ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 813/3993/17
адміністративне провадження № К/9901/59207/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Мороз Л.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (колегія у складі суддів Довгополова О. М., Святецького В. В., Пліша М. А.)
у справі №813/3993/17
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -
У С Т А Н О В И В:
1. 03.11.2017 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
2. У позовній заяві позивач просив:
- визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, щодо не включення ОСОБА_1 до списку вкладників,які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в розмірі вкладу на суму 173077,45 грн., в порядку передбаченому ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протиправною;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «Дельта Банку» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 173077,45 грн.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 позов задоволено.
4. Не погодившись із прийнятим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович подав апеляційну скаргу.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 апеляційну скаргу повернено представнику Позивача.
6. Позиція суду апеляційної інстанції зумовлена тим, що на підтвердження своїх повноважень скаржником до апеляційної скарги додано копії: договору про надання правової допомоги від 26.12.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000101, завірені самим адвокатом. Також до апеляційної скарги додана довіреність без дати її вчинення.
7. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що для підтвердження повноважень адвоката на представництво у цій справі скаржник подав не встановлені процесуальним законом документи, а їх копії, посвідчені самим адвокатом, тобто подав документи, які не можна визнати такими, що засвідчують повноваження адвоката як представника.
8. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
9. 14.08.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018. Скаржник просив скасувати оскаржуване рішення та повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження.
11. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Вважає, що суд порушив норми процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 59 КАС України. Право адвоката посвідчувати копії документів у справах, які він веде, передбачене у п. 9 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Жодна норма чинного законодавства не визначає способу та порядку посвідчення адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та/чи копії ордера, копії довіреності.
12. Відзив від Позивача надійшов 19.09.2018. Позивач покликається на правомірність рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що нормами чинного законодавства не передбачає можливості подання копій документів, які підтверджують повноваження представника.
13. Оцінюючи доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
14. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
15. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
16. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
17. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на таке.
19. Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
20. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції згідно з пунктом 1 частини 4 зазначеної статті КАС України, зокрема, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
21. Для застосування п.1 ч.4 ст.298 КАС України суди апеляційної інстанції мають з`ясувати на підставі доданих до апеляційної скарги матеріалів наявність у особи, що її підписала, адміністративної процесуальної дієздатності, повноваження її підписувати.
22. Ключовим правовим питанням, яке, на думку представника Відповідача, вирішено неправильно, є можливість посвідчення копії довіреності адвокатом, на ім`я якого таку довіреність видано.
23. У ст. 59 КАС України визначено вимоги до документів, що підтверджують повноваження представників. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи (п. 1 ч. 1).
24. Відповідно до ч. 4 цієї статті повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
25. Цією самою статтею визначено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
26. Представник Відповідача є адвокатом (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000101 від 09.08.2017) і на нього поширюється дія Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI.
27. Відповідно до ч. 9 ч. 1 ст. 20 цього Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів.
28. Оскільки представник позивача веде судову справу від імені ПАТ "Дельта Банк", він, як адвокат, має професійне право посвідчувати копії документів у справах, зокрема і копії довіреності.
29. Законом не передбачено іншого обов`язкового способу посвідчення копій документів, виданих юридичною особою (якою є ПАТ "Дельта Банк").
30. Окрім того, Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Інших вимог до копій письмового документа процесуальний закон не містить.
31. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваних ухвалах необґрунтовано не врахував, що згідно зі ст.296 "Форма та зміст апеляційної скарги" КАС України подання оригіналів документів на підтвердження повноважень у особи, яка підписала апеляційну скаргу, не передбачено та окремих спеціальних вимог для засвідчення копій не встановлено.
32. Отже, мотиви оскаржуваних ухвал не відповідають нормам процесуального права (ст. 59 94 КАС України) та нормам матеріального права (ст. 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"), що призвело до обмеження ОСОБА_2 у реалізації професійних прав, а його довірителя (ПАТ "Дельта Банк") - права на доступ до суду.
33. У зв`язку з викладеним Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на відсутність доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_2 права підписувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі від імені позивача.
34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 826/5500/18, де розглядалася подібна правова проблема, зазначила:
«Таким чином, вимога обов`язкового подання до суду лише оригіналу довіреності на підтвердження повноважень представника і думка про допустимість засвідчення копії такого документа лише суддею не ґрунтується на чинному процесуальному законодавстві України, адже відповідно до наведеної вище частини п`ятої статті 59 КАС відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді, а наступна частина цієї ж статті визнає правомірним також інший порядок засвідчення «визначений законом».
Тому слід визначити цей зазначений законний спосіб.
Для цього слід звернутися до положень ЦК, а також зважати на те, що за Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади - навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом.
Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов`язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Трактування положень статті 59 КАС у протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов`язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі».
35. Суд не бачить підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.
36. Також Суд не погоджується із твердження суду апеляційної інстанції про те, що «до апеляційної скарги додана довіреність без дати її вчинення». Дане твердження спростовується наявною в матеріалах справи копією довіреності (т.1 а.с. 123), де вказано, що вона вчинена 24 травня 2018 року.
37. Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
38. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
39. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
40. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
41. Враховуючи наведене, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
42. Відповідно до ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
43. Указом Президента України від 29.12.2017 №455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" ліквідовано Львівський апеляційний адміністративний суд та утворено Восьмий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську та Тернопільську області, з місцезнаходженням у місті Львові.
44. Відтак, справу слід направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Керуючись ст. 328 342 343 349 350 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі №813/3993/17 скасувати.
Справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Л.Л. Мороз