ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2021 року

Київ

справа №814/1958/17

адміністративне провадження №К/9901/60721/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №814/1958/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України, про визнання протиправними дій щодо складання та направлення претензії про сплату обов`язкових платежів за порушення процедури міжнародного дорожнього перевезення та її скасування, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (суддя Лісовська Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Градовський Ю.М.),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Сумської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (далі - третя особа, Асоціація), в якому просив скасувати рішення, оформлене претензією про сплату обов`язкових платежів за порушення процедури міжнародних дорожніх перевезень (далі - МДП) у розмірі 1544179,41 грн, визнати протиправними дії відповідача щодо складання і направлення вказаної претензії.

Вимоги адміністративного позову вмотивовано тим, що позивач як держатель книжки МДП повинен бути звільнений від обов`язку сплати митних платежів, оскільки товар, що перевозився внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб було викрадено, внаслідок чого порушено кримінальне провадження № 12015100100015194 від 16 грудня 2015 року, а ФОП ОСОБА_1 визнано потерпілим відповідно до постанови про визнання потерпілим від 2 березня 2017 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що відповідно до договору від 13 березня 2014 року № 73647 ФОП ОСОБА_1 є учасником Асоціації, допущеним до роботи в системі МДП. Тією ж датою позивач також уклав з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» договір № 14-00 73647 страхування відповідальності авто перевізника учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародною Гарантійною ланкою.

3 листопада 2015 року в органах ДАІ ОСОБА_2 здійснена тимчасова реєстрація на ФОП ОСОБА_1 транспортних засобів: спеціалізованого вантажного силового тягача - E Renault Magnum НОМЕР_1 та загального напівпричепу Schmitz S01 НОМЕР_2 .

Для здійснення перевезення вантажу смажених горіхів з Республіки Азербайджан до Німеччини ФОП ОСОБА_1 передав належні йому книжки МДП №RX76393488 і №UX76393489 ОСОБА_2 .

Зазначений товар був ввезений на митну територію України 6 грудня 2015 року через митний пост «Бачівськ» Сумської митниці ДФС водієм перевізника ОСОБА_4 та оформлений згідно з митною декларацією №805120000/2015/15129 від 6 грудня 2015 року і товаросупровідних документів: CMR №0001552 від 2 грудня 2015 року, інвойса №01/А від 24 листопада 2015 року. В подальшому вказаний товар був поміщений у митний режим «транзит» із застосуванням книжки МДП №RX76393488 як засобу гарантування сплати митних платежів у випадку недоставки товару до митниці призначення. Товар переміщувався митною територією України транспортним засобом за реєстраційним номером НОМЕР_3 / НОМЕР_2 і мав бути доставленим до Волинської митниці ДФС.

За заявою позивача від 16 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві внесено інформацію про вчинення шахрайських дій та порушено кримінальне провадження за № 12015100100015194. Постановою слідчого від 2 березня 2017 року позивача визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Листом від 22 грудня 2015 року Волинська митниця ДФС повідомила Сумську митницю ДФС про ненадходження товару «смажені горіхи» за митною декларацією №805120000/2015/15129 та книжки МДП №RX76393488.

5 квітня 2017 року Сумською митницею ДФС ФОП ОСОБА_1 як держателю книжки МДП було направлено повідомлення про порушення умов перевезення товарів при виконанні операції МДП, згідно з книжкою МДП №RX76393488, де зазначалось, що позивач не надав достатніх (переконливих) доказів того, що товар, зазначений у вантажному маніфесті книжки МДП, не був доставлений до митниці призначення внаслідок злочинних дій третіх осіб. Позивачу запропоновано надати переконливі докази належного виконання операції МДП.

14 липня 2017 року позивач повідомив Сумську митницю ДФС про те, що слідство за кримінальним провадженням за № 12015100100015194 триває, а також надано постанову про визнання його потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 КК України.

24 липня 2017 року Сумська митниця ДФС надіслала позивачу претензію щодо сплати обов`язкових платежів за порушення процедури МДП на загальну суму - 1544179,41 грн. Вказана претензія обґрунтована тим, що в ході досудового розслідування не встановлено осіб, що викрали транспортний засіб, а порушення кримінального провадження та визнання особи потерпілим не є підтвердженням факту дії обставин непереборної сили.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належним чином виконав обов`язок із міжнародного перевезення вантажу, а втрата товару сталася не з його вини. З огляду на вказане, наявні підстави для застосування до позивача приписів частини третьої статті 193 МК України в частині звільнення від зобов`язання зі сплати митних платежів. При цьому, вирішуючи питання можливості судового оскарження спірної претензії, суди вказали, що подальша її чинність породжує у позивача обов`язок сплати коштів безпосередньо до Державного бюджету України або задоволення зворотної вимоги Асоціації в порядку регресу. Крім того, невиконання претензії тягне за собою тимчасове позбавлення позивача права на здійснення перевезень вантажу на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (далі - Конвенція МДП) та призупинення видачі книжок МДП.

Не погодившись з рішеннями судів, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що позивач в порушення вимог чинного законодавства не звернувся до митного органу, в зоні діяльності якого на той час знаходились товари, та до митного органу, який здійснював контроль за цими товарами, внаслідок чого була порушена процедура звернення, а митний орган був позбавлений можливості з`ясування обставин, за яких товар був втрачений. У розумінні положень частини третьої статті 193 МК України постанова про визнання потерпілим не є підтвердженням факту дії обставин непереборної сили, оскільки особа визнається потерпілою на підставі поданої нею ж заяви.

Скаржник наполягає, що спірна претензія Митниці не породжує для позивача будь-яких правових наслідків, не зобов`язує вчинити юридично значущі дії чи утриматися від таких, а містить лише пропозицію щодо сплати митних платежів. На момент звернення ФОП ОСОБА_1 до суду жодні його права чи охоронювані законом інтереси порушені не були, оскільки позивача не було позбавлено права на здійснення перевезень вантажу на умовах Конвенції МДП, не було призупинено дію книжки МДП, не виставлялась зворотна вимога щодо сплати відповідної суми коштів в порядку регресу на користь Асоціації, а тому звернення до суду є передчасним.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач заперечує проти посилань скаржника про недотримання процедури звернення до митного органу через обставини викрадення товару, що перевозився, оскільки листами від 17 та 23 грудня 2015 року, від 21 червня 2017 року ФОП ОСОБА_1 повідомляв Митницю про існування зазначених обставин. Позивач вважає, що він виконав усі залежні від нього дії та надав усі необхідні документи, що підтверджують факт втрати товару. Крім того, позивач просив закрити касаційне провадження у разі відсутності у матеріалах справи оригіналу довіреності, якою уповноважено особу, яка підписала скаргу.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності сторін в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Згідно з частиною першою статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 90 Митного кодексу України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 293 Митного кодексу України особами, на яких покладається обов`язок із сплати митних платежів, є, зокрема, у разі заявлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення до митного режиму транзиту - особа, яка надала зобов`язання щодо доставки цих товарів, транспортних засобів до митного органу призначення.

Відповідно до частини першої статті 305 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

До способів забезпечення сплати митних платежів належить гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року (пункт 2 частини першої статті 306 Митного кодексу України).

Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року, яка набрала чинності для України 11 жовтня 1994 року, стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом (стаття 2 Конвенції МДП).

Кабінет Міністрів України погодився із пропозицією Міністерства транспорту і Державного митного комітету про надання повноважень Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України бути гарантом перед Міжнародною спілкою автомобільного транспорту щодо відповідальності українських та іноземних автоперевізників у зв`язку із застосуванням ними на території України книжок МДП (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року № 572 «Про заходи щодо забезпечення функціонування в країні системи міжнародних автомобільних перевезень вантажів із застосуванням книжки МДП»).

Між Державною митною службою України і Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України укладено угоду від 30 липня 1999 року, згідно з параграфом 4 якої АсМАП несе відповідальність перед Держмитслужбою за кожну книжку МДП, яка видана МСАТ будь-якому гарантійному об`єднанню, члену МСАТ, що використовується на території України, але в сумі не більше 50000 (п`ятдесяти тис.) доларів США, або відповідної суми в національній валюті, що складається з належних платежів, які митні органи можуть пред`явити у випадку виявлення порушень процедури МДП, допущеної перевізником при використанні книжки МДП.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 8 Конвенції МДП гарантійне об`єднання бере на себе зобов`язання сплачувати належні ввізні або вивізні мито і збори, а також будь-які відсотки за прострочення, які можуть належати відповідно до митних законів і правил країні, в якій виявлено порушення у зв`язку з операцією МДП. Гарантійне об`єднання зобов`язується сплачувати згадані вище суми в порядку солідарної відповідальності разом з особами, з яких належать ці суми.

У тих випадках, коли законами і правилами тієї або іншої Договірної Сторони не передбачається сплата ввізних або вивізних мита і зборів, як це передбачено вище в пункті 1, гарантійне об`єднання зобов`язується на подібних умовах сплатити суму, що дорівнює сумі ввізних або вивізних мита і зборів та будь-яких відсотків за прострочення.

Згідно з частиною четвертою статті 8 Конвенції МДП гарантійне об`єднання стає відповідальним стосовно компетентних органів країни, у якій розташовано митницю місця відправлення, з моменту прийняття книжки МДП цією митницею для оформлення. В наступних країнах, по території яких продовжується перевезення вантажів з дотриманням процедури МДП, ця відповідальність починається з моменту ввезення вантажу або, якщо операція МДП призупиняється відповідно до положень пунктів 1 і 2 статті 26, - з моменту прийняття книжки МДП для оформлення митницею, у якій операція МДП поновлюється.

Згідно з частиною сьомою статті 8 Конвенції МДП коли настає строк платежу сум, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентні органи повинні, в міру можливості, вимагати сплати цих сум у особи або осіб, з яких безпосередньо належать ці суми, до того як пред`явити позов гарантійному об`єднанню.

Відповідно до частини статті 11 Конвенції МДП вимога про сплату сум, зазначених у пунктах 1 і 2 статті 8, надсилається гарантійному об`єднанню не раніше як через три місяці з дня повідомлення цього об`єднання про відмову в митному оформленні книжки, про її оформлення з застереженням або про оформлення, одержане протизаконним чи обманним шляхом, і не пізніше, як через два роки, починаючи з того ж дня. Проте, що стосується справ, переданих на розгляд суду протягом зазначеного вище дворічного терміну, вимога про сплату перепроваджується протягом одного року з дня набуття чинності судового рішення.

Відповідно до абзацу 7 пункту 11 Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, затвердженого наказом Державної митної служби України від 21 листопада 2001 року № 755, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2001 року за №1036/6227 (втратив чинність 20 листопада 2017 року, далі - Порядок №755), якщо проміжною митницею, у зоні діяльності якої транспортний засіб виїжджає (вивозиться) з митної території України, виявлено, що товар згідно з поданою цій митниці книжкою МДП у митницю призначення доставлений не був, то вона проводить перевірку і в разі непідтвердження виконання умов операції МДП держатель книжки МДП притягується до відповідальності згідно із законодавством України. Матеріали перевірки направляються в проміжну митницю, яка здійснила пропуск товару на митну територію України, для повідомлення гарантійного об`єднання відповідно до правил, викладених у цьому пункті Порядку.

Відповідно до пункту 13.1 Порядку № 755 якщо держатель книжки МДП або гарантійне об`єднання протягом трьох місяців з дня отримання ними Повідомлення про порушення не нададуть переконливих доказів належного виконання держателем книжки МДП операції МДП або такі докази будуть спростовані митним органом шляхом проведення експертиз та інших заходів, то митний орган відповідно до пункту 7 статті 8 Конвенції МДП виставляє держателю книжки МДП претензію щодо сплати передбачених законодавством сум податків та зборів (обов`язкових платежів) за недоставку товару при проведенні операції МДП (далі - претензія), до якої додаються матеріали про порушення, виявлені при виконанні ним операції МДП.

Матеріали претензії надсилаються також митним органом до Держмитслужби України для вирішення питання тимчасового позбавлення держателя книжки МДП права здійснення перевезення товару на умовах Конвенції МДП територією України.

У разі несплати претензії держателем книжки МДП протягом трьох місяців з дати її отримання митний орган надсилає матеріали претензії гарантійному об`єднанню.

Підготовка та подання гарантійному об`єднанню претензії здійснюється митним органом за кожною книжкою МДП окремо.

Згідно з пунктом 13.3 Порядку №755 сума претензії обчислюється для кожного конкретного випадку відповідно до вимог законодавства України, чинного на момент порушення митного законодавства при перевезенні товару із застосуванням книжки МДП. До цієї суми включаються податки та збори, які мали б бути сплачені при митному оформленні товару у вільне використання, а також відсоток за прострочення їх сплати.

Пунктом 13.4 Порядку №755 передбачено, що відповідно до законодавства України гарантійне об`єднання сплачує суму претензії виключно у національній валюті України за курсом Національного банку України, який застосовувався для розрахунків із зовнішньоекономічних операцій і діяв на день оформлення книжки МДП українською митницею на кордоні при ввезенні чи українською митницею відправлення товару при експорті.

З аналізу наведених правових норм випливає, що Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України є гарантом забезпечення виконання зобов`язань особами при виконанні операцій з переміщення автомобільним транспортом товарів комерційного призначення за операціями МДП, зокрема в митному режимі прохідного транзиту митною територією України, на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Переміщення товарів комерційного призначення в митному режимі прохідного транзиту (з пункту ввезення на митну територію України до пункту вивезення з митної території України) передбачає покладення на перевізника обов`язку зі сплати митних платежів у разі недоставки товару, крім випадків знищення або безповоротного пошкодження внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування (лише при підтвердженні таких обставин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розглядувані операції позивача з міжнародного перевезення комерційних товарів в режимі прохідного транзиту митною територією України (пункт ввезення (пропуску) на митну територію України - Сумська митниця, пункт вивезення (пропуску) - Волинська митниця) є операціями МДП, гарантування яких забезпечено Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України на умовах Конвенції МДП.

Аналіз положень Конвенції МДП та Порядку № 755 дає підстави для висновку про те, що виконання зобов`язань перевізника щодо доставки товарів, які переміщувалися митною територією України прохідним транзитом, до митниці призначення забезпечується гарантуванням Асоціацією сплати митних платежів у порядку солідарної відповідальності разом з перевізником. При цьому, митні органи перед тим, як звертатися до суду з позовом до гарантійного об`єднання (Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України) щодо стягнення таких митних платежів, повинні вимагати їх сплати в добровільному порядку. Складення контролюючим (митним) органом претензії та викладення у ній вимоги сплатити митні платежі здійснюється з метою ініціювання добровільного виконання таких зобов`язань перевізником або гарантійним об`єднанням, у зв`язку з встановленням факту недоставлення у митницю призначення товарів, які переміщувалися митною територією України. Сама по собі така вимога, викладена у претензії, не породжує для осіб, щодо яких вона виставлена, жодних обов`язків та фактично є лише пропозицією митного органу виконати зобов`язання зі сплати митних платежів в досудовому порядку.

Зважаючи на те, що митні платежі, обов`язок зі сплати яких виник у зв`язку з гарантуванням виконання операцій МДП на умовах Конвенції МДП, підлягають стягненню з позивача або гарантійного об`єднання (Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України) у судовому порядку, то правильність їх визначення та обґрунтованість пред`явлення повинен перевіряти суд під час розгляду справи за відповідним позовом контролюючого (митного) органу. Відтак, дії відповідача по направленню позивачу претензії з вимогою про стягнення коштів не створюють жодних наслідків для позивача та не можуть визнаватись протиправними, оскільки правильність їх визначення та обґрунтованість повинен перевіряти суд під час розгляду справи за відповідним позовом контролюючого (митного) органу.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 4 вересня 2018 року (справа №813/4988/13-а), від 25 березня 2020 року (справа №813/4990/13-а), від 5 травня 2020 року (справа № 813/4987/13-а).

Враховуючи вищенаведені висновки, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

За правилами статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 345 349 351 355 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у справі №814/1958/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко