ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа №814/141/17

касаційне провадження № К/9901/44704/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 (головуючий суддя - Стас Л.В., судді - Градовський Ю.М., Турецька І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-НК» (далі - Товариство) до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19.12.2016 № 903050000/2016/000172/1.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у Митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у Митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 13.06.2017 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ненадання декларантом витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості, тоді як зазначена Товариством митна вартість товару була нижчою від котирувань Platts.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.08.2017 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 19.12.2016 № 903050000/2016/000172/1.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу визначення митної вартості не були спростовані відповідачем під час розгляду справи, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення товару, не були такими, що у своїй сукупності викликають сумнів і достовірності наданої інформації. Доводи митного органу щодо реквізитів банківського рахунку та знижки в ціні товару були відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки: сторони можуть погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, у тому числі ціну товару; контрагент ПОВ «Іncome Trade» має декілька рахунків в різних банківських установах, у зв`язку з чим не суттєвим є питання на який саме рахунок позивачем будуть перераховані кошти за отриманий товар, з урахуванням того, що оплату за товар ще не здійснено, оскільки умовами контракту передбачена відстрочка платежу.

Митниця оскаржила рішення суду апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що: надані Товариством документи, необхідні для митного оформлення товарів, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, оскільки за ланцюгом перепродажу товару: Товариство (покупець) - ПОВ «Іncome Trade» - «CORAL ENERGY PTE LTD» (Сингапур) наявний інвойс, в якому вказана знижка (дисконт) від 32,2 доларів США за метричну тону (у договорі з третіми особами) до 26 доларів США (у договорі з позивачем), тоді як позивачем взагалі не обґрунтовується розмір зазначених знижок та за рахунок яких складових митної вартості (які містяться в Митному кодексі України) виникла ця знижка; розбіжності у реквізитах банківського рахунку у інвойсі та договорі, відсутність оплати за товар, розбіжність у строках оплати у інвойсі та договорі є підставою для обґрунтованого сумніву. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Митного кодексу України.

Товариство не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.11.2022 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 09.11.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що між Товариством (покупець) та Партнерством з обмеженою відповідальністю «Іncome Trade» (продавець) був укладений контракт №6/13 від 03.11.2016, відповідно до умов якого: продавець зобов`язується передати у власність, а покупець оплатити та прийняти бензин автомобільний А-92 (далі - товар). Кількість товару у конкретній партії, опціон, строк поставки, ціна і вартість кожної узгодженої до поставки партії товару визначається відповідними додатковими угодами (далі - додаткова угода), які є невід`ємною частиною контракту (пункт 1.1 статті 1); умови поставки товару визначаються у відповідності до Інкотермс-2010 (пункт 3.1 статті 3); сторони можуть узгодити інші та додаткові умови поставки усього обсягу або окремих партій товару, що належить поставити, згода на які буде оформлена додатковою угодою (пункт 3.2 статті 3); ціна товару, що поставляється по цьому контракту, розуміється як ціна на умовах DAP (Миколаїв)та встановлюється у доларах США. Ціна розраховується за наступною формулою: середня із котирувань «Prem Unl 10ppm» під заголовком «Mediterranean cargoes FOB Italy» за котирувальний період - 10 (десять) котирувальних днів, наступних за датою коносамента, за метричну тону - 26 доларів США. Попередня ціна товару складає 434,38 доларів США за 1 метричну тону (пункт 4.1 статті 4); оплата буде здійснюватися наступним чином: 100% оплата загальної суми виставленого рахунку (інвойсу) не пізніше 30 банківських днів з моменту перетину вантажем митного кордону України (пункт 5.1 статті 5).

У відповідності до умов зазначеного контракту сторонами складалися додаткові угоди.

Згідно додаткової угоди №2 від 25.11.2016 ПОВ «Іncome Trade» продало Товариству 800 метричних тон бензину неетилеризованого А-92 за ціною 442,30 доларів США за одну метричну тону загальною вартістю 353840 доларів США. Умови щодо поставки та оплати, викладені у пункті 1.2, 3.1 додаткової угоди, відповідають умовам щодо поставки та оплати, викладеним у пунктах 1.1, 5.1 контракту).

08.12.2016 до Товариство подало до Митниці митну декларацію № 903050000/2016/000688, відповідно до якої митна вартість товару складає 353840 доларів США. Митна вартість товару заявлена декларантом на рівні 442,30 доларів США за тонну на умовах поставки DАР-Миколаїв (фактично товар поставлявся морським транспортом). Поставка товару в Україну здійснювалась за «непрямими» контрактом на підставі зовнішньоекономічної угод між наступними контрагентами (Товариство (покупець) - ПОВ «Іncome Trade» - «Coral Energy Pte LTD»(Сингапур).

До митної декларації Товариством були додані наступні документи: висновок СЛЕД ДФС №142005701-1521 від 02.12.2016, коносамент № 2 від 09.11.2016, вантажний документ КАРГР Маніфест №1 від 09.11.2016, котирування ПЛАТС, інвойс № 2511-1 від 25.11.2016, зовнішньоекономічний контракт №6/13 від 03.11.2016, додаткові угоди до цього договору №1 від 10.11.2016, № 2 від 25.11.2016, № 3 від 28.11.2016, сертифікат відповідності №UА1.174.0039723-16 від 23.11.2016; інформацію про позитивні результати радіологічного контроль №2785 (міститься на супровідних документах) від 09.11.2016, декларація про походження товару №2511-1 від 25.11.2016, генеральний акт № 2 від 15.11.2016, сертифікат якості від 09.11.2016.

При проведенні митних формальностей Митниця повідомила Товариство, що заявлену декларантом митну вартість не можу бути визнано за наступними причинами: подані документи містять розбіжності, а саме - в інвойсі № 2511-1 від 25.11.2016 вказаний банк бенефіціар ABLV BANK AS, а в контракті №6/13 від 03.11.2016 - Приватбанк; не підтверджено розмір знижки (26 доларів США).

У зв`язку з викладеним, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

На вимогу Митниці Товариством додатково були надані наступні документи: лист від 08.12.2016 № 0812-2 (відмову у наданні документів третіх осіб), інвойс між «Coral Energy Pte LTD» та «Incom trade» від 21.11.2016 № СЕ GSL-0481-РК, контракт між «Coral Energy Pte LTD» та «Incom trade» від 31.10.2016 № СЕ ІТ/311016, додаток до контракту між «Coral Energy Pte LTD» та «Incom trade» від 21.11.2016 №1.

Разом з цим, Митницею зроблено висновок, що декларантом було подано не всі документи, а надані документи не спростували обґрунтованого сумніву Митниці. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту.

У зв`язку з наявністю розбіжностей в МД 903050000/2016/000688 Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №90350000/2016/000172/1 від 19.12.2016., в якому було вказано, що заявлену митну декларацію не може бути визнано та відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи. Митна вартість товару, визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, на рівні 472,55 USD/T з урахуванням інформації про біржові котирування «Platts», а також цінової інформації ДФС (МД від 13.12.2016 № 903050000/2016/000699). Також зазначено вичерпний перелік документів, за умови надання яких митна вартість може бути визначена митним органом: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2частини другої статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України передбачає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Натомість, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень пункту 2 частини шостої статті 54 МК України підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

Положення статей 179 180 189 190 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб`єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Частиною десятою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Так, здійснюючи митний контроль Митниця повинна вказати на обставини, що свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та вказати на достовірні обставини, які спростовують заявлену митну вартість.

Згідно доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, ціна товару, визначена сторонами у додатковій угоді до контрактів є документально не підтвердженою та недостовірною, оскільки така ціна не відповідає рівню цін Platts на світовому ринку нафтопродуктів.

Суд апеляційної інстанції за наслідками дослідження умов контракту № 6/13 від 03.11.2016 та, зокрема, додаткової угоди № 2 від 25.11.2016 на підставі яких здійснювався імпорт бензину А-92, встановили, що положеннями зазначених правочинів передбачено, що ціна за товар розраховується по формулі: середня із котирувань «Prem Unl 10ppm» під заголовком «Mediterranean cargoes FOB Italy» за котирувальний період - 10 (десять) котирувальних днів, наступних за датою коносамента, за метричну тону мінус 26 доларів США.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив як безпідставні доводи Митниці, що ціна повинна бути визначена не нижче, ніж за котируваннями, опублікованими «Platts», оскільки з положення Господарського кодексу України та Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про ціни та ціноутворення» встановлюють, що погодження умов договору, зокрема й ціни товару, є правом сторін і належить до їх власного господарчого відання. При цьому визначення остаточної ціни товару після його фактичної поставки відповідає умовах укладених між сторонами зовнішньоекономічного контракту та додаткових угод до нього. Самі по собі значення біржових котирувань, в тому числі за відомостями агентства «Platts» не мають жодного зобов`язального характеру при укладенні договорів між учасниками торговельних відносин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору, враховуючи положення договору щодо умов поставки та оплати. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 МК України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Також, суд апеляційної інстанції виходив з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів. Усі обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, з урахуванням положень договору щодо умов поставки та оплати, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що доводи Митниці не підтвердилися. При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що не є суттєвим є питання на який саме рахунок продавця, відкритий у банківській установі, позивачем будуть перераховані кошти за отриманий товар, з урахуванням того, що оплату за товар на час виникнення спірних правовідносин проведено не було, оскільки умовами контракту передбачена відстрочка платежу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. При цьому, доказів, які б підтверджували або спростовували факт ввезення у такий самий період часу аналогічного товару за іншою митною вартістю матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк