ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа №814/642/17

адміністративне провадження № К/9901/7944/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа: Очаківська міська рада Миколаївської області, про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 (головуючий суддя - Бойко А.В., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.) у справі №814/642/17.

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 28838,73 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Миколаївській області оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2017.

В обґрунтування своїх доводів Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, посилаючись на положення статей 286 287 288 Податкового кодексу України, зазначає про відсутність підстав для несплати податкового боргу з орендної плати за земельну ділянку, а згідно уточнюючих декларацій відповідач безпідставно зменшив податкові зобовязання.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, згідно довідки про стан заборгованості №8/14-29-17-73 станом на 17.03.2017 у ФОП ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 28838,72 грн. з орендної плати з фізичних осіб.

Зазначений борг виник у зв`язку з несплатою відповідачем самостійно нарахованого грошового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за лютий-грудень 2014 року та січень 2015 року у розмірі 3157,74 грн. щомісячно, а також нарахованої пені в розмірі 272,72 грн. (з урахуванням переплати в сумі 16,87 грн. та фактичної сплати в сумі 9480 грн.).

29.04.2014 на адресу ФОП ОСОБА_1 податковим органом направлено податкову вимогу №394-25 від 25.04.2014 на суму 6298,61 грн., яку останнім отримано 12.05.2014.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що спірна сума боргу є узгодженою, самостійно не сплаченою відповідачем у порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно підпункту 20.1.34 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Спірна сума податкового боргу виникла у зв`язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 самостійно нарахованого грошового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб за лютий-грудень 2014 року та січень 2015 року відповідно до декларації з плати за землю.

При цьому, 10.12.2015 Очаківською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївської області прийнято без зауважень від ФОП ОСОБА_1 уточнюючі податкові декларації з плати за землю, якими відповідач зменшив податкове зобов`язання по орендній платі за землю за 2013 та 2014 роки.

Однак, податковим органом при нарахуванні спірної суми податкового боргу не враховано зазначені обставини.

Отже, позивачем не доведено наявність у відповідача самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання у розмірі 28566 грн. з орендної плати з фізичних осіб, а відтак підстави для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у Миколаївській області та стягнення з ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №814/642/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова