ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 813/68/18
провадження № К/9901/8974/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу № 818/68/18
за позовом ОСОБА_1 до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним і скасування розпорядження, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду ухвалене 15 листопада 2018 року у складі головуючого судді - Хоми О.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду прийняту 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевчук С.М., суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.,
І. Суть спору
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Стрийської РДА №376 від 20 червня 2008 року про видачу дубліката свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він в порядку спадкування набув право на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
2.1. Під час оформлення спадщини йому стало відомо, що вказаний будинок перебуває у власності третьої особи ОСОБА_2 . При цьому, право власності на вказаний будинок ОСОБА_2 оформлено на підставі дублікату свідоцтва про право власності, який видано на підставі розпорядження першого заступника голови Стрийської РДА №376 від 20 червня 2008 року.
2.2. Позивач вказує, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки видано на підтвердження неіснуючого факту і на особу, яка померла в 1990 році та втратила відповідно до частини четвертої статті 25 Цивільного кодексу України правоздатність у момент її смерті.
2.3. Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Стрийської ради народних депутатів Львівської області від 15 вересня 1988 року №224 «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків» не оформлялося право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
3. Відповідач та третя особа позов не визнали.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Рішенням виконавчого комітету Кавської сільської ради від 25 серпня 1988 року № 47 погоджено оформлення права власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки в селі Кавсько Стрийського району Львівської області, в тому числі ОСОБА_3 на будинок
АДРЕСА_2 . На підставі вказаного рішення Кавської сільської ради та ряду рішень інших сільських рад виконавчим комітетом Стрийської ради народних депутатів Львівської області 15 вересня 1988 року прийнято Рішення №224 «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків», яким оформлено право власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки в селі Кавсько, Кавської сільської ради та інших селах Стрийського району Львівської області.
5.1. Додатком до рішення є список громадян і колгоспних дворів в селах району, яким оформляється право власності на житлові будинки та видається відповідне свідоцтво. По селу Кавсько серед будинків, на які оформляється право власності і видається свідоцтво, значиться будинок АДРЕСА_3 , а також вказано особу - ОСОБА_4 .
6. На виконання Рішення №224 від 15 вересня 1988 року Виконавчим комітетом Стрийської районної Ради народних депутатів Львівської області 25 вересня 1988 року на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, розташований на АДРЕСА_3 .
7. Зазначений в свідоцтві жилий будинок зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_3 Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що 3 жовтня 1988 року зроблено запис в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 117.
8. Копія свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, розташований на АДРЕСА_3 , зберігалася в матеріалах реєстраційної справи Стрийського МБТІ, та була долучена третьою особою по справі ОСОБА_2 до матеріалів справи.
9. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що здійснено запис в Журналі реєстрації актів громадянського стану за № 3 від 27 січня 1990 року, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Кавської сільської ради Стрийського району Львівської області від 03 вересня 2018 року № 323/02-19.
10. 22 травня 2008 року ОСОБА_2 , сином померлого ОСОБА_3 , на ім`я голови Стрийської РДА подано заяву про видачу дубліката свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
10.1. Вказана заява зареєстрована у Стрийському МБТІ 02.06.2018 (вх.№223Г).
11. При розгляді юристом-реєстратором Стрийського МБТІ заяви ОСОБА_2 та на підставі документів реєстраційної справи складено пояснювальну записку щодо необхідності прийняття відповідного розпорядження про видачу дубліката свідоцтв про право власності на жилі будинки.
11.1. Проект розпорядження «Про видачу дублікатів свідоцтв про право власності на жилі будинки» було погоджено без зауважень 18 червня 2008 року.
12. 20 червня 2008 року першим заступником голови Стрийської РДА видано Розпорядження №376 «Про видачу дублікатів свідоцтв про право власності на жилі будинки», яким вирішено видати дублікати свідоцтв про право власності на жилі будинки двом особам, одне з яких на ім`я ОСОБА_3 на жилий будинок
АДРЕСА_4 . Таким чином, жилий будинок АДРЕСА_5 , про який йдеться у рішеннях виконавчого комітету Кавської сільської ради від 25.08.1988 № 47 та виконавчого комітету Стрийської ради народних депутатів Львівської області від 15 вересня 1988 року №224 щодо оформлення права власності на вказаний житловий будинок.
14. Однак, рішенням від 25 серпня 1988 року № 47 погоджено оформлення права власності на будинок ОСОБА_3 , а у рішенні від 15 вересня 1988 року №224 вказано ОСОБА_6 з прізвищем ОСОБА_3 .
15. Листом Кавської сільської ради від 02 жовтня 2018 року за №335/02.19 та погосподарською книгою станом на 15 вересня 1988 року встановлено, що в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 ) проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 за згаданою адресою не проживав.
16. Вказане свідчить про те, що у рішенні виконавчого комітету Стрийської ради народних депутатів Львівської області від 15 вересня 1988 року №224 «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків» було допущено помилку щодо прізвища особи, на яку оформлялося право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 .
17. 06 лютого 2014 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з житлового будинку разом із належними до нього господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
17.1. Спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1907 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17.2. Як зазначено у згаданому свідоцтві, житловий будинок належав померлому на підставі дублікату свідоцтва про право власності, виданого Стрийською РДА 20 червня 2008 року.
18. Вважаючи, що розпорядження першого заступника голови Стрийської РДА від 20 червня 2008 року №376, на підставі якого було видано дублікат свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_3 , порушує його права, позивач звернувся в суд з даним позовом.
19. Крім того, набуття права власності на вказаний будинок ОСОБА_2 , третьою особою без самостійних вимог у даній справі, оспорюється ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства (цивільна справа №456/2486/16-Ц).
20. Отже, предметом розгляду адміністративної справи про оскарження розпорядження №376 від 20 червня 2008 року є перевірка обставин з приводу того чи прийнято вказане розпорядження на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
21. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
22. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку що оскаржуване позивачем розпорядження Стрийської РДА від 20 червня 2008 року №376 було прийнято відповідачем відповідно до наданих йому повноважень у спосіб та в порядку визначеному обумовленим Тимчасовим положенням.
23. Таку позицію Львівського окружного адміністративного суду підтримав і Восьмий апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи та постановою від 28 лютого 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року залишив без змін.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
24. Позивач - ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
24.1. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач вказує на те, що в порядку спадкування набув право на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Під час оформлення спадщини йому стало відомо, що вказаний будинок перебуває у власності третьої особи ОСОБА_2 . При цьому, право власності на вказаний будинок ОСОБА_2 оформлено на підставі дублікату свідоцтва про право власності, який видано на підставі розпорядження першого заступника голови Стрийської РДА №376 від 20 червня 2008 року. Позивач наполягає, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки видано безпідставно в порушення існуючого порядку.
25. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу в якому посилаючись на безпідставність та необгрунтованість останньої просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
26. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (надалі - Закон № 460-ІХ), за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-ІХ.
28. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).
31. Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
32. На час виникнення спірних правовідносин, тобто прийняття оскаржуваного розпорядження від 20 червня 2008 року №376, порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об`єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначало Тимчасове положення «Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5.
33. Згідно з пунктом 6.4. Тимчасового положення у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва.
34. Для отримання дубліката свідоцтва чи витягу подається заява, якій передує опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених, пошкоджених свідоцтв про право власності чи витягів про реєстрацію прав.
35. БТІ перевіряє належність заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав та оформлює дублікат свідоцтва чи витягу.
36. На дублікаті свідоцтва чи витягу обов`язково зазначається його номер та в Реєстрі прав робиться відмітка про втрату оригіналу свідоцтва чи витягу та відмітка про видачу дубліката свідоцтва чи витягу.
37. Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
38. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
39. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
40. При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
41. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
42. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
43. Згідно з вимогами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
44. Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
44.1. Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
45. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
46. Ураховуючи викладене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.
47. Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.
48. Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право.
49. Сприйняття верховенства права, як конституційного принципу вимагає того, аби будь-яка особа, перед тим, як вдатися до певних дій, мала змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
50. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив, як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються.
VI. Позиція Верховного Суду
51. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд на підставі встановлених у цій справі обставин справи та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин виходить із такого.
52. Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірним в цій справі є розпорядження №376 від 20 червня 2008 року.
52.1. Судами перевірялись обставин з приводу того чи прийнято вказане розпорядження на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
53. Як слідує із змісту вказаного розпорядження підставою для його винесення слугувала заява сина - ОСОБА_2 від 22 травня 2008 року та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002року №157/6445, із змінами.
53.1. Так, для отримання дубліката зазначеного документа відповідачу були надані визначені законодавством документи, зокрема заява сина - ОСОБА_2 від 22 травня 2008року та опублікування в газеті «Рідне поле» повідомлення про недійсність втраченого свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
53.2. Окрім того, судами встановлено, що свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 первинно було видано 25 вересня 1988 року виконкомом Стрийської народної ради народних депутатів на підставі рішення виконкому №224 від 15 вересня 1988року.
54. Отже, оскаржуваним розпорядженням не оформлювалося право власності на певну особу, а лише видавався дублікат раніше виданого документа, яким ще у 1988 році було оформлено право власності на житловий будинок.
55. Позивач в свою чергу оскаржує розпорядження від 20 червня 2008 року №376 в цілому, а не в частині, на підставі якої видано дублікат свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_3 , жодним чином цього не обґрунтовуючи.
56. Стосовно ж доводів касаційної скарги з приводу обставин, які стосуються права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, то надання правової оцінки зазначеним доводам не належить до юрисдикції адміністративних судів. Розгляд названих доводів може мати місце розгляді цивільної справи щодо оскарження підстав набуття права власності.
57. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди дійшли обгрунтованого висновку що оскаржуване позивачем розпорядження першого заступника голови Стрийської РДА від 20 червня 2008 року №376, на підставі якого було видано дублікат свідоцтва про право власності на будинок №12 по вул. Л.Українки (стара назва вул. Васильціва) в с. Кавсько Стрийського району Львівської області, було прийнято відповідно до вимог Тимчасового положення, отже суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
58. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
59. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати в порядку статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від15 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 813/68/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова