ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №813/398/17
адміністративне провадження №К/9901/33316/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 813/398/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та часткове скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Кузана Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Попко Я.С., судді: Хобор Р.Б., Сеник Р.П.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати частково наказ № 288 від 28.03.2016 ГУ ДФС у Львівській області в частині п.1.12. в оперативному управлінні ОСОБА_1 - заступник начальника відділу організації викриття економічних злочинів, посадовий оклад - 1563,00 грн.;
- зобов`язати відповідача відкликати грошовий атестат № 10 від 05.04.2016 з Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області;
- зобов`язати відповідача повідомити Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про дійсність грошового атестату № 03 від 12.01.2016 виданого ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Львівській області щодо проведення позивачу перерахунку посадових окладів та заробітної плати, які мали місце після видачі наказу № 288 від 28.03.2016 ГУ ДФС у Львівській області, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі у позивача перед відповідачем, яка становить 12 353,85 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача наказом № 420-О від 30.12.2015 ГУ ДФС у Львівській області звільнено з податкової міліції в запас Збройних Сил України із постановкою на військовий облік. При цьому внаслідок прийняття ГУ ДФС у Львівській області наказу від 28.03.2016 № 228 було зменшено посадові оклади по відношенню до розміру посадових окладів, які були встановлені в грудні 2015 року, на момент звільнення позивача з податкової міліції та на момент видачі грошового атестату, який було подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Позивач зазначає, що в результаті зменшення посадових окладів на підставі наказу від 28.03.2016 № 228 відповідачем вчинено дії по проведенню відповідного перерахунку заробітної плати, внаслідок чого у позивача виникла заборгованість по заробітній платі перед відповідачем у розмірі 12 353, 85 грн.
На думку позивача зазначені дії відповідача є неправомірними, та такими, що суперечать нормам КЗпП України, Закону України "Про оплату праці".
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 28.03.2016 № 288 «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» в частині п.1.12 щодо встановлення посадового окладу заступнику начальника відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_1 у розмірі 1563 грн.
Зобов`язано Головне управління ДФС у Львівській області відкликати грошовий атестат від 05.04.2016 № 10 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та повідомити Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про дійсність грошового атестату від 12.01.2016 № 03.
Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку посадового окладу та заробітної плати на підставі наказу від 28.03.2016 № 288 «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», внаслідок чого виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 12353,85 грн.
4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що законодавством передбачено можливість відрахування із заробітної плати тільки у випадках передбачених законодавством України і з працівників, які перебувають у трудових відносинах.
5. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент видачі відповідачем наказу 28.03.2016 № 228, проведення перерахунку посадових окладів та проведення перерахунку заробітної плати позивач не перебував в трудових відносинах з відповідачем, а законодавством заборонено проведення відрахувань із виплат, які за своїм призначенням є гарантійними та компенсаційними.
6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо встановлення посадового окладу заступнику начальника відділу організації викриття економічних злочинів ОСОБА_1 у розмірі 1563 грн. та щодо проведення позивачу перерахунку посадового окладу та заробітної плати на підставі наказу № 288 від 28.03.2016 «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області», внаслідок чого виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 12 353,85 грн.
7. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, про відсутність передбачених законом підстав для прийняття ГУ ДФС у Львівській області наказу від 28.03.2016 № 228 щодо позивача.
8. Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що з огляду на відсутність підстав для прийняття оскаржуваного наказу відповідача щодо позивача, слід зобов`язати ГУ ДФС у Львівській області відкликати грошовий атестат від 05.04.2016 № 10 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та повідомити про дійсність грошового атестату від 12.01.2016 № 03.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
9. Відповідачем 10.07.2017 подано касаційну скаргу.
10. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.07.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017.
12. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/800/23721/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 для розгляду справи № 813/398/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шарапа В.М.:, судді: Бевзенко О.В., Данилевич Н.А.
14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.05.2019 №526/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М..
15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 для розгляду справи № 813/398/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
16. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
18. Відповідач вказує на те, що перерахунок посадових окладів з 01.12.2015 здійснено на підставі наказу ГУ ДФС Львівській області № 288 від 28.03.2016 «Про встановлення посадових окладів працівникам ГУ ДФС у Львівській області», який прийнято на виконання постанов КМУ від 11.02.2016. №77 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», наказу ДФС України №209 від 12.03.2016 року «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.12.2015 №989» та виданого наказу ГУ ДФС у Львівській області № 283 від 25.03.2016 «Про введення в дію переліків змін до штатних розписів ГУ ДФС у Львівській області».
19. Скаржник вказує на те, що згідно п. 2 преамбули Постанови КМУ від 11.02.2016 № 77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013», така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.12.2015, а тому відповідачем правомірно було здійснено перерахунки працівникам, які станом на березень 2016 року були звільнені з подальшим виходом на пенсію у грудні 2015 року, і в результаті даного перерахунку у позивача виникла заборгованість по заробітній платі перед ГУ ДФС У Львівській області.
20. Відповідач зазначає, що позивачу надмірно сплачено суми компенсації та пенсійні виплати при звільненні, які позивач в добровільному порядку відмовляється повертати.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача - полковника податкової міліції - заступника начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області № 420-0 від 30.12.2015 звільнено з податкової міліції в запас Збройних Сил України із постановкою на військовий облік за п.«б» ст.64 (через хворобу) з 30.12.2015.
22. Позивачу виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік у кількості 19 діб, за 2012 рік у кількості 14 діб, за 2013 рік у кількості 16 діб, за 2014 рік у кількості 14 діб, за 2015 рік у кількості 10 діб, та одноразову грошову допомогу відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, із змінами та доповненнями по вислузі років: 23 роки 01 місяць 15 днів.
23. Підставою для винесення наказу відповідача № 420-0 від 30.12.2015 став рапорт позивача та свідоцтво про хворобу №135 від 29.12.2015.
24. Позивачу 12.01.2016 у зв`язку із звільненням через хворобу відповідачем видано грошовий атестат № 03.
25. Відповідачем 28.03.2016 видано наказ № 288 «Про встановлення посадових окладів працівникам ГУ ДФС у Львівській області», відповідно до якого з метою забезпечення реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та від 09.12.2015 № 1013» та на виконання наказу ДФС України від 12.03.2016 № 209 «Про внесення змін до наказу ДФС від 21.02.2015 №989» встановлено посадові оклади працівникам ГУ ДФС у Львівській області відповідно до затверджених переліків змін до штатних розписів ГУ ДФС у Львівській області № 7, № 1 головою Державної фіскальної служби України Насіровим Р.М.
26. Згідно з підпунктом 1.12 наказу №288 від 28.03.2016 позивачу як заступнику начальника відділу організації викриття економічних злочинів встановлено посадовий оклад 1563 грн.
27. Відповідачем 05.04.2016 на заміну атестату №03 від 12.01.2016 позивачу видано новий грошовий атестат № 10 у зв`язку із звільненням через хворобу згідно з наказом від 30.12.2015 №420-о та на виконання постанови Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016.
28. Відповідачем супровідним листом № 1133/9/13-01-05-02 від 05.05.2016, новий грошовий атестат позивача №10, у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення, направлено у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
29. Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
30.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Кодекс законів про працю України.
31.1. Стаття 1. Даний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
31.2. Частина 1 статті 47. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
31.3. Стаття 94. Заробітна плата. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
31.4. Частина 1 статі 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
31.5. Стаття 127. Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
31.6. Стаття 129. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
32. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
32.1. Пункт 24. При вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст.127 КЗпП, суди мають враховувати, що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору; 2) не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст. 40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв`язку з виходом на пенсію.
33. Закон України «Про оплату праці».
33.1. Стаття 22. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
33.2. Стаття 26. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати
Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.
Обмеження, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
34. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
35. У цій справі встановлено, що станом на час видачі оскаржуваного наказу відповідача №228 від 28.03.2016 «Про встановлення посадових окладів працівникам Головного управління ДФС у Львівській області» позивач не перебував в трудових відносинах з відповідачем, оскільки позивача 30.12.2015 звільнено з займаної посади та проведено з ним розрахунки компенсаційних виплат на підставі норм КЗпП України.
36. Згідно вимог статті 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
37. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в результаті здійснення відповідачем у березні 2016 року перерахунку посадових окладів станом на 31.03.2016 у позивача виникла дебіторська заборгованість по заробітній платі перед ГУ ДФС у Львівській області у сумі 12 353, 85 грн.
38. Разом з тим, оскільки законодавством не передбачено можливості відрахування із заробітної плати з працівників, які не перебувають у трудових відносинах, такий наказ та дії відповідача по проведенню перерахунку посадових окладів та заробітної плати є протиправними.
39. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх обґрунтованими, оскільки норми КЗпП України встановлюють виключні випадки відрахування із заробітної плати з працівників, які не перебувають у трудових відносинах.
40. Так, згідно ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
41. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскаржуваний наказ відповідача в частині позивача видано не на підставі ст. 127 КЗпП України, а сам позивач на час його видачі звільнений з 30.12.2015 а не перебував у трудових відносинах, що свідчить про відсутність підстав для прийняття оскаржуваного наказу відповідача в цій частині. Крім цього у ст. 129 КЗпП України встановлено заборону на здійснення відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
42. Оскільки станом на час звільнення позивача в запас Збройних Сил України із постановкою на військовий облік з посади заступника начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області № 420-0 від 30.12.2015 позивачу було здійснено нарахування належних сум для виплат на підставі ст. 116 КЗпП України, а в подальшому на час виконання оскаржуваного наказу позивач у трудових відносинах з відповідачем не перебував, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
43. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
44. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що оскільки згідно п. 2 преамбули Постанови КМУ від 11.02.2016 № 77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 і від 09.12.2015 № 1013», така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.12.2015, відповідач правомірно виніс оскаржуваний наказ стосовно позивача, оскільки судами встановлено, що станом на 26.03.2016 позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем.
45. Також необґрунтованими є доводи скаржника про обґрунтованість оскаржуваного наказу з огляду на право на встановлення посадових окладів, визначене у ст. 96 КЗпП України, оскільки у даній справі позивач на час прийняття спірного наказу не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, а подальша зміна умов оплати праці у відповідача не вважається підставою згідно вимог ст. 127 КЗпП України для зменшення уже виплачених в строки, визначені у ст. 116 КЗпП України виплат вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, проведених з позивачем.
46. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
47. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
48. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного
судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Жук А. В.
Мартинюк Н. М.
Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Верховного Суду