Постанова

Іменем України

24 січня 2020 року

м. Київ

справа № 0814/4901/12-ц

провадження № 61-37795св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Дубини Л. А., від 14 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кухаря С. В., від 15 травня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2012 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - ОП «ЗМБТІ»), про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року позов задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту судово-технічної експертизи № 1714 від 01 жовтня 2012 року і виділено у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 39/100 частин земельну ділянку площею 388, 85 кв. м, а ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на 61/100 часток виділено земельну ділянку площею 653, 55 кв. м. Залишено у загальному користуванні земельну ділянку площею 12,6 кв. м. Зобов`язано облаштувати прохід на територію двору загального користування.

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, її правонаступниками залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами заявник зазначила, що приймаючи 17 грудня 2012 року рішення, Ленінський районний суд м. Запоріжжя в обґрунтування своїх висновків поклав рішення Запорізької міської ради № 76/205 від 30 вересня 2009 року, згідно якого за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка, а також посилався на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Між тим, рішенням Запорізької міської ради № 39 від 23 квітня 2014 року скасовано попереднє рішення № 76/205 від 30 вересня 2009 року про закріплення земельної ділянки за будинком АДРЕСА_1 , а також рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Вказаним рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року встановлено, що будинок АДРЕСА_1 складається із двох окремих квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які були надані для проживання різним особам. Таким чином, сторони набули право власності не на ідеальні частки у будинку АДРЕСА_1 , а на самостійні об`єкти права власності - квартири, а судова будівельно- технічна експертиза № 1714 від 01 жовтня 2012 року, висновки якої покладені в основу рішення суду, була проведена на підставі скасованого рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року.

Із урахуванням зазначеного, заявники вважають вказані вище обставини нововиявленими, такими, про які не було відомо на час ухвалення судового рішення від 17 грудня 2012 року, а тому просили його скасувати і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року за нововиявленими обставинами відсутні. Обставини, на які заявники посилалися у заяві, не можуть розцінюватися як нововиявлені обставини у розумінні статті 361 ЦПК України, оскільки не є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не було допущено порушень норм процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви. Наведені заявниками обставини не є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України, 2004 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, судами не надано належної оцінки наданим заявниками доказам. Зокрема, суттєве значення має скасування рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року, заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у будинку, оскільки частки, визначенні рішенням суду першої інстанції, перестали існувати. За таких обставин неможливо встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток, яких не існує.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу не надходив

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що обставини, на які посилаються заявники, не є нововиявленими у розумінні статті 361 ЦПК України, 2004 року, і не дають підстав для перегляду судового рішення, оскільки виникли тільки після ухвалення судового рішення і тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, а є новими обставинами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про права власності на житло, виданого 28 березня 1994 року Запорізьким ремонтним підприємством «Агротехсервіс», в рівних долях належить квартира АДРЕСА_1 .

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 01 лютого 1999 року ВАТ «Запорізьке підприємство «Агротехсервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних долях належить квартира АДРЕСА_2 .

Рішенням Запорізької міської ради № 76/205 від 30 вересня 2009 року за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка 1055 кв. м, у тому числі й земельна ділянка площею 1000 кв. м закріплена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельна ділянка площею 55 кв. м закріплена для городництва.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року у справі № 2-4108/2006 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Запорізької міської ради було встановлено ідеальні частки в будинку АДРЕСА_1 де ОСОБА_1 , ОСОБА_6 належить в житловому будинку 39/100 частин будинку або 39/200 кожному, а ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 належить у житловому будинку 61/100 частин будинку, або по 61/300 кожному.

Рішенням Запорізької міської ради № 39 від 23 квітня 2014 року скасовано попереднє рішення № 76/205 від 30 вересня 2009 року про закріплення земельної ділянки за будинком АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року скасовано заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України, 2004 року, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України, 2004 року, встановлено, що підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це обставини, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесенні законом до нововиявлених обставин.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин, визначених у пунктах 1 та 2 частини другої статті 361 ЦПК України, 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини і нового доказу.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Як на нововиявлені обставини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 послалися на прийняття Запорізькою міською радою рішення від 23 квітня 2014 року № 39 щодо скасування рішення Запорізької міської ради від 30 вересня 2009 року № 76/205 «Про закріплення земельної ділянки за житловим будинком по АДРЕСА_1» , оскільки таке рішення було ухвалено не у відповідності до чинного на той час законодавства, та скасування рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2015 року заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2006 року про встановлення ідеальних часток співвласників у вказаному будинку.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми процесуального права, у редакції, чинній на момент розгляду заяви у суді першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що обставини, на які заявник посилалася, як на нововиявлені, не є такими у розумінні положень статті 361 ЦПК України, 2004 року.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли після постановлення рішення суду. Нові обставини можуть виступати підставою для нового позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

При вирішенні вказаної справи колегія суддів виходить із того, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточного судового рішення та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення іншого рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04 від 09 червня 2011 року, §§ 42-43).

Із урахуванням зазначеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України, 2004 року, підстав для перегляду ухваленого судом у цій справі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року за нововиявленими обставинами.

У зв`язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про перегляд ухваленого у справі рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення порушення судами норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович