ПОСТАНОВА
Іменем України
07 квітня 2020 року
Київ
справа № 814/785/18
адміністративне провадження № К/9901/7144/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/785/18
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області про визнання незаконними та скасування наказів від 28 листопада 2017 року № 170, № 171 від 15 січня 2018 року № 9-к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корець Сергій Валерійович
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, ухвалену суддею Мельником О.М.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Кравченка К.В.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1.У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області (далі - відповідач), у якому просить:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ № 170 від 28 листопада 2017 року Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області про скасування наказу № 5-ДС від 05 жовтня 2017 року;
1.2. визнати незаконним та скасувати наказ № 171 від 28 листопада 2017 року Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області про ініціювання дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ;
1.3. визнати незаконним та скасувати наказ № 9-к від 15 січня 2018 року Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області про звільнення позивача з посади завідувача сектору оперативної роботи Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області;
1.4. поновити позивача на посаді завідувача сектору оперативної роботи Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області;
1.5. стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 581,29 грн середньоденного заробітку по день фактичного поновлення на роботі на користь позивача;
1.6. стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області середньоденній заробіток за час фактичного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, з розрахунку 581,29 грн середньоденний заробіток по день фактичного розрахунку на користь позивача;
1.7. стягнути з Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн на користь позивача.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з прийнятими рішеннями не погоджується та вважає їх такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року є незаконним. Крім того, на момент звільнення позивача, йому видано трудову книжку, однак в повному обсязі розрахунок не проведено та не виплачена компенсація за тимчасову втрату працездатності, що призвело до душевних страждань, так як заробітна плата являлась єдиним джерелом існування, а тому позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку з набранням 27 вересня 2017 року законної сили вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2017 року у справі № 490/6989/17 про визнання позивача винним у вчиненні корупційного злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України, позивача правомірно звільнено з державної служби.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 14 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
6. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення судів попередньої інстанції прийняті за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на те, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року є незаконним.
6.1. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не надана належна оцінка тому, що позивач у період 29 листопада 2017 року по 13 січня 2018 року перебував на лікарняному, а тому його не було повідомлено належним чином про звільнення та було позбавлено можливості з ознайомленням з матеріалами дисциплінарної справи, надання пояснень, оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення та користування правовою допомогою адвоката. Крім того, листи на які посилалися суди попередніх інстанцій від 30 листопада 2017 року та від 03 жовтня 2018 року не відповідають вимогам законодавства, оскільки в них не зазначені підстави невідповідності займаній посаді, а лише констатовано факт. Також, судами попередніх інстанцій залишилося поза увагою вимога позивача про те, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку та грошові кошти позивачу виплачені не були.
6.2. З-поміж іншого, позивач посилається на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини другої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, згідно з якою особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до нього покарання або не накладено на нього стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
7. 14 березня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., суддів Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
8. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року №708/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 01 квітня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. 12 квітня 2019 року від Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить їх відхилити, а рішення прийняті судами попередніх інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що відповідач приймав рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, а саме за власною ініціативою звільнив ОСОБА_1 із займаної посади. При цьому, вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2017 року у справі № 490/6989/17 про визнання позивача винним у вчиненні корупційного злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України був більш, ніж достатньою підставою для звільнення позивача, як такого, що не пройшов випробувальний термін. Застосування до ОСОБА_1 пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року відбувалося у сукупності із пунктом 1 частини 1 статті 83 та пунктом 4 частини 1 статті 84 цього Закону.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. 02 червня 2017 року наказом Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області № 75-к позивача з 06 червня 2017 року призначено на посаду завідувача сектору оперативної роботи Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір, із випробувальним терміном шість місяців.
13. Вироком Центрального райсуду м. Миколаєва від 28 серпня 2017 року у справі №490/6989/17 затверджено угоду про визнання винуватості від 23 серпня 2017 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області Кузнєцовим В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 . ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України та призначено йому покарання у виді 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн.
14. Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2017 у справі №490/6989/17 набрав законної сили 27.09.2017.
15. 05 жовтня 2017 року, на підставі акта (висновку) службового розслідування від 05 жовтня 2017 року, відповідачем прийнято наказ про застосування дисциплінарного стягнення № 5-ДС яким ОСОБА_1 , завідувача сектору оперативної роботи, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани у зв`язку із винесенням відносно нього вироку за вчинення корупційного злочину.
16. 28 листопада 2017 року, в зв`язку з невідповідністю даного наказу вимогам статей 73, 74 Закону України «Про державну службу» наказ № 5-ДС скасовано наказом № 170.
17. 28 листопада 2017 року Миколаївським рибоохоронним патрулем прийнято наказ про ініціювання дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 № 171, яким відносно позивача відкрито дисциплінарне провадження.
18. 06 грудня 2017 року відповідачем прийнято наказ № 201-К, яким продовжено строк випробування позивачу, завідувачу сектору оперативної роботи Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області на 42 дні, у зв`язку з відсутністю на роботі внаслідок відсторонення від посади за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва.
19. 15 грудня 2017 року висновком дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно завідувача сектору оперативної роботи ОСОБА_1 , вирішено встановити, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді завідувача сектору оперативної роботи в зв`язку з набранням вироком суду законної сили за вчинення протягом строку випробування корупційного злочину та рекомендовано в.о. начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області Міщенко Є.В. згідно з вимогами пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача сектору оперативної роботи як такого, що не відповідає займаній посаді та не пройшов випробувальний термін.
20. 15 січня 2018 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закон України «Про державну службу», враховуючи подання дисциплінарної комісії Управління державного агентства рибного господарства у Миколаївській області від 15 грудня 2017 року, у зв`язку з набранням вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2017 у справі № 490/6989/17 законної сили, звільнено ОСОБА_1 , завідувача сектору оперативної роботи Управління Державного агентства рибного господарства у миколаївській області 15 січня 2018 року у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування.
Позиція Верховного Суду
Джерела права й акти їх застосування
21. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIІI від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIІI; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (частина 1 статті 3 Закону № 889-VIІI).
23. Пунктом 1 частини першої статті 83 Закону № 889-VIІI передбачає, що державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (статті 84 цього Закону).
24. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави.
25. Частиною другою статті 84 Закону № 889-VIІI передбачено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
26. Пунктом 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIІI визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.
27. За приписами частини шостої статті 35 Закону № 889-VIІI суб`єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб`єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
28. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).
29. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
31. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
32. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
33. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
34. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
35. Оцінюючи доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, у зв`язку з чим він вважає звільнення на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року незаконним, Верховний Суд виходить із такого.
36. Настання такого факту як втрата державним службовцем права на державну службу або його обмеження не є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності у розумінні статті 65 Закону № 889-VIІI. Звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIІI у зв`язку з припиненням державної служби у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування через втрату права на державну службу не є наслідком дисциплінарного провадження.
37. Звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби у зв`язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування через втрату права на державну службу не може розглядатися наслідком притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, що виключає повторність притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення у контексті статті 61 Конституції України.
38. Тим більше, що наказом Миколаївського рибоохоронного патруля від 28.11.2017 № 170 скасовано наказ від 05.10.2017 № 5-ДС "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 "
39. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.08.2017 у справі №490/6989/17, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України та призначено йому покарання у виді 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн, набрав законної сили 27 вересня 2017 року.
40. З цього моменту в силу приписів пункту 4 частини першої статті 84 Закону № 889-VIІI позивач є таким, що втратив право на державну службу, а тому колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність останнього у зв`язку з цим займаній посаді.
41. Щодо підстав та дотримання порядку звільнення судами встановлено, що позивача було звільнено з державної служби на підставі пункту 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIІI у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування.
42. Наказом Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області від 02.06.2017 № 75-к позивача з 06 червня 2017 року призначено на посаду завідувача сектору оперативної роботи Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір, із випробувальним терміном шість місяців. А наказом від 06.12.2017 № 201-К продовжено строк випробування позивачу, завідувачу сектору оперативної роботи Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області на 42 дні, у зв`язку з відсутністю на роботі внаслідок відсторонення від посади за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва.
43. Тож на момент звільнення позивача випробовувальний термін не закінчився.
44. Доводам позивача про порушення відповідачем порядку звільнення пункту 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIІI у зв`язку ненаправленням йому письмового попередження про звільнення із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді, як того вимагають приписи частини шостої статті 35 Закону № 889-VIІI, надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.
45. З цього приводу судами встановлено, що 30.11.2017 року на адресу позивача, останньому було надіслано рекомендованим повідомленням лист попередження про звільнення, який повернувся 03.01.2018 року з відміткою «за закінченням строку зберігання». Після чого складений акт трьома працівниками відповідача, від 03.01.2018 року. 03.01.2018 року відповідачем повторно направлено позивачеві листа рекомендованим повідомленням на адресу позивача, яке також повернувся з відміткою «за закінченням строку зберігання». Даний факт відповідачем також було зафіксовано шляхом складення акту від 07.02.2018 року.
46. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що Управління Державного агентства рибного господарства у Миколаївській області діяло у спосіб, визначений чинним законодавством, та дотрималося порядку звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 87 Закону № 889-VIІI.
47. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
48. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
50. Доводи та аргументи ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корець Сергій Валерійович, зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
51. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
52. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
53. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
54. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
55. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корець Сергій Валерійович, залишити без задоволення.
2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06лютого 2019 року у справі № 814/785/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду