ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №813/4990/13-а

адміністративне провадження №К/9901/6254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року (суддя: Брильовський Р.М. ),

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року (судді: Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.),

у справі № 813/4990/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Львівської митниці ДФС

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач, Львівська митниця), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (далі - третя особа, Асоціація перевізників) про визнання протиправними дій щодо вимоги сплатити грошові кошти, викладеній у претензії Львівської митниці Державної митної служби України №15/45-288 від 04.01.2013 року, прийнятої стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Звернення з позовом до суду обґрунтував тим, що вимога, викладена в претензії Львівської митниці ґрунтується на протоколі про порушення митних правил №1303/50000/12 від 12.07.2012 року, що складений Південною митницею за ознаками порушення митних правил, передбаченими частиною 1 ст. 483 МК України, який не може бути належним та допустимим доказом правомірності заявлених відповідачем вимог про стягнення грошових коштів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Львівська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права при вирішенні справи, зокрема у зв`язку з не врахуванням судами, що претензія не є актом індивідуальної дії, на підставі якої у позивача виникають певні обов`язки, просила суд касаційної інстанції скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у травні 2012 року здійснював перевезення товару (клінкерні вироби, тканина) з Республіки Польща до Республіки Молдова через митну територію України автомобільним транспортом (реєстраційний номер СЕ 5003АВ/СЕ2192ХТ) фірми-перевізника - ПП « ОСОБА_1 » з використанням книжки міжнародних дорожніх перевезень (МДП) НОМЕР_1 в митному режимі прохідного транзиту, де пункт ввезення (пропуску) на митну територію України - Львівська митниця, а пункт вивезення (пропуску) - Південна митниця.

Львівська митниця Міндоходів 04.01.2013 року направила позивачу претензію № 15/45-288 на підставі пункту 2 статті 11 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року у зв`язку з встановленням факту порушення процедури МДП при перевезенні вантажу територією України з використанням книжки МДП XQ 67918718 (недоставлення товару до митниці призначення).

Вказана претензія прийнята на підставі складеного Південною митницею протоколу про порушення митних правил №1303/50000/12 від 12.07.2012 року за ознаками порушення митних правил, передбаченими ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

За змістом претензії відповідач на підставі частини 7 статті 8 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року запропонував позивачу протягом встановленого законодавством терміну з дня направлення вимоги сплатити передбачені законодавством обов`язкові платежі на загальну суму 349 912,88 грн. у відповідності до поданого розрахунку. Також позивача повідомлено, що у випадку несплати претензії протягом трьох місяців з дати її отримання, матеріали претензії будуть направлені до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.

Відповідач звернувся до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України із фінансовими вимогами про сплату митних зборів та платежів, що включає в себе також грошову вимогу на суму 349 912,88 грн, попередньо заявлену на ім`я ФОП ОСОБА_1 .

Листом №11/11-1/983 п. від 23.04.2013 року року Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України звернулась до ФОП ОСОБА_1 із листом, в якому просила повідомити про вжиті заходи щодо врегулювання фінансових вимог Львівської митниці.

Листом №11/11-1/1315 п. від 16.05.2013 року АсМАП України повідомила позивача, що у випадку сплати суми фінансових вимог Гарантійною Ланкою, буде застосовано право регресу зі сторони Страховика системи МДП.

Як встановлено судом касаційної інстанції, фактичною підставою для направлення позивачу претензії з вимогою про сплату митних зборів та платежів, дії щодо складання якої є предметом позову, слугувало складення посадовими особами Львівської митниці Міндоходів протоколу від 12.07.2012 №1302/50000/12 про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, яке полягало у переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю - переміщення однакових товарів під виглядом інших.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що претензія відповідача про сплату коштів породжує у позивача обов`язок виконання таких вимог шляхом сплати митних платежів безпосередньо до Державного бюджету України або задоволення зворотної вимоги Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України у регресному порядку, як солідарного боржника за вказаним зобов`язанням. Єдиним і належним доказом порушення позивачем процедури МДП є відповідна постанова суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Постановою Малинівського районного суду м.Одеси від 25.12.2013 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 20.01.2014 року провадження у справі відносно позивача за порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України закрито у зв`язку з відсутністю події та ознак правопорушення, на підставі п.1ч.1ст.247 КУпАП

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 92 Митного кодексу України для поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна, зокрема, у випадках, встановлених цим Кодексом, забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 293 Митного кодексу України особами, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів, є, зокрема, у разі заявлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного режиму транзиту - особа, яка надала зобов`язання щодо доставки цих товарів, транспортних засобів до митного органу призначення.

Враховуючи викладене, переміщення товарів комерційного призначення в митному режимі прохідного транзиту (з пункту ввезення на митну територію України до пункту вивезення з митної території України) передбачає покладення на перевізника обов`язку зі сплати митних платежів у разі не доставки товару, крім випадків знищення або безповоротного пошкодження внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування (лише при підтвердженні таких обставин).

Відповідно до частини першої статті 305 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Одним із способів забезпечення сплати митних платежів є гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року (пункт 2 частини першої статті 306 Митного кодексу України).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, розглядувані операції позивача з міжнародного перевезення комерційних товарів в режимі прохідного транзиту митною територією України (пункт ввезення (пропуску) на митну територію України - Львівська митниця, пункт вивезення (пропуску) - Південна митниця) є операціями МДП, гарантування яких забезпечено Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 8 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року гарантійне об`єднання бере на себе зобов`язання сплачувати належні ввізні або вивізні мито і збори, а також будь-які відсотки за прострочення, які можуть належати відповідно до митних законів і правил країні, в якій виявлено порушення у зв`язку з операцією МДП. Гарантійне об`єднання зобов`язується сплачувати згадані вище суми в порядку солідарної відповідальності разом з особами, з яких належать ці суми.

У тих випадках, коли законами і правилами тієї або іншої Договірної Сторони не передбачається сплата ввізних або вивізних мита і зборів, як це передбачено вище в пункті 1, гарантійне об`єднання зобов`язується на подібних умовах сплатити суму, що дорівнює сумі ввізних або вивізних мита і зборів та будь-яких відсотків за прострочення.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року гарантійне об`єднання стає відповідальним стосовно компетентних органів країни, у якій розташовано митницю місця відправлення, з моменту прийняття книжки МДП цією митницею для оформлення. В наступних країнах, по території яких продовжується перевезення вантажів з дотриманням процедури МДП, ця відповідальність починається з моменту ввезення вантажу або, якщо операція МДП призупиняється відповідно до положень пунктів 1 і 2 статті 26, - з моменту прийняття книжки МДП для оформлення митницею, у якій операція МДП поновлюється.

Згідно з частиною сьомою статті 8 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року коли настає строк платежу сум, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентні органи повинні, в міру можливості, вимагати сплати цих сум у особи або осіб, з яких безпосередньо належать ці суми, до того як пред`явити позов гарантійному об`єднанню.

Відповідно до частини 2 статті 11 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року вимога про сплату сум, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 8, надсилається гарантійному об`єднанню не раніше як через три місяці з дня повідомлення цього об`єднання про відмову в митному оформленні книжки, про її оформлення з застереженням або про оформлення, одержане протизаконним чи обманним шляхом, і не пізніше, як через два роки, починаючи з того ж дня. Проте, що стосується справ, переданих на розгляд суду протягом зазначеного вище дворічного терміну, вимога про сплату перепроваджується протягом одного року з дня набуття чинності судового рішення.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що виконання зобов`язань перевізника щодо доставки товарів, які переміщувалися митною територією України прохідним транзитом, до митниці призначення забезпечується гарантуванням Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України сплати митних платежів у порядку солідарної відповідальності разом з перевізником. При цьому, митні органи перед тим, як звертатися до суду з позовом до гарантійного об`єднання (Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України) щодо стягнення таких митних платежів, повинні вимагати їх сплати в добровільному порядку.

Відповідно до абзацу 7 пункту 11 Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, затвердженого наказом Державної митної служби України від 21.11.2001 № 755, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2001за N 1036/6227 (далі - Порядок №755), якщо проміжною митницею, у зоні діяльності якої транспортний засіб виїжджає (вивозиться) з митної території України, виявлено, що товар згідно з поданою цій митниці книжкою МДП у митницю призначення доставлений не був, то вона проводить перевірку і в разі непідтвердження виконання умов операції МДП держатель книжки МДП притягується до відповідальності згідно із законодавством України. Матеріали перевірки направляються в проміжну митницю, яка здійснила пропуск товару на митну територію України, для повідомлення гарантійного об`єднання відповідно до правил, викладених у цьому пункті Порядку.

Відповідно до пункту 13.1 Порядку № 755 якщо держатель книжки МДП або гарантійне об`єднання протягом трьох місяців з дня отримання ними Повідомлення про порушення не нададуть переконливих доказів належного виконання держателем книжки МДП операції МДП або такі докази будуть спростовані митним органом шляхом проведення експертиз та інших заходів, то митний орган відповідно до пункту 7 статті 8 Конвенції МДП виставляє держателю книжки МДП претензію щодо сплати передбачених законодавством сум податків та зборів (обов`язкових платежів) за недоставку товару при проведенні операції МДП (далі - претензія), до якої додаються матеріали про порушення, виявлені при виконанні ним операції МДП.

Матеріали претензії надсилаються також митним органом до Держмитслужби України для вирішення питання тимчасового позбавлення держателя книжки МДП права здійснення перевезення товару на умовах Конвенції МДП територією України.

У разі несплати претензії держателем книжки МДП протягом трьох місяців з дати її отримання митний орган надсилає матеріали претензії гарантійному об`єднанню.

Підготовка та подання гарантійному об`єднанню претензії здійснюється митним органом за кожною книжкою МДП окремо.

Згідно з пунктом 13.3 Порядку № 755 сума претензії обчислюється для кожного конкретного випадку відповідно до вимог законодавства України, чинного на момент порушення митного законодавства при перевезенні товару із застосуванням книжки МДП. До цієї суми включаються податки та збори, які мали б бути сплачені при митному оформленні товару у вільне використання, а також відсоток за прострочення їх сплати.

Вищевикладені положення дають підстави для висновку про те, що складення митним органом претензії та викладення у ній вимоги сплатити митні платежі здійснюється з метою ініціювання добровільного виконання таких зобов`язань перевізником або гарантійним об`єднанням, у зв`язку з встановленням факту недоставлення у митницю призначення товарів, які переміщувалися митною територією України. Сама по собі така вимога, викладена у претензії, не породжує для осіб, щодо яких вона виставлена, жодних негативних наслідків та фактично є лише пропозицією митного органу виконати зобов`язання зі сплати митних платежів в досудовому порядку.

Таким чином, зважаючи на те, що митні платежі, обов`язок зі сплати яких виник у зв`язку з гарантуванням виконання операцій МДП на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, підлягають стягненню з гарантійного об`єднання (Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України) у судовому порядку, то правильність їх визначення та обґрунтованість пред`явлення повинен перевіряти суд під час розгляду справи за відповідним позовом митного органу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року по справі № 813/4988/13-а.

Отже дії відповідача по направленню позивачу претензії з вимогою про стягнення коштів є правомірними, та не створюють жодних наслідків для позивача, оскільки правильність їх визначення та обґрунтованість повинен перевіряти суд під час розгляду справи за відповідним позовом митного органу.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, який підтриманий судом апеляційної інстанції про те, що предметом спору в даній справі є не оскарження претензії, а дії Львівської митниці щодо вимог сплатити грошові кошти, оскільки дії Львівської митниці в даній справі реалізовані шляхом направлення претензії від 04.01.2013 року № 15/45-288 з пропозицією сплатити передбачені законодавством обов`язкові платежі.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Статтею 351 КАС України встановлені підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до частини 3 статті 351 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв`язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи, суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі № 813/4990/13-а скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, про визнання протиправними дій відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко