ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року

Київ

справа №814/748/17

адміністративне провадження №К/9901/62252/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (судді: Градовський Ю.М., Крусян А.В., Лук`янчук О.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Державної служби України з безпеки на транспорті, державного інспектора Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Козлюк О.П., про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування розрахунку від 14 березня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - позивач, ТОВ СП «Нібулон») звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, державного інспектора Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Козлюк О.П., в якому просило:

- визнати протиправними дії державного інспектора Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Козлюк О.П., що полягають у складанні розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу за №296 від 14 березня 2017 року щодо ТОВ СП «Нібулон» на суму у розмірі 100 євро;

- визнати протиправними та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу за №296 від 14 березня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області державної служби України з безпеки на транспорті щодо ТОВ СП «Нібулон» на суму у розмірі 100 євро.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у березні 2017 року спеціалістом управління Укртрансбезпеки у Черкаській області в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці а/д М-05 «Київ-Одеса» проведено зважування автомобіля (тягача) марки МАЗ, модель 630308, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки МАЗ модель 83781 державний номер НОМЕР_2 , які відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належать ТОВ СП «Нібулон». За наслідками зважування складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14 березня 2017 року відповідно до пункту 18 постанови КМУ за №879, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14 березня 2017 року за №0220143, в якому зазначено, що фактичне осьове навантаження на другу ось складає 17 т, при нормативно допустимій 16 т. На підставі акта про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів спеціалістом Укратрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за №296 від 14 березня 2017 року, в якому визначено сплату за перевищення вагових параметрів - 100 євро. Позивач зазначає, що загальна вага транспортного засобу не перевищувала допустимих 40 т, перевозився сипучий вантаж-кукурудза, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспорту засобу за №296 від 14 березня 2017року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ СП «Нібулон» судові витрати в розмірі 1600, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при встановленні працівником Укртрансбезпеки перевищення вагового нормативного парламенту більш як на 2 відсотки, подальший рух повинен бути заборонений. Оскільки такої заборони з боку відповідача не було, суд дійшов висновку про протиправність розрахунку №296 від 14 березня 2017 року та скасував його.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року. Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Державної служби України з безпеки на транспорті, державного інспектора Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Козлюк О.П., про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування розрахунку від 14 березня 2017 року відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що старшим державним інспектором Козлюк О.П. здійснено зважування у відповідності до норм діючих положень та правил, виданий відповідний документ, із зазначенням допущених порушень водієм транспортного засобу. Що стосується безпосередньо правомірності розрахунку №296 від 14 березня 2017 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний документ складено у відповідності до діючих положень, порушень у його складані та змісту не виявлено, а тому вказаний документ відповідає фактам, встановленим під час зважування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції, неповно з`ясувано обставини справи та надано неправильну оцінку доказам по справі, що стало підставою для прийняття неправосудного рішення. Окрім того, вказує про недотримання вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», в частині не заборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритного нормативного параметру.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Державної служби України з безпеки на транспорті, державного інспектора Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Козлюк О.П., про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування розрахунку від 14 березня 2017 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначено колегію суддів Верховного Суду для розгляду цієї касаційної скарги у наступному складі: суддя-доповідач - Стрелець Т.Г., судді - Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 794/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Транспортний засіб марки МАЗ-630308 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ СП «НІБУЛО», рухався по автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса, та 14 березня 2017 року був зупинений працівника Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області з метою здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу. За результатами проведеної перевірки було встановлено перевищення осьового навантаження на 6,25 відсотків нормативу. Старшим державним інспектором Козловим О.П. з цього приводу було складено: акт СА №0220143, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та виданий розрахунок №296 від 14 березня 2017 року про нарахування плати за допущенні порушення у розмірі 100 євро. У підготовлених та складених документа підписався водій транспортного засобу ОСОБА_1 без будь-яких зауважень з приводу проведення зважування.

По приїзду на підприємство, водій транспортного засобу 04 квітня 2017 року написав пояснювальну записку на ім`я керівника товариства, в якій виклав обставини здійснення габаритно-вагового контролю, які відбулися 14 березня 2017 року.

Вважаючи неправомірними дії Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області та його державного інспектора, позивач просить звернувся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 87 (далі - Порядок № 87).

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі -Порядок № 879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За змістом пунктів 26, 27 Порядку Порядок № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Пунктом 31.1 Порядку № 879 передбачено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У відповідності з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до абзацу третього 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями пунктів 1, 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, повноваження відповідача щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, що здійснюється у формі розрахунку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження у цій справі є дії щодо складання розрахунку, а також безпосередньо розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 14 березня 2017 року, яким нараховано плату за проїзд у розмірі 100,00 євро.

Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак, цей висновок є необґрунтованим з огляду на наступне.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Вказаними правовими нормами Порядку визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. При цьому, повноваження відповідача щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати, що здійснюється у формі розрахунку.

У свою чергу, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18 та у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 240/4809/18, від 23 січня 2020 року у справі №811/1456/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 803/642/17.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративних судів.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою та другою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково й залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження в справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, були порушені правила юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд приходить до висновку щодо скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року, постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року та закриття провадження у справі.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» задовольнити частково.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року - скасувати.

3. Закрити провадження у справі №814/748/17.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов