ПОСТАНОВА
Іменем України
23 січня 2020 року
Київ
справа № 813/828/17
провадження № К/9901/35583/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Львівської області, третя особа - Личаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді - Гулкевич І. З., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Запотічного І. І., суддів: Довгої О. І., Сапіги В. П.
І. Суть спору
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Львівської області (надалі також відповідач), у якому просив:
1.1. визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Львівської області у видачі наказу та довідки про суддівську винагороду при звільненні його з посади судді у відставку про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді із надбавкою за вислугу років 70 відсотків посадового окладу;
1.2. зобов`язати Апеляційний суд Львівської області видати наказ про суддівську винагороду при звільненні його з посади судді у відставку про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді із надбавкою за вислугу років 70 відсотків посадового окладу;
1.3. зобов`язати Апеляційний суд Львівської області видати довідку при звільненні з посади судді у відставку про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді із надбавкою за вислугу років 70 відсотків посадового окладу.
2. В судовому засіданні 14 березня 2017 року за ініціативою Львівського окружного адміністративного суду до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Личаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова.
3. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що у зв`язку із визнанням рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 1-8/216 неконституційними ряду положень діючого до 30 вересня 2016 року Закону України «Про судоустрій і статус суддів» він скористався своїм правом подати заяву про відставку. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» його звільнено з посади судді Апеляційного суду Львівської області у відставку згідно з пунктом 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України, а наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року виключено зі штату Апеляційного суду Львівської області. Позивач вважає, що оскільки до 22 вересня 2016 року перебував у штаті Апеляційного суду Львівської області, хоча і не здійснював правосуддя, він досяг установленого положеннями частиною п`ятою статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI стажу роботи (більше 30 років) та, відповідно, має право на отримання щомісячної довічного грошового утримання судді з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу.
4. 23 січня 2017 року позивач звернувся до голови Апеляційного суду Львівської області із заявою, в якій просив видати наказ та відповідну довідку про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді із надбавкою за вислугу років - 70 відсотків посадового окладу, проте листом від 3 лютого 2017 року № 05.06/4/2017 Апеляційний суд Львівської області поінформував позивача, що стаж його роботи, який надає право на отримання надбавки в розмірі 70 відсотків посадового окладу, настає 11 вересня 2016 року, однак, нарахування суддівської винагороди як судді, який не здійснює правосуддя, припинено у зв`язку із його звільненням із посади судді постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року, у зв`язку з чим наказ про надбавку в розмірі 70 відсотків посадового окладу за вислугу років не видавався.
5. Позивач вважає, що позбавлення його права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу є неправомірним, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
6. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Львівської області у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
7. Наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22 вересня 2016 року № 54-К «Про виключення судді ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку» позивача відповідно до постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів», статей 29, 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 24 Закону України «Про відпустки», статті 83 Кодексу законів про працю виключено зі штату Апеляційного суду Львівської області з 22 вересня 2016 року.
8. Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Апеляційним судом Львівської області 22 вересня 2016 року за № 05.30/99/16, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 22 вересня 2016 року становить 33 роки 9 місяців 25 днів.
9. Згідно з довідкою про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді від 22 вересня 2016 року № 397/07.20, виданої позивачу Апеляційним судом Львівської області, його заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 25 520,00 грн, з них оклад - 15 950,00 гривень і надбавка за вислугу років 60 відсотків - 9 570,00 гривень.
10. Наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22 червня 2016 року № 127-В «Про надання відпустки судді ОСОБА_1 », за період роботи з 9 серпня 2015 року по 8 серпня 2016 року позивачу надано частину щорічної основної відпустки на 36 календарних днів і додаткову відпустку на 15 календарних днів з 18 липня 2016 року по 7 вересня 2016 року включно з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.
11. Наказом в.о. голови Апеляційного суду Львівської області від 8 вересня 2016 року № 198-В «Про надання відпустки судді ОСОБА_1 » у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю останнього під час щорічної відпустки за період роботи з 9 серпня 2015 року по 8 серпня 2016 року надано невикористану частину відпустки на 15 календарних днів з 8 вересня 2016 року по 22 вересня 2016 року включно.
12. Наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2016 року № 203-В «Про відкликання з відпустки судді ОСОБА_1» позивача відкликано з щорічної відпустки за період роботи з 9 серпня 2015 року по 8 серпня 2016 року на 8 календарних днів з 15 вересня 2016 року по 22 вересня 2016 року включно.
13. 23 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови Апеляційного суду Львівської області з заявою, в якій просив видати наказ та відповідно до розрахунку від 22 вересня 2016 року № 05.30/99/16 стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, довідку про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням надбавки за вислугу років 70 відсотків посадового окладу.
14. Листом від 3 лютого 2017 року № 05.06/4/2017 голова Апеляційного суду Львівської області повідомив заявника, серед іншого, про те, що стаж роботи, що дає право на надбавку 70 відсотків, а саме понад 30 років, настає 11 вересня 2016 року та, оскільки постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку, йому припинили нарахування суддівської винагороди як судді, який не здійснює правосуддя, відповідно до частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому наказ про надбавку за вислугу років 70 відсотків не видавався.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
15. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
16. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із правомірності відмови відповідача щодо видачі вищевказаних наказу та довідки, та зазначав, що Апеляційний суд Львівської області не мав жодних правових підстав для задоволення заяви позивача про видачу наказу та надання йому довідки про суддівську винагороду при звільненні з посади судді у відставку про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді із надбавкою за вислугу років 70 відсотків.
17. В мотивування свого рішення суд першої інстанції вказав на те, що з 8 вересня 2016 року позивача фактично звільнено з посади судді Апеляційного суду Львівської області та по 22 вересня 2016 року правосуддя він не здійснював, а відтак був позбавлений права на отримання доплат до посадового окладу.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги або передати справу на новий розгляд.
19. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що його право на отримання надбавки настало 11 вересня 2016 року, тобто під час перебування в трудових відносинах з відповідачем і перебування у відпустці. Позивач вважає, що трудові відносини між ним та відповідачем припинено 22 вересня 2016 року.
V. Джерела права й акти їх застосування
20. Згідно частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Пунктом 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України встановлено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
24. Згідно зі статтею 120 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон № 2453-VI), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
25. Статтею 122 Закону № 2453-VI визначено процедуру розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, та вказано, що Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.
Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.
26. Відповідно до абзацу третього частини сьомої Указу Президента України від 10 червня 1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
27. Частиною другою статті 133 Закону № 2453-VI передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
28. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина п`ята статті 133 Закону № 2453-VI).
29. За правилами частини десятої статті 133 Закону № 2453-VI суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
VI. Оцінка Верховного Суду
30. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить із такого.
31. Аналіз розділу VIII Конституції України та Закону № 2453-VI дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, встановлених для судді до його виходу у відставку, а також набуття прав на отримання щомісячного довічного грошового утримання.
32. Так, положеннями Закону № 2453-VI визначено, що суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
33. Як уже зазначено, 8 вересня 2016 року Верховна Рада України прийняла постанову № 1515-VIII «Про звільнення суддів», якою, з-поміж іншого, позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Львівської області у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України. Вказана постанова за правилами абзацу 3 частини сьомої Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» набрала чинності з моменту її прийняття, тобто з 8 вересня 2016 року.
34. Отже, 8 вересня 2016 року позивача фактично звільнено з посади судді та припинено його повноваження як професійного судді на здійснення правосуддя. У період з 8 вересня 2016 року по 22 вересня 2016 року позивач, хоча і перебував у трудових відносинах з відповідачем, проте правосуддя не здійснював, унаслідок чого нарахування відповідних доплат до посадового окладу було припинено.
35. Також заявник в своїй касаційній скарзі посилається на положення статті 40 Кодексу законів про працю в частині обґрунтування своєї позиції щодо неправомірності його звільнення в період перебування у відпустці. Вказані доводи Верховний Суд до уваги не приймає та зазначає, що у випадку, що розглядається, спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон № 2453-VI. Окрім того, положеннями статті 40 зазначеного Кодексу врегульовано відносини в частині розірвання трудового договору саме з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
36. Щодо посилань позивача на відхилення клопотання його представника про перенесення судового засідання судом апеляційної інстанції суд касаційної інстанції зазначає таке.
37. Згідно з положеннями статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
38. Отже, суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості розглядати справу у разі неявки в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
39. З урахуванням наведених положень законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що за встановлених у цій справі фактичних обставин відповідач не мав жодних правових підстав видавати наказ і довідку про суддівську винагороду позивачу при звільненні з посади судді у відставку про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді із надбавкою за вислугу років 70 відсотків посадового окладу.
40. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
42. Отже, покладені в основу оскаржуваних судових рішень висновки є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
VІІ. Судові витрати
43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у справі № 813/828/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич