ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №813/890/14

адміністративне провадження №К/9901/6221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Львівської митниці ДФС

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року (Суддя: Сакалош В.М.),

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року (Судді: Улицький В.З., Гулид Р.М., Кузьмич С. М.),

у справі № 813/890/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Орфей»

до Львівської митниці ДФС

про визнання протиправними і скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Орфей» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Орфей») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач, Львівська митниця), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України від 22 серпня 2013 року № 209000003/2013/800012/2 «Про коригування митної вартості товарів» та від 01 листопада 2013 року № 9/40-5918 «Про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року позов задоволений.

Не погодившись з вищенаведеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову. Касаційну скаргу обґрунтував тим, що судами не враховано, що позивачем не подано митному органу визначений у п. 2 контракту від 12.07.2013 року № 015/13 рахунок-проформу, що в свою чергу є одним з документів, що визначає вартість товару, та відповідно до п.2 ч.2 статті 52 та статті 53 Митного кодексу України, повинен бути обов`язково поданий до митного оформлення, про що було зазначено у гр. 33 рішення про коригування митної вартості товару від 22.08.2013 року № 209/00003/2013/800012/2. Оскільки позивачем не було подано рахунок-проформу, який передбачений умовами контракту, та засвідчує узгодження ціни на продукцію, відповідач не мав можливості перевірити вартість товару, тому витребування додаткових документів є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам Митного кодексу України. З приводу правомірності прийняття рішення від 22 серпня 2013 року № 209000003/2013/800012/2 «Про коригування митної вартості товарів» вказав на те, що за результатами розгляду поданих позивачем документів на підтвердження митної вартості товарів, митним органом встановлено, що всі платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів позивачем підтверджені не були, тому, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України основний метод застосуванню не підлягав та застосований резервний метод.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 19 серпня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Орфей» було подано до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України митну декларацію №209040000/2013/005156 від 19 серпня 2013 року з метою здійснення митного оформлення товарів від компанії «St-Majewski Spolka Akcyjna SKA» згідно інвойсу (S)FSE-15/2013/DEX від 13 серпня 2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 53 МК України до митної декларації позивачем було долучено наступні документи, а саме: контракт, укладений із компанією «St-Majewski Spolka Akcyjna SKA» №015/13 від 12 липня 2013 року, інвойс (S)FSE-15/2013/DEX від 13 серпня 2013 року, договір про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом №01-12/08/13 від 12 серпня 2013 року, договір-заявку №01-09/08/13 від 12 серпня 2013 року, рахунок-фактуру №27 від 16 серпня 2013 року, сертифікат відповідності, міжнародну автомобільну накладну (CMR), митну декларацію країни відправлення.

Проте, Львівською митницею було надіслано позивачу електронне повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації, каталогу, прейскуранту виробника товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вимоги відповідача позивачем було надано наступні документи: експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № 0052 від 21 серпня 2013 року, платіжне доручення № 206 від 21 серпня 2013 року, щодо оплати за транспортні послуги, лист компанії St-Majewski Spolka Akcyjna SKA від 20 серпня 2013 року, цінову пропозицію компанії St-Majewski Spolka Akcyjna SKA від 12 липня 2013 року, каталог продукції компанії St-Majewski Spolka Akcyjna SKA.

20 серпня 2013 року позивач звернувся до митниці з листом № 02/08-2013 в якому просив: надати інформацію щодо підстав направлення електронного-повідомлення вимоги про надання додаткових документів, зокрема, якщо митним органом виявлено розбіжності у поданих документах, повідомити, які саме розбіжності виявлено з метою подання декларантом додаткових пояснень; також повідомити про причини, за яких заявлена митна вартість товарів згідно митої декларації від 19 серпня 2013 року № 209040000/2013/005156 не приймається митним органом.

01 листопада 2013 року митниця відповіла позивачу листом №9/40 5918, в якому зазначила на тому що позивачем не поданий рахунок-проформа, зазначений в контракті; надане платіжне доручення містить лише посилання на контракт, а ні на рахунок-проформу; не наданий митниці лист-відповідь до висновку Вінницької ТПП від 21.08.2013 року № 0052; та не поданий рахунок № 29 за платіжним дорученням. Крім того, калькуляція собівартості не забезпечує підприємству-виробникові прибутку.

22 серпня 2013 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/800012/2, яким скорегована митна вартість товарів з 34747,65 USD до 61193,37 USD. Рішення обґрунтоване тим, що декларантом не подано основних документів, відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Рішення Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України від 22 серпня 2013 року № 209000003/2013/800012/2 «Про коригування митної вартості товарів» та від 01 листопада 2013 року № 9/40-5918 «Про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів» є предметом оскарження в даній справі.

З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції посилались на те, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить підтвердження того, що ТОВ «Компанія Орфей» зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

При цьому суди посилались, що позивачем митному органу було подано разом із митною декларацією рахунок-фактуру (інвойс) № (S)FSE-15/2013/DEX від 13 серпня 2013 року. Вказане відображено у митній декларації від 13 серпня 2013 року (графа 44, код 3105, згідно Класифікатора документів - «рахунок-фактура (інвойс)» та у самому рішенні про коригування митної вартості. У зв`язку із умовами договору про відтермінування оплати, оплата за поставлений товар була здійснена лише 21 жовтня 2013 року, та платіжне доручення було надано митниці 25 жовтня 2013 року разом з іншими додатковими документами, тому на момент прийняття рішення про коригування митної вартості від 22 серпня 2013 року платіжного доручення від 21 жовтня 2013 року не було у розпорядженні митниці. До того ж, як вбачається з висновку Вінницької торгово-промислової палати, для його проведення було надано Контракт з постачальником за №015/13 від 12 липня 2013 року, Інвойс від 13 серпня 2013 року, цінову пропозицію постачальника та калькуляції цін. Усі ці документи були у розпорядженні митного органу на момент прийняття оскаржуваного рішення. Відтак, твердження відповідача про те, що висновок було складено виключно на підставі листа-відповіді постачальника на запит ТПП є безпідставним.

Щодо висновку про продаж товару виробником за ціною, що не забезпечує наявності прибутку, суди зазначили, зо згідно наданої калькуляції на 12-аркушевий зошит ціна фабрична складає 257,47 польських злотих. Проте, як вбачається з калькуляції собівартість товару становить 179,41 польських злотих. Окрім того, калькуляціями визначено середній курс долара до польських злотих на рівні 3,1 (станом на 02 липня 2013 року), у той час як офіційний курс на момент виставлення рахунку - 3 польських злотих за долар. Тобто, 0,26 злотих (ціна продажу у злотих) були еквівалентні 0,078 дол. Вартість за тисячу зошитів - 260 злотих або 78 доларів, при визначеній у калькуляції - 80 доларів. Таким чином, посилання відповідача на те, що внаслідок заокруглення ціни у менший бік, було здійснено продаж товару за ціною, що не забезпечує виробникові прибутку, є невірним.

Крім того, судова колегія з цього приводу зазначає про те, що з урахуванням вимог ч. 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю визначення митної вартості товарів зобов`язаний перевірити числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а не перевіряти правильність формування ціни на товар продавцем.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що документи, які були надані позивачем митному органу, не дають підстав для обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару.

При цьому суд касаційної інстанції не приймає посилання відповідача на неподання митному органу визначеного у п. 2 контракту від 12.07.2013 року № 015/13 рахунку-проформи, що на думку митного органу є одним з документів, що визначає вартість товару, оскільки відповідно до п. 3 ч. 2 статті 53 МК України декларант має право подати до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Оскільки товар був об`єктом купівлі-продажу, позивач надав саме рахунок-фактуру, який підтверджує вартість придбаного товару, що не спростовано відповідачем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що рахунок-проформа, як правило, не містить вимоги щодо обов`язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого, ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата, тощо.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження контракту, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Тому відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Разом з тим, доводами касаційної скарги є незазначення мотивів ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 3 ч. 1 ст. 206 та п. 3 ч. 1 ст. 163 КАС України визнання неправомірною відмови Львівської митниці Міндоходів у визнанні заявленої митної вартості (рішення від 01 листопада 2013 року № 9/40-5918).

Судова колегія вважає судові рішення в цій частині скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки правильно обраним способом захисту порушеного права позивача є скасування рішення від 22.08.2013 року № 209000003/2013/800012/2 «Про коригування митної вартості товарів» (з урахуванням вимог ч. 2 ст. 55 МК України), а спірне рішення від 01.11.2013 року не порушує прав та обов`язків позивача. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Змінити мотивувальну та резолютивну частини постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року по справі № 813/890/14 з підстав, вказаних судом касаційної інстанції.

Викласти резолютивну частину постанови Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року по справі № 813/890/14 в наступній редакції:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 22 серпня 2013 року №209000003/2013/800012/2.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року по справі № 813/890/14 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року по справі № 813/890/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко