ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року

м. Київ

справа № 813/628/17

адміністративне провадження № К/9901/36973/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 (суддя - Клименко О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (у складі колегії суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та дій, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.02.2017 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилась у незастосуванні належного методу обчислення вартості і нездійсненні відповідачем належного контролю за правильністю визначення митної вартості автомобіля марки Mercedes-Benz модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1 ; визнати неправомірними дії щодо застосування при визначенні митної вартості вказаного автомобіля експертного висновку № 5989 від 13.12.2016; визнати протиправним та скасування рішення № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016; стягнути з відповідача плату за стоянку автомобіля в сумі 5900,00 грн. за період з 31.10.2016 по 24.02.2017.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що ним було придбано у Німеччині для власного використання легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1 , що був у користуванні, 2010 року випуску, з пошкодженим двигуном. Вищевказаний автомобіль через несправність двигуна був транспортований в Україну на лафеті реєстраційний номер НОМЕР_2 . 14.12.2016 до Львівської митниці ДФС України позивачем була подана митна декларація №209000020/2016/009856 від 14.12.2016 для проведення митного оформлення зазначеного автомобіля, митна вартість якого визначена за ціною контракту відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України. Львівською митницею 20.12.2016 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №209000012/2016/150017/1, згідно з яким митна вартість автомобіля була перерахована на свій розсуд. Також відповідачем 14.12.2016 надіслано позивачу повідомлення про надання додаткових документів. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки ним було подано усі необхідні документи, з яких можна було дійти однозначного висновку про задекларовану митну вартість автомобіля. Також вважає протиправним не взяття до уваги під час визначення митної вартості автомобіля висновку експерта від 15.12.2016 та проведення 13.12.2016 експертизи товару без відома позивача з подальшим складанням експертного висновку № 5989 від 13.12.2016 та його використанням для визначення митної вартості автомобіля. Стверджує, що відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування основного та наступних методів визначення митної автомобіля. Звертає увагу, що неподання позивачем будь-яких додаткових документів за відсутності обґрунтування відповідачем неможливості визначення митної вартості автомобіля за основним методом не є достатнім для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, аніж основний.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 23.03.2017 адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016 року; стягнув з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені за стоянку автомобіля з 20.12.2016 по 24.02.2017 в сумі 3378,63 грн. В решті позовних вимог відмовив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.06.2017 апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнив частково: постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 скасував в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Львівської митниці ДФС в користь позивача 3378,63 грн. коштів, сплачених за стоянку автомобіля, та в цій частині прийняв нову постанову, якою в задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 відмовив. В решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Львівська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вказав, що посадові особи Львівської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.

Скаржник зазначив, що у випадку виявлення митним органом розбіжностей у поданих документах, він зобов`язаний виставити письмову вимогу про надання декларантом додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, що і було зроблено Львівською митницею, а законодавством не встановлено обов`язку митниці повідомляти декларанта про виявлені розбіжності та вимагати документи не передбачені ч.3 ст.53 Митного кодексу України, разом з тим приписами Митного кодексу України не встановлено вимог щодо оформлення вимоги про надання додаткових документів.

Скаржник послався на те, що судом не враховано положення глави 53 Розділу ХІІ Митного кодексу України щодо пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України та не надано належної оцінки пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якого, визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару.

Також скаржник вказував на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновок автотоварознавчого дослідження №5989, натомість взято до уваги звіт про оцінку майна від 15.12.2016, виконаний ОСОБА_2 ТОВ «Мегаполіс і партнери»

В своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають зібраним у справі доказам, а оскаржувані постанови винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.07.2022 прийняв касаційну скаргу до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 05.07.2022, під час якого дійшов висновку про необхідність касаційного розгляду справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін 12.07.2022.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

ОСОБА_1 12.10.2016 ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е-200, номер кузова НОМЕР_1 , що був у користуванні, 2010 року випуску.

14.12.2016 до Львівської митниці ДФС України позивачем була подана митна декларація № 209000020/2016/009856 від 14.12.2016 для проведення митного оформлення зазначеного автомобіля.

Під час митного оформлення позивачем заявлено митну вартість за пунктом 1 частини першої статті 57 Митного кодексу України по ціні договору, а саме 4150,00 Євро.

На підтвердження митної вартості товарів позивачем надано документи, зокрема: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.10.2016 №209080201/2016/02223; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.12.2016 № 209000020/2016/009815; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 05.07.2010 № НОМЕР_3 ; рахунок-фактуру від 29.09.2016 № 20163090; копію митної декларації країни відправлення від 06.10.2016 № 16DE210147127158Е1; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу від 25.10.2016 № UA.CTR.003.5058-16; закордонний паспорт громадянина України від 08.04.2015 № НОМЕР_4 ; паспорт громадянина України від 07.07.2004 № НОМЕР_5 .

На вимогу відповідача позивачем до митної декларації також додано звіт про оцінку майна - автомобіля Mercedes-Benz Е200 CDI від 15.12.2016, виконаний оцінювачем ОСОБА_2 ТОВ «Мегаполіс і партнери».

За результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, відповідачем 20.12.2016 прийнято рішення № 209000012/2016/150017/1 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митна вартість товару була перерахована за резервним методом в сторону збільшення.

Окрім цього, 02.09.2016 Львівською митницею ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів №20900012/2016/00013.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625.

Про обґрунтованість сумнівів митного органу свідчать обставини, наведені ним у рішенні про коригування митної вартості №209000012/2016/150017/1 від 20.12.2016, такі факти як непрацюючий двигун, відсутня можливість встановити показники одометра, вказані та зафіксовані в акті огляду №209080201/2016/02223.

Приписи частини другої статті 53 МК України встановлюють вичерпний перелік документів, що подаються декларантом, для підтвердження митної вартості товару.

Так пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта для підтвердження митної вартості товару подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що рахунок-фактура є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Наразі, оскільки в даній справі товар є об`єктом купівлі-продажу, тому для підтвердження його митної вартості необхідно з`ясувати наявність документів, які передбачені вимогами пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме наявність банківських документів, що стосуються оцінюваного товару.

Таким чином, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що суди повинні були витребувати у позивача докази, які підтверджують його доводи щодо заявленої ним митної вартості автомобіля, а саме платіжні (банківські) документи, що стосуються оцінюваного товару - а у разі, якщо б такі докази надано не було або надані докази були б недостатніми, керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду і вирішення справи), зобов`язані були із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Суди порушили норми процесуального права, не дослідили зазначені доводи відповідача та відповідні докази, на які посилався відповідач.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.03.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова