ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 814/1553/16

адміністративне провадження № К/9901/37744/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ОКЕАН»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Стас Л.В., судді - Турецька І.О., Косцова І.П.)

у справі №814/1553/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ОКЕАН»

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Океан» (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність фактичного виконання господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ», ПАТ «МСЗ «ОКЕАН»», ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ» у періоді, що перевірявся та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. Платник посилається на те, що надані ним первинні документи підтверджують реальність господарських відносин позивача з вказаними вище контрагентами у перевіряємому періоді.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області від 10.062016 за №№0001131401, 00011441401;

- присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Океан" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №4443 від 28.07.2016 у сумі 3 000 грн та платіжного доручення №4569 від 17.08.2016 у сумі 29 659,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ», ПАТ «МСЗ «ОКЕАН»», ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ» підтверджується наданими платником первинними документами.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду попершої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а надані платником документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують фактичне виконання господарських операцій позивача з указаними вище контрагентами. Зокрема, зазначені у наданих Товариством товарно-транспортних накладних реєстраційні номери транспортних засобів, якими за доводами платника здійснювалося перевезення товарів від ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ» на адресу позивача, згідно з відомостями баз даних МВС не існують або зареєстровані за фізичними особами, що не мають жодного відношення до господарської діяльності Товариства. У контрагентів - ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ» відсутні необхідні трудові ресурси для здійснення ремонтних робіт (ремонту покрівлі нежитлової будівлі, підготовки та забарвлення зовнішньої поверхні тротуарно-мостових конструкцій), оскільки фактична наявність працівників ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ» не в змозі виконати задекларовані платником обсяги робіт. Із наданих позивачем актів-допуску на виконання робіт неможливо встановити осіб, з якими проводився інструктаж та зв`язок цих осіб з фахівцями хто фактично здійснював ремонтні роботи. Неможливо встановити чи є такі фахівці працівниками ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ». Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ПАТ «МЗС «ОКЕАН»» не могло здійснювати постачання позивачу питної води, господарських стоків, природного газу та активної електроенергії, оскільки у останнього відсутні відповідні дозволи, ліцензії, технічні умови та відповідні договори з позивачем.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ», ПАТ «МСЗ «ОКЕАН»», ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М», ТОВ «ППС-СОЮЗ» у періоді, що перевірявся. Посилається на те, що невиконання контрагентами своїх зобов`язань зі сплати податку не може спричиняти негативних наслідків для позивача. Вважає, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності з ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ», ПАТ «МСЗ «ОКЕАН»», ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою позивача.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи у період з 28.03.2016 по 11.05.2016 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства за період з 09.09.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 09.09.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт за №14/14-29-14-01/38842020 від 18.05.2016 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення Товариством вимог:

- пп 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 п.п. 138.1, 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 380 308,00 грн;

- п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено фінансовий результат до оподаткування (збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (-) за 2015 рік, та об`єкт оподаткування всього в сумі 6 575 485,00 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.2 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 134 602,00 грн, зокрема: за січень 2014 року на 2 437,00 грн, за липень 2014 року на 123 901,00 грн, за серпень 2014 року на 223 857,00 грн, за вересень 2014 року на 400,00 грн, за жовтень 2014 року на 224 952,00 грн, за листопад 2014 року на 243 049,00 грн, за грудень 2014 року на 75 699,00 грн, за квітень 2015 року на 7 270,00 грн, за травень 2015 року на 49 148,00 грн, за червень 2015 року на 23 472,00 грн, за липень 2015 року на 50 000,00 грн, за серпень 2015 року на 49 500,00 грн, за вересень 2015 року на 23 667,00 грн, за жовтень 2015 року на 37 250,00 грн.

- пп. 257.3.4 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме позивачем не надано до Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води за четвертий квартал 2015 року;

- пп. 257.3.4 п. 157.3 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме Товариством не надано до Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за четвертий квартал 2015 року;

- п. 243.1 ст. 243 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено суму екологічного податку в періоді, що перевірявся за четвертий квартал 2015 року на суму 103,36 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПРОСТАЧ», ПАТ «МСЗ «ОКЕАН»», ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ» у періоді, що перевірявся.

На підставі Акта перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 10.06.2016:

- за №0001131401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 475 385,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 380 308,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 077,00 грн;

- за №0001141401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 701 903,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 1 134 602,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 567 301,00 грн;

- за №0001121401, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період 2015 рік у розмірі 6 575 485,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст.. 20 ПК України.

Згідно з п. 200.11 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ». На підтвердження фактичного здійснення господарських відносин з ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ» позивач надав копії видаткових накладних (том 2 а.с. 61, 63, 65) про постачання на адресу Товариства шпал залізничних просочених, товарно-транспортних накладних (а.с. 62, 64, 66), платіжних доручень (том 2 а.с. 67-68).

03.07.2015 між позивачем (Замовник) та ТОВ «ППС-СОЮЗ» (Підрядник) укладено договір №60000/07-05 за умовами якого Підрядник зобов`язується виконати по узгодженню з Замовником роботи по ремонту та відновленню дорожнього покриття на території підприємства за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська площа, 1, у відповідності з додатком №1 «Протоколом погодження вартості робіт», а замовник зобов`язується оплатити виконані Підрядником роботи згідно з умовами цього договору та додаткових угод, підписаних сторонами.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, локального кошторису на будівельні роботи, графіку виконання робіт по ремонту та відновленню дорожнього покриття, акту-допуску, акту передачі матеріалів, звіту використання матеріалів при виконанні робіт, акту приймання виконаних будівельних робіт, акту надання послуг, платіжного доручення (том 2 а.с. 1-12).

Також між позивачем (Замовник) та ТОВ «ППС-СОЮЗ» (Підрядник) укладено договір №04-15 від 06.04.2015, за умовами якого Підрядник зобов`язується виконати по узгодженню з Замовником роботи по підготовці та фарбуванню поверхні тротуарних мостових конструкцій площею 5 712 м2, у відповідності з додатком №1 «Протоколом погодження вартості робіт», а замовник зобов`язується оплатити виконані Підрядником роботи згідно з умовами цього договору та додаткових угод, підписаних сторонами.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії протоколу погодження вартості робіт, графіку виконання робіт, акту-допуску, акту передачі матеріалів для виконання робіт,технічного акту, актів виконання робіт, звіт використання матеріалів під час виконання робіт, службових записок, викопіювання із журналів Товариства, платіжні доручення (том 2 а.с. 13-52).

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» укладено договір №60000/08-01 від 03.08.2015, за умовами якого підрядник зобов`язується виконати по узгодженню з Замовником наступні роботи: ремонт покрівлі нежитлової будівлі корпусних цехів № 1 ( БКЦ-1), інв. №4, розташованої за адресою: м. Миколаїв, Заводська площа, 1/15; ремонт залізничного переїзду в районі БКЦ-2.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав копії актів-допуску, протоколу погодження вартості робіт, графіку виконання робіт по ремонту покрівлі, зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, ллкального кошторису на будівельні роботи, акту передачі матеріалів для виконання робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, звіту використання матеріалів під час виконання робіт, акту надання послуг, викопіювань з журналів, платіжних доручень ( том 1 а.а. 209-233).

29.10.2013 між позивачем (Орендар) та ПАТ «МСЗ «ОКЕАН»» укладено договіри оренди нерухомого майна від 29.10.2013 №01/11, №02/11 за умовами яких Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування рухоме майно відповідно до додатку 1, який є невід`ємною частиною даного договору, а Орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендодавцеві у належному стані.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів позивач надав копії податкових накладних, актів приймання-передачі спожитої активної енергії/спожитої води то господарських стоків/спожитого природного газу, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, повідомлення поручителів (том 2 а.с. 88-163).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між платником та ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПРОСТАЧ», ПАТ «МСЗ «ОКЕАН»», ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» та ТОВ «ППС-СОЮЗ» у періоді, що перевірявся та дійшов висновку про правильність визначення Товариством своїх податкових зобов`язань. При цьому, суд першої інстанції належним чином не проаналізував умов укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами договорів, не дослідив змісту наданих позивачем на підтвердження фактичного виконання умов цих договорів документів та дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі зазначив, що згідно з наявними у матеріалах справи видатковими накладними товар від ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ» отримала уповноважена особа позивача, провідний інженер ОСОБА_1 (довіреності №87 від 29.07.2014, №110 від 29.09.2014, №117 від 15.10.2014). Разом з цим, позивач а вимогу суду не надав до матеріалів справи відповідні довіреності, а також журнал реєстрації довіреностей, в якому зафіксовано факт їх видачі матеріально-відповідальній особі Товариства на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ». Також позивачем не надано журналу реєстрації в`їзду/виїзду автотранспорту ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ» на територію Підприємства, в якому зафіксований в`їзд на територію позивача автотранспорту, вказаного у наданих позивачем товарно-транспортних накладних. Також позивачем не надано доказів використання придбаних у ТОВ «ПРОМЗАЛІЗПОСТАЧ» товарно-матеріальних цінностей у своїй господарській діяльності та документи складського зберігання зазначеного товару.

Позивач у своїй касаційній скарзі не спростував зазначених висновків суду апеляційної інстанції та не надав жодних доказів на їх спростування. Також, позивачем жодним чином не спростовано доводи контролюючого органу про те, що зазначений у товарно-транспортних накладних автомобіль марки Газель, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з відомостями бази даних МВС взагалі не зареєстрований, а автомобіль марки Мерседес, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 та не має жодного відношення до господарської діяльності Товариства. Натомість скаржник, у своїй касаційній скарзі лише зазначає, що задекларував суми податкового кредиту не на підставі товарно-транспортних накладних, а на підставі наявних у матеріалах справи, належним чином оформлених податкових накладних.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що із наданих позивачем, на підтвердження фактичного виконання контрагентами ТОВ «ППС - СОЮЗ» та ТОВ «Палладіум-М» будівельних робіт за вказаними вище договорами, документів неможливо встановити ким саме виконувалися зазначені роботи та чи є особи, що їх виконували працівниками ТОВ «ППС - СОЮЗ» та ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М», оскільки у наявних в матеріалах справи актах-допуску відсутня інформація та підтверджуючі документи щодо осіб, з якими проводився інструктаж, а кількість працівників ТОВ «ППС - СОЮЗ» та ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-М» недостатня для виконання робіт у передбачених договорах обсягах та у встановлений договорами строк. Доказів залучення підрядників для виконання зазначених будівельних робіт позивач також не надав.

Щодо господарських відносин Товариства з ПАТ «МСЗ «ОКЕАН», суд апеляційної інстанції виходив із того, що зі змісту укладених з вказаним вище контрагентом договорів вбачається, що їх предметом є передача в строкове користування нерухомого майна. У жодному пункті договору не зазначено про придбання Товариством у ПАТ «МСЗ «ОКЕАН» послуг з постачання питної води, господарських стоків, природного газу. У повідомленнях поручителя, виписаних на адресу ПАТ«МЗС «ОКЕАН»» зазначено, що зобов`язання виконано згідно з договором поруки №44/19-П від 18.06.2014, який в матеріалах справи відсутній, натомість у матеріалах справи міститься договір поруки від 29 грудня 2014 року. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що ПАТ «МЗС «ОКЕАН»» не могло здійснювати постачання електричної енергії позивачу та виписувати податкові накладні за спожиту активну енергію на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Океан», оскільки не є постачальником енергії. Також ПАТ ««МСЗ «ОКЕАН» не могло здійснювати постачання питної води, господарських стоків, природного газу та активної електроенергії у зв`язку з відсутністю на те відповідних дозволів, ліцензій, технічних умов та укладених з Позивачем договорів. Крім того, надані позивачем акти прийому-передачі не скріплені печаткою ПАТ ««МСЗ «ОКЕАН».

Скаржник у касаційній скарзі не спростував викладених у рішенні суду апеляційної інстанції висновків, не зазначає у чому саме полягають порушення судам апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не наводить жодних конкретних доводів, що не були враховані судом апеляційної інстанції під час розгляду справи та не надає доказів, на спростування викладених в оскаржуваній постанові висновків.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ОКЕАН»

залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова