ПОСТАНОВА
Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа №814/368/16
адміністративне провадження №К/9901/13792/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 (у складі судді Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (колегія у складі суддів Запорожана Д.В., Романішина В.Л., Шляхтицького О.І.)
у справі №814/368/16
за позовом Врадіївської центральної районної лікарні
до Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Євича Сергія Володимировича
про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 припису № 1 від 17.02.2016,
І. РУХ СПРАВИ
1. Врадіївська центральна районна лікарня звернулася до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області Євича С.В., в якому, з урахуванням змінених позовних вимог від 26.04.2016 року просила суд визнати протиправними та скасувати п. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 припису № 1 від 17.02.2016.
2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, позовні вимоги задоволено.
3. У касаційній скарзі Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2016 відкрито провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами позивача була проведена за період 03.02.2106 по 12.02.2016.
6. Під час проведення перевірки встановлено, що для опалення приміщень Врадіївської ЦРЛ використовуються 8 топочних, в яких працює 9 газових котлів на природньому газі: 3 котла марки КСГ-100, 1 котел марки КГС-30, 2 котла марки КГС-50, 3 котла АОГД-19,5. Інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та документи в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів не представлено, дозвіл на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел не отримано, що є порушенням ст.ст.10,11 Закону України " Про охорону атмосферного повітря".
7. За наслідками перевірки був прийнятий припис № 1 від 17.02.2016 з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, яким приписано:
8. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Позовна заява мотивована тим, що винесений відповідачем припис в частині п. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 є протиправним, оскільки прийнятий із порушенням вимог природоохоронного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
10. Відповідач проти позову заперечував, просив в позову відмовити, оскільки в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, тому припис прийнятий законно й обґрунтовано та скасуванню не підлягає.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Державна екологічна інспекція України у Миколаївській області при винесенні п. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 припису № 1 від 17.02.2016, діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
12. Відповідач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і вважає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:
А) суди першої та апеляційної інстанцій, скасовуючи п.1 оскаржуваного припису, зазначають про недоведеність відповідачем доказів того, що газові котли позивача- є стаціонарним джерелом забруднення атмосфери, що позивач відноситься до певної групи, якій необхідно отримати дозвіл, що забруднюючі речовини, які викидаються в атмосферне повітря позивачем підлягають державному обліку. Відповідач з цим не погоджується, оскільки відсутність граничнодопустимих викидів для котлів, що використовуються позивачем не виключає передбаченого статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» обов`язку позивача отримати дозвіл на викиди з цих джерел забруднення;
Б) п. 2 оскаржуваного припису не підлягає скасуванню і відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не надав показник кількості використаного природного газу, чим виконав законну вимогу відповідача;
В) п. 4 оскаржуваного припису не підлягає скасуванню і відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218 "Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів" обов`язку суб`єкта владних повноважень визначити перелік власників відходів яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік, передує обов`язок суб`єкта господарської діяльності у сфері поводження з відходами подати інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність;
Г) п. 5 оскаржуваного припису не підлягає скасуванню і відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 № 1360 "Про затвердження Порядку ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів" обов`язок суб`єкта владних повноважень визначити перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають реєстрації та надсилання їх власникам повідомлення про необхідність складання реєстрових карт і строк їх реєстрації і подання відповідних форм звітності, передує обов`язок суб`єкта господарської діяльності у сфері поводження з відходами подати інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, а саме інформацію щодо обсягів утворених відходів;
Ґ) п. 8 та п. 11 оскаржуваного припису не підлягають скасуванню і відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки у позивача утворюються відходи, по яким останній має провести паспортизацію та інвентаризацію, та як наслідок вести первинний облік відходів;
Д) суд першої та апеляційної інстанцій скасовуючи п. 9 припису зазначили, що відповідачем не доведено відсутність контролю Врадіївською центральною районною лікарнею за станом навколишнього середовища, відповідач з цим не погоджується, адже порушення, встановлені в ході перевірок позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення оскаржуваного припису, підтверджують місця для зберігання всіх видів та типів відходів позивачем не обладнано;
Е) висновок судів першої та апеляційної інстанцій про скасування п. 10 припису, яким зобов`язано позивача укласти договори на передачу усіх видів відходів із спеціалізованими підприємствами, не узгоджується з принципами адміністративного судочинства, оскільки в акті перевірки встановлено, що в ході діяльності позивача утворюються відходи різних видів типів 1-4 класу небезпеки, в тому числі лампи люмінесцентні та відходи, що містять ртуть.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
14. Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Пункт 1 припису № 1 від 17.02.2016 зобов`язує позивача провести інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
16. Судами встановлено, що для опалення приміщень Врадіївської ЦРЛ використовуються 8 топочних, в яких працює 9 газових котлів на природньому газі: 3 котла марки КСГ-100, 1 котел марки КГС-30, 2 котла марки КГС-50, 3 котла АОГД-19,5. Інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та документи в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів не представлено, дозвіл на викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел не отримано, що на думку відповідача є порушенням ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
17. Відповідно до ст. 10, ч.5 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
18. Згідно з п. 1.15.5. "Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" N 7, 10.02.1995 затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
19. Пунктами 1.2.,1.3 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об`єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров`я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом № 177 від 10.05.2002 Міністерства екології та природних ресурсів встановлює критерії взяття на державний облік об`єктів у залежності від видів і обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, та обов`язкові вимоги щодо єдиного на території України порядку подання матеріалів для взяття на державний облік підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел. Дані про види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, готуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин. Узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об`єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1); видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
20. З матеріалів справи вбачається, що у додатку 1 до Інструкції пороговим значенням викидів оксиду азоту дорівнює 0,1 тонн/рік, технічні звіти, які надані позивачем свідчать, що загальний обсяг викидів оксиду азоту дорівнює 0,103 тонн/рік, що перевищує 0,1 тонн/рік.
21. Судами з`ясовано, що відповідач не надав доказів того, що газові котли позивача є стаціонарним джерелом забруднення атмосфери, що позивач відноситься до певної групи, якій необхідно отримати дозвіл, що забруднюючі речовини, які викидаються в атмосферне повітря позивачем підлягають державному обліку, тому припис в цій частині належить скасувати.
22. Стосовно п. 2 припису, яким позивача зобов`язано надати кількість природного газу використаного на котлах марок: КСГ-100,КСГ-50,КСГ-30, АОГД-19,5 за період 12.02.2013 по 12.02.2016 по кожному котлу та окремо по місяцях, м. куб., Суд зазначає таке.
23. Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: д) одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб.
24. Судами встановлено, що відповідачу інформація зазначена в п.2 припису необхідна для розрахунку маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків № 639 від 10.12.2008, але ця Методика не зазначена ні в акті перевірки, ні в приписі та не містить вимог, що для розрахунку наднормативних викидів необхідна кількість використаного природного газу.
25. Крім цього, суди в даній справі зазначили, що, Державною екологічної інспекцією України у Миколаївській області не доведений факт того, що позивач здійснює наднормативні викиди забруднюючих речовин, а тому припис в цій частині належить скасувати.
26. Пунктом 4 припису передбачено, що позивачу відповідно до Постанови № 1218 необхідно визначити показник загального утворення відходів.
27. Згідно з п.8. Постанови №1218 до категорій власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, належать: власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів; власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до Постанови № 1360.
28. За приписами п.п.10 та 11 Постанови №1218 Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації за поданням райдержадміністрацій до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати лім,іти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів). Мінприроди, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.
29. Судами в даній справі не встановлено, факту того, що позивач був включений місцевими державними адміністраціями до переліку власників відходів, а органами Мінекоресурсів або райдержадміністраціями в адрес позивача направлялись відповідні повідомлення про необхідність погодження лімітів на утворення та розміщення відходів на відповідний рік, а тому припис в цій частині належить скасувати.
30. Стосовно п. 5 припису, що містить вимогу розробити, погодити та затвердити реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів згідно чинного законодавства, Суд зазначає таке.
31. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про відходи" з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об`єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки.
32. Реєстр об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Порядок ведення реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
33. Відповідно до п.п.5-10 Постанови № 1360 складення і ведення реєстру здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації за участю територіальних органів Держсанепідслужби. До реєстру включаються об`єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення (Пгз), що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.
34. Критерієм включення ООУВ до реєстру є показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів, який не може бути меншим 100 тонн на рік. Реєстр складається і ведеться на підставі реєстрових карт ОУВ та ООУВ, що містять звітні дані щодо виробників відходів, об`єктів утилізації та оброблення відходів, а також відомостей, поданих спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації визначають перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають реєстрації, та надсилають їх власникам повідомлення про необхідність складання реєстрових карт і строк їх реєстрації та про необхідність подання відповідних форм звітності.
35. Перелік ОУВ та ООУВ, що підлягають включенню до реєстру, складається за критеріями, визначеними у п. 5 цього Порядку, на підставі доведених власникам відходів лімітів на утворення та розміщення відходів.
36. Згідно до п.п.1.2,1.3 "Про затвердження форми реєстрової карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання" № 41 від 17.02.1999 затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України реєстрова карта (додаток 1) об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів складається з двох форм: форма 1 - реєстрова карта об`єкта утворення відходів (далі - ОУВ); форма 2 - реєстрова карта об`єкта оброблення та утилізації відходів (далі - ООУВ). Реєстрові карти складають власники ОУВ та ООУВ відповідно до цієї Інструкції. Дані реєстрових карт, після затвердження їх і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.
37. Відповідно до п.п. "с" ч.2 ст.17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов`язаний мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000. Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов`язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.
38. Оскільки судами встановлено, що позивач повідомлення від державної адміністрації про включення його до переліку ОУВ або ООУВ не отримував відповідно до п.10 Постанови № 1360, відповідачем доказів того, що позивач відповідає критеріям - загального обсягу оброблення чи утилізації відходів 100 тонн на рік не надано, відтак суди першої та апеляційної інстанцій правомірно встановили, що припис в цій частині належить скасувати.
39. Також колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій у частині визнання протиправним та скасування пункту п.8 припису, відповідно до якого позивач повинен завести та вести первинний облік кількості, типу і складу всіх видів відходів, за встановленою формою № 1-ВТ, виходячи з наступного.
40. Статтею 1 Закону України "Про відходи" дано визначення поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.
41. Згідно Інструкції щодо заповнення типової форми первинної облікової документації №1-ВТ "Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари", затвердженої наказом Мінприроди України № 342 від 07.07.2008 підприємства, установи, організації усіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання і фізичні особи-підприємці (далі - підприємства), у процесі діяльності яких утворюються відходи, у тому числі відходи пакувальних матеріалів і тари (далі - упаковка).
42. Лікарня не є суб`єктом господарювання у сфері поводження з відходами, оскільки не здійснює виробничої діяльності, не має виробничого та технологічного устаткування та не використовує пакувальні матеріали й тару.
43. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач не повинен вести первинний облік кількості, типу і складу всіх видів відходів, за встановленою формою № 1-ВТ, та, відповідно, про визнання протиправним та скасування п. 8 оскаржуваного припису.
44. Стосовно п. 9 припису, яким позивача зобов`язано позивача забезпечити контроль за станом навколишнього середовища в районі розміщення майданчиків (місць) зберігання відходів, то суди попередніх інстанцій визнали його протиправним та скасували на тій підставі, що доказів відсутності саме контролю Врадіївською центральною районною лікарнею за станом навколишнього середовища відповідач не надав, а тому припис в цій частині належить скасувати.
45. Щодо п. 10 припису, яким зобов`язано позивача укласти договори на передачу усіх видів відходів із спеціалізованими підприємствами, колегія суддів зазначає наступне.
46. Так, в акті перевірки зазначено, що в ході діяльності закладу утворюються відходи різних видів типів 1-4 класу небезпеки, такі як: лампи люмінесцентні та відходи, що містять ртуть та інше, плівка фотографічна та папір, що містять сполуки срібла. Станом на час перевірки позивачем надано договір від 01.01.2016 про надання послуг по розміщенню побутових відходів, укладений з Врадіївською селищною радою та договір від 20.01.2016, укладений з ПП Морозова (м. Черкаси), про прийняття склобою і відходів полімерних. На всі інші види відходів, які утворюються в результаті господарської діяльності лікувального закладу Врадіївської ЦРЛ договори не украдались, що є порушенням ст.17 Закону України " Про відходи".
47. Судами встановлено, що позивачем укладено Договір поставки № 15 від 20.01.2016, за умовами якого позивач постачає, а окремі види відходів, як вторинної сировини (склобою, відходів полімерних); Договір № 3 від 05.01.2016 про виконання робіт укладений з ПП "Оптмедсервіс-Плюс", за умовами якого приймальник зобов`язується здійснити роботи по вилученню вторинної сировини, вузлів та деталей, що містять дорогоцінні метали, технічний огляд та технічне заключення за заявкою. Здавальник-позивач здає наявні у нього наступні види вторинної сировини: відходи рентгеноматеріалів у виді обрізків рентгеноплівки та рідких відходів (фіксажу); Договір на надання послуг по розміщенню рідких та побутових відходів від 01.01.2016, укладений з Врадіївською селищною радою, за умовами якого замовник - позивач доставляє власним спеціалізованим транспортом, а Виконавець-сільрада бере на себе виконання робіт, пов`язаних з розміщенням у відповідному секторі селищного звалища промислових та побутових відходів.
48. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач належними доказами підтвердив той факт, що ним укладені та виконуються відповідні договори на вивезення та утилізацію різних видів відходів, а тому припис в цій частині належить скасувати.
49. Стосовно п. 11 припису, яким зобов`язано позивача надавати статистичну звітність щодо поводження з відходами, за Формою №1-відходи (річна), колегія суддів зазначає наступне.
50. Згідно з п. "г" ст.17 Закону України "Про відходи" суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;
51. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України " Про відходи" державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
52. Пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України № 2034 передбачено, що 5. Державна статистична звітність про відходи ведеться за встановленими уніфікованими формами відповідно до державного класифікатора ДК 010-98 "Класифікатор управлінської документації", ДК 005-96 "Класифікатор відходів" та номенклатурою відходів.
53. У зв`язку з тим, позивач не є суб`єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами в розумінні Закону України "Про відходи", колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що Врадіївська центральна районна лікарня не повинена надавати статистичну звітність щодо поводження з відходами
54. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
55. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
56. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341 343 350 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у справі № 814/368/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя О.П. Стародуб