ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №814/1047/16

адміністративне провадження №К/9901/14143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року (суддя Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30 березня 2016 року №504010000/2016/000005/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30 березня 2016 року №504010000/2016/00016.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на ті ж обставини, що стали підставою для прийняття ним оскаржуваного рішення, та зазначав, що митну вартість імпортованого позивачем товару було ним скориговано у зв`язку із непідтвердженням всіх складових митної вартості товару та наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа 16 вересня 2004 року й основним видом його діяльності є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який, в свою чергу, є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію, й відповідно до технології виробництва Товариство виготовляє глинозем шляхом перероблення металургійних бокситів, які вилужнюють у міцному лужному розчині, для приготування якого використовують гідроксид натрію (соду каустичну).

01 квітня 2013 року Товариство уклало контракт №RF/RD/79-13/11-М з ОАО «Единая торговая компания» (г.Стелитамак, РФ) на поставку гідроксиду натрію сумарним обсягом 201500 тон (+/-10) на загальну орієнтовну суму 86645000 доларів США (+/-10).

Відповідно до пункту 2.3 контракту (з урахуванням додаткової угоди №15 від 01 квітня 2013 року) ціна за 1 тону товару розраховується за формулою: середнє котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяці, що передували періоду відвантаження, з 21 числа першого місяця до 20 числа другого місяця, мінус 39,33 доларів США. Розрахована ціна зазначається в специфікації, що підписується кожного разу до 25 числа місяця, який передує відвантаженню.

Також пунктом 3.2 контракту передбачено, що вантажовідправниками по цьому контракту можуть бути ВОАО «Химпром» (м.Волгоград, РФ), ОАО «Каустик» (м.Волгоград, РФ), а також будь-які інші відправники на розсуд продавця.

24 листопада 2015 року Товариство та ОАО «Единая торговая компания» підписали специфікацію №31 про визначення ціни на гідроксид натрію (соду каустичну) - 252,67 доларів США в обсязі 7500,0 (+/-10%) тон.

28 березня 2016 року ОАО «Единая торговая компания» поставило на адресу позивача 23,334 тони гідроксиду натрію на загальну суму 5895,18 доларів США (252,67 доларів за тону), при цьому в інвойсі №V-40 від 14 березня 2016 року вантажовідправником зазначено ОАО «Каустик» (РФ).

28 березня 2016 року Товариство подало до Митниці електронну митну декларацію №504010000/2016/000729 про оформлення 23,334 кг соди каустичної, гідроксиду натрію, на суму 5895,18 доларів США, яка надійшла від ОАО «Каустик» (РФ), визначивши митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 252,67 доларів США за тону

Разом з декларацією позивачем надано відповідачу: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, додаткові угоди, інвойс №V-40 від 14 березня 2016 року, специфікацію №31 від 24 листопада 2015 року, залізничні накладні, підтвердження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару, паспорти якості.

На етапі перевірки митної вартості, відповідач поставив під сумнів визначену підприємством митну вартість в 252,67 доларів США за тону, у зв`язку з тим, що, на його думку, подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), заявлена митна вартість не підтверджена документально, не подано документів про сплату й не підтверджено права підпису інвойсу, а також відповідно до частини 3 статті 53 МК України витребував у позивача: 1) бухгалтерську документацію, платіжні документи щодо оплати за товар, щодо оплати за складові митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни на 39,33 доларів США у контракті; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та біржові котирування ICIS; 3) договір з третіми особами, повязаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Позивач повідомив Митницю: 1) що попередня оплата товару не здійснювалась, оскільки відповідно до договору оплата здійснюється протягом 12 календарних днів з дня відвантаження товару; 2) сторони не страхували товар, враховуючи, що відповідно до умов поставки СРТ жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов`язань з обов`язкового страхування, а витрати на транспортування до місця призначення включені у вартість; 3) надав лист підтвердження №250/894 від 30 березня 2016 року ОАО «Единая торговая компания» про підтвердження інвойсу від 14 березня 2016 року; 4) договори на продаж товару з третіми особами ТОВ «МГЗ» не укладались, оскільки підприємство є безпосереднім споживачем товару; 5) надані біржові котирування ICIS за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду за 23 жовтня2015 року, 30 жовтня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 13 листопада 2015 року, 20 листопада 2015 року.

Разом з тим, вважаючи, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження вартості у зв`язку з наданою знижкою в 39,33 доларів США, відсутнє документальне право підпису інвойсу, декларантом не надано витребувані митницею документи, Митниця 30 березня 2016 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №504000006/2016/000005/2, відповідно до якого визначила митну вартість товару за шостим (резервним) методом, внаслідок чого її загальна сума склала 10229,63 доларів США, тобто 438,4 доларів США за тону, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2016/00016.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частини 1 та 2 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (в тому числі додатково), прийшли до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Як встановили суди та вже вказувалось в цій постанові, декларантом було надано митному органу витребувані документи та повідомлено, що вантаж - сода каустична не страхувався, оскільки умовами контракту страхування товару не передбачене та умови поставки СРТ (ІНКОТЕРМС-2010) не встановлюють взаємних обов`язків продавця та покупця щодо страхування товару.

Згідно з пунктом 2.1 контракту ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст.Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС-2010 й включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року термін СРТ ("Фрахт/перевозка оплачені до (місце призначення)") означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Умови поставки СРТ покладають на продавця обов`язок нести всі витрати і ризики, пов`язані з транспортуванням товару до місця призначення, відповідно до умов контракту це станція Жовтнева Одеської залізниці, зобов`язання щодо страхування товару відсутні, а відтак при поставці товару на зазначених умовах страхування товару може здійснюватися лише за бажанням сторін договору.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо товар фактично не страхувався, про що декларантом були надані письмові обґрунтовані пояснення, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Що ж до тверджень Митниці про неподання доказів надання знижки ціни на 39,33 доларів США, то остання є результатом комерційних переговорів, які передували укладанню контракту, а, виходячи з визначення поняття митної вартості, комерційні переговори не мають відношення до її формування. В той же час цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі, тобто це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості суб`єктів господарювання у придбанні їх продукції; цінові знижки мають добровільний характер і не є обов`язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.

Доводи відповідача про порівняння цін на товар «сода каустична» агентства ІНS з контрактними цінами для обґрунтування достовірності або недостовірності рівня його митної вартості є безпідставними, оскільки інформація про біржові ціни на товар «сода каустична» агентства ІНS стосується європейського ринку, тоді як, в даному випадку, товар поставлявся з території Росії.

Не відповідає дійсності твердження митного органу щодо безпідставного взяття за основу для розрахунку вартості товару формули FОВ МЕD LOW, яка, на його думку, не може застосовуватись при поставці на умовах СРТ.

Правила Інкотермс є стандартизованими та забезпечують тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі, регламентуючи, перш за все, момент передачі права власності на товар і всі пов`язані із цим ризики, встановлюючи правила, які регулюють питання пов`язані з доставкою товарів від продавця до покупця (перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів). Питання ціноутворення Правила Інкотермс не регламентують.

Як слідує з тексту контракту, дані про біржові котирування вартості товару використовувались лише як базовий елемент формули визначення контрактної ціни. Знижка - 39,33 доларів США є складовою частиною формули розрахунку вартості, а тому вона є невід`ємною частиною ціни. Погодження такої ціни є результатом переговорів, вільного волевиявлення сторін та взаємовигідного співробітництва.

Посилання ж відповідача на відсутність документального підтвердження права підпису інвойсу № V-40 від 14 березня 2016 року також є недоведеними, оскільки позивачем було надано копію листа ОАО «Единая торговая компания» від 30 березня 2016 року №250/894 та копію довіреності від 23 грудня 2015 року №ETK/277, згідно яких зазначений інвойс підписали уповноважені продавцем особи.

Враховуючи викладене, твердження митного органу про неможливість визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем, із застосуванням першого методу є безпідставними, а відтак висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30 березня 2016 року №504010000/2016/000005/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30 березня 2016 року №504010000/2016/00016, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327 341 343 349 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду