ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2020 року

Київ

справа №814/2836/15

адміністративне провадження №К/9901/19036/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Середи О. Ф. від 07 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Коваля М.П., Потапчука В.О., Ступакової І.Г., від 18 січня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області (далі - Управління ДАБІ в Миколаївській області, відповідач), третя особа - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа), у якому просив визнати протиправною бездіяльність начальника Управління ДАБІ у Миколаївській області Малія К. А., що полягала у незверненні останнього до суду з позовом про знесення самочинно реконструйованої частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , та зобов`язати відповідача на підставі статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» організувати звернення до суду із вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не здійснено передбачених чинним законодавством дій на виконання вимог припису від 27 січня 2012 року №596, складеного за результатами проведення позапланової перевірки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3. Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем своєчасно та в межах встановлених повноважень вжито необхідних та передбачених чинним законодавством України заходів реагування щодо здійснення державного архітектурно - будівельного контролю за об`єктом, а також відсутні обґрунтовані підстави для подання відповідачем позову до суду про знесення об`єкта.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачем, як органом державного архітектурно-будівельного контролю, не вчинялись дії та не приймались рішення відносно позивача, тобто в даному випадку відносини в сфері державного архітектурно-будівельного контролю склалися між відповідачем та третьою особою. Водночас позивач, звертаючись до суду, не обґрунтував, яким чином порушено його права саме відповідачем, як органом державного архітектурно-будівельного контролю - суб`єктом владних повноважень, а також взагалі, яким чином та яке саме його право порушено у даних правовідносинах, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судами всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі звернень громадянки ОСОБА_3 від 27 вересня 2012 року, від 26 жовтня 2012 року, від 24 листопада 2012 року посадовими особами Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області проведено перевірку об`єкта «Реконструкція житлового будинку та будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 », (надалі - Об`єкт), який належить третій особі - ОСОБА_2 .

За результатами перевірки виявлено, що за вищевказаною адресою проведено будівельні роботи - збільшено площу забудови житлового будинку літ. А1 на 14,6 м.кв., здійснено будівництво нежитлової прибудови літ. А2 до житлового будинку загальною площею 18,2 м.кв. та господарських будівель - сараю літ. Ф, площею забудови 9,3 м.кв. та погребу літ. Мпд, площею забудови 8,6 м.кв.

Згідно з актом перевірки, вищевказані будівельні роботи виконано без відповідних документів, що дають право виконувати такі роботи, що є порушенням норм законодавства у сфері містобудування, зокрема, статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, в акті перевірки зазначено, що на час проведення перевірки будівельні роботи не виконувались, а вищевказані об`єкти експлуатувались без введення їх в експлуатацію у визначеному законодавством порядку, що є порушенням норм частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами перевірки посадовою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис №596 з вимогою ввести Об`єкт в експлуатацію, у разі невиконання вказаної вимоги у строк до 27 лютого 2013 року - привести Об`єкт у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт.

Також, відповідно до постанови про адміністративне правопорушення від 03 грудня 2012 року №1054 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено штраф у розмірі 850 гривень. ОСОБА_2 вказану постанову виконав добровільно та сплатив штраф.

6. Водночас ОСОБА_2 було оскаржено припис від 27 листопада 2012 року №596 до Миколаївського окружного адміністративного суду (справа №814/721/14), за результатами розгляду якої суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на вказану постанову ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року скасовано, а позов залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення у вказаній справі за нововиявленими обставинами ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року залишено без задоволення.

7. Також судами встановлено, що 29 січня 2015 року на підставі звернення громадянки ОСОБА_3 від 12 січня 2015 року посадовою особою відповідача вдруге проведено позапланову перевірку Об`єкта третьої особи, метою даної перевірки було перевірити виконання останнім вимог припису від 27 січня 2012 року №596.

В результаті перевірки 27 січня 2015 року встановлено, що вимоги припису від 27 листопада 2012 року №596 ОСОБА_2 не виконано, а саме - Об`єкт не введено в експлуатацію, у зв`язку з чим 29 січня 2015 року посадовою особою Управління ДАБІ в Миколаївській області складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 188-42 КУпАП та видано припис №13 з вимогою оформити документи дозвільного характеру для введення Об`єкту в експлуатацію у термін до 30 листопада 2015 року, а у разі невиконання вказаної вимоги - привести Об`єкт у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 10 лютого 2015 року №15 за невиконання припису від 27 листопада 2012 року №596 на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у сумі 6800 гривень.

8. Водночас, під час перевірки ОСОБА_2 подав до Управління ДАБІ в Миколаївській області заяву від 29 січня 2015 року про те, що ним вживаються дії з виконання припису №596 від 27 листопада 2012 року, зокрема, здійснюються необхідні заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та надано наступні документи: копію протоколу №33 від 22 січня 2013 року комісії з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради; копію протоколу №49 від 10 грудня 2013 року комісії з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради, відповідно до якого ОСОБА_2 погоджено оформлення правових документів на земельну ділянку орієнтовною площею 499,45 кв.м. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 без згоди суміжного землекористувача по АДРЕСА_2 ; копію довідки, виданої Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 23 квітня 2014 року №15-1110 про пропозицію присвоїти належним ОСОБА_2 7/10 частинам житлового будинку з відповідними надвірними спорудами поштову адресу: АДРЕСА_3 .

9 . Крім того, суди зазначили, що відповідно до листа КП «Миколаївське МБТІ» від 08 липня 2015 року №2-2521 збільшення житлової площі житлового будинку літ. А1, будівництво сараю літ. Ф, погріб літ. Мпд було здійснено ОСОБА_2 до серпня 1992 року, а тому така реконструкція не є самочинним будівництвом відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127.

У вказаному листі зазначено, що відповідно до технічного паспорту від 07 липня 2015 року, інвентаризаційна справа №4467, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні позначки щодо самочинного будівництва, на відміну від технічного паспорту на вказаний об`єкт від 11 травня 2012 року інвентаризаційна справа №4467.

10. З урахуванням вищевикладених обставин та на підставі заяви ОСОБА_2 відповідачем було зроблено висновок про можливість надання останньому строку на введення Об`єкта в експлуатацію до 30 листопада 2015 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що висновок КП «Миколаївське МБТІ» про те, що Об`єкт, який належить третій особі, не є самочинним будівництвом, є неправильним, зробленим без урахування вимог чинного законодавства. Також, позивач наводить нові доводи на спростування висновку апеляційного суду про те, що звертаючись з даним позовом, позивач не обґрунтував, у чому полягає порушення його права, хто його порушив та яким чином його право порушено саме відповідачем, як органом державного архітектурно-будівельного контролю та суб`єктом владних повноважень.

12. Відповідачем не подано відзиву на касаційну скаргу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Відповідно до норм статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

14. В свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Правовідносини між суб`єктами у містобудівної діяльності визначаються, зокрема, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553).

16. Так, частинами першою, другою, четвертою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі у редакції на час спірних правовідносин) встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною восьмою статті 39 цього ж Закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

17. За приписами частини першої статті 96 КУпАП, експлуатація об`єктів будівництва, які не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів II категорії складності, тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім цього, згідно з положеннями частини першої статті 188-42 КУпАП, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

18. Як визначено пунктами 1, 3, 5, 7, 16-17, 20-22 Порядку №553 (у редакції на час спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, серед іншого, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - припис).

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі.

19. Відповідно до частин першої, другої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що державний архітектурно-будівельний контроль направлений на врегулювання містобудівної діяльності, включає в себе комплекс заходів щодо виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності та здійснюється у формі планових і позапланових перевірок.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в даній справі правовідносини в сфері державного архітектурно-будівельного контролю склалися між відповідачем та третьою особою.

22. Зокрема, відповідачем здійснювалися заходи державного архітектурно-будівельного контролю щодо особи, яка є суб`єктом містобудівної діяльності і відповідно суб`єктом такого контролю - ОСОБА_2 , який є третьою особою у даній справі і дії, вчинені відповідачем на виконання своїх повноважень із державного контролю у сфері містобудівної діяльності, дають підстави погодитись із судами попередніх інстанцій стосовно їх правомірності.

23. Водночас слід зауважити, що висновки судів попередніх інстанцій щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог колегія вважає передчасними з огляду на наступне.

24. У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

25. Для захисту своїх порушених інтересів позивач обрав позасудовий порядок, передбачений частинами другою та третьою статті 17 Цивільного кодексу України, відповідно до якого у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

26. Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

27. Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними у зв`язку із самочинним будівництвом, позивач звернувся до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області за захистом.

28. Відповідно до пункту 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабіну Міністрів України від 9 липня 2014 року № 294 (в редакції від 9 липня 2014 року), основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

29. Порядок реалізації повноважень Держархбудінспекції щодо знесення самочинного будівництва визначено у спеціальному законі. Як вже зазначалося вище, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

30. Таким чином, положення статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

31. За змістом статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил є способом захисту як суспільних інтересів, так і прав інших осіб.

Відтак, реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», має обов`язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.

32. Таким чином, суди попередніх інстанцій невірно кваліфікували повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта як повноваження, яке може здійснюватися (або не здійснюватися) на власний розсуд цього органу (дискреційне).

Звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції.

33. У разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися до цього органу та вимагати вчинення відповідних дій. У разі відмови у задоволенні таких вимог, бездіяльність може бути оскаржено до суду.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 807/62/16.

34. Водночас обставини, передбачені статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», судами першої та апеляційної інстанції фактично не досліджено. Зокрема, не з`ясовано чи є об`єкт будівництва самочинним та коли його зведено; чи можлива його перебудова або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм, чи поширюється дія зазначеного вище закону на спірні правовідносини.

35. Верховний Суд вважає, що, вирішуючи такий публічно-правовий спір, адміністративний суд мав насамперед перевірити оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язати відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм.

36. Крім того, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду щодо того, що звертаючись до суду з даним позовом Позивач не обґрунтував, яке його право у сфері публічно-правових відносин порушено і яким чином його право порушив або у даному випадку не захистив відповідач, як орган державного архітектурно-будівельного контролю - суб`єкт владних повноважень.

Лише зі змісту касаційної скарги стало зрозуміло, у чому саме полягало порушене право Позивача у даних правовідносинах та чому він обрав саме такий спосіб захисту свого порушеного права і не скористався можливістю звернутися до суду безпосередньо сам у порядку цивільного судочинства.

37. Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час розгляду справи у першій інстанції; далі - КАС України) суб`єкт владних повноважень повинен подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

38. Не застосувавши зазначені повноваження, суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без з`ясування усіх істотних обставин та перевірки їх доказами, що призвело до порушення норм процесуального права під час прийняття цих рішень.

39. Згідно з частиною першою та другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року.

Справу направити справу на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Саприкіна