Відповідно до п. 2.1 договору, ціна, номенклатура і кількість металобрухту, що поставляється визначається сторонами в специфікації. Отримувачем товару по договору вказано ПАО «МК «Азовсталь» (м. Маріуполь). Згідно з додатковою угодою № 1 від 11.12.2013, договір вступає в дію з 01.01.2014 та діє до 31.12.2014. В додатковій угоді № 2 до договору від 17.04.2014 сторонами узгоджено види металобрухту, що поставляються. У специфікації № 08/1-А від 11.08.2014 сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається (т. 1 а.с. 94-110).

11.12.2013 між ТОВ НВФ «Орус» (постачальник) та ТОВ «Метінвест-Ресурс» (покупець) у м. Донецьк укладено договір поставки № 872/13-Е, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю метали чорні вторинні, в подальшому іменується «металобрухт», і організувати його доставку на адресу товароотримувача, а покупець зобов`язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість. Відповідно до п. 2.1 договору, ціна, номенклатура і кількість металобрухту, що поставляється визначається сторонами в специфікації. Отримувачем товару по договору вказано ПАТ «Єнакіївський металургійний завод» (м. Єнакієво). Відповідно до угоди 2 від 31.03.2014, сторони припиняють взаємні зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, термін виконання яких настав, що випливають з вказаних договорів, в яких ТОВ «Метінвест-Ресурс» та ТОВ НВФ «Орус» є сторонами. В додатковій угоді № 2 (до договору № 872/13-Е) від 17.04.2014 сторонами узгоджено види металобрухту, що поставляються. У специфікації № 06/1-Е від 30.05.2014 сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається (т. 1 а.с. 111-126).

11.12.2013 між ТОВ НВФ «Орус» (постачальник) та ТОВ «Метінвест-Ресурс» (покупець) у м. Донецьк укладено договір поставки № 873/13-З, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю метали чорні вторинні, в подальшому іменується «металобрухт», і організувати його доставку на адресу товароотримувача, а покупець зобов`язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість. Відповідно до п. 2.1 договору, ціна, номенклатура і кількість металобрухту, що поставляється визначається сторонами в специфікації. Отримувачем товару по договору вказано ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (м. Запоріжжя). Відповідно до угоди 1 від 31.03.2014, сторони припиняють взаємні зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, термін виконання яких настав, що випливають з вказаних договорів, в яких ТОВ «Метінвест-Ресурс» та ТОВ НВФ «Орус» є сторонами. В додатковій угоді № 1 (до договору № 873/13-З) від 17.04.2014 сторонами узгоджено види металобрухту, що поставляються. У специфікаціях № 02/1-З від 31.01.2014, №04/2-З від 18.04.2014, №05/1-З від 30.04.2014 та №04/1-З від 11.04.2014, сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається (т.1 а.с. 127-146).

01.01.2014 між ТОВ НВФ «Орус» (постачальник) та ПАТ «Керамет» (покупець) укладено договір № КМУ-14/12-к, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, брухт і відходи чорних металів відповідно до технічних вимог, зазначених в договорі, та специфікацій, що додаються до договору, надалі - товар. Відповідно до п.2.1 договору, ціна товару за одиницю і по позиціях зазначається в специфікаціях. Ціна товару приймається на умовах, викладених в договорі та специфікаціях до нього. Датою формування ціни на товар та її зміни є дата відправки, зазначена в актах ф.69, згідно залізничної накладної (штемпель в графі 56 «Календарний штемпель станції відправлення» залізничної накладної), або актах ф.19 (автотранспорт). У специфікаціях № 01-ОБ-копр від 01.02.2014, попередній № 02/ОБ-копр від 22.04.2014, № б/н від 01.05.2014, сторонами узгоджено вид металобрухту та його вартість, що постачається (т. 1 а.с. 148-157).

Розв`язуючи даний спір, суди, проаналізувавши обставини справи та наявні в її матеріалах докази в сукупності встановили, що продаж металобрухту за цінами нижчими від собівартості з огляду на пояснення позивача відбувся у зв`язку з тим, що основними контрагентами ТОВ НВП «Орус», яким здійснювалася реалізація металобрухту були металургійні комбінати, розташовані на сході України, які після початку бойових дій в східній частині України в 2014 році різко знизили закупівельні ціни на продукцію, що постачало товариство.

Однак доводами касаційної скарги не спростовані такі висновків судів попередніх інстанцій, з огляду на враховані судами пояснення позивача в частині збиткових операцій, здійснення яких викликано об`єктивними причинами.

До того ж, касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на те, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою і що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції, не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Тоді, як за висновками судів, позивачем під час перевірки було надано усі необхідні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують реалізацію ТОВ НВФ «Орус» товарів (металобрухту) і за результатами перевірки не встановлено, що документи по операціях з реалізації металобрухту в 2014 року оформленні позивачем з недоліками чи неналежно оформлені.

За таких обставин, висновки відповідача про заниження отриманого доходу з огляду на порушення позивачем пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14; п.135.4 ст.135; п.137.1 ст.137; п.138.4 ст.138 ПК України не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, та їх правомірність не доведена і в доводах касаційної скарги, якими також не спростовано правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на ненадання документів, які обґрунтовують ціну на металобрухт судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки як зазначено позивачем в позовній заяві, пояснення з приводу формування ціни продажу продукції були надані відповідачеві в повному обсязі (т. 1 а.с. 6). При цьому за висновками судів попередніх інстанцій, за результатами перевірки не встановлено, що документи по операціях з реалізації металобрухту в 2014 року оформленні позивачем з недоліками чи неналежно оформлені.

Разом з тим, у відповідності до вимог частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.138.2 ст.138; п.150.1 ст.150 ПК України, що полягало у неврахуванні результатів проведеної перевірки (акт перевірки від 19.06.2014 №272/200/13-07-22-01-10/19339942) та, відповідно, не зменшенні показника рядка 03 декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік на суму 263 581 грн, що призвело до завищення таких різниць на суму 263581 грн, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п.58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, зокрема факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, заявленої у податковій декларації; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки від 19.06.2014 № 272/200/13-07-22-01-10/19339942 податковим органом 03.07.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002992210/10089, яким ТОВ НВФ «Орус» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1034677 грн. Однак, за висновками судів попередніх інстанцій, сума зменшення показника рядка 03 даної декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)» відповідно до акта перевірки від 19.06.2014 року №272/200/13-07-22-01/19339942 (т. 1 а.с. 69-82) не співпадає із винесеним податковим повідомлення-рішенням (т. 1 а.с. 68). Тому сума згідно з податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2014 № 0002992910/10089 на виконання вимог п. 58.1 статті 58 ПК України була відображена в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік і на вказану суму зменшено показник рядка 03 даної декларації.

Разом з тим, доводи касаційної скарги не спростовують правильність таких висновків судів попередніх інстанцій та взагалі не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час таких висновків судів за результатами оцінки доказів у справі. Отже висновки податкового органу про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.138.1, п.138.2 ст.138; п.150.1 ст.150 ПК України, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи і під час касаційного перегляду справи.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами розгляду справи і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Головне управління ДПС у Львівській області) залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 813/3977/17, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк