ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №814/970/16
адміністративне провадження №К/9901/15687/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №814/970/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Миколаївської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Господарського суду Миколаївської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Косцової І.П., суддів Стас Л.В., Турецької І.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1, ДСА України), Господарського суду Миколаївської області (далі - відповідач-2) із вимогами: визнати неправомірними дії ДСА України та Господарського суду Миколаївської області в частині ненарахування і невиплати заробітної плати за період із 26.10.2014 по 27.03.2015 відповідно до статті 144 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI«Про судоустрій і статус суддів» (далі - №2453-VI), і за період із 28.03.2015 по 08.09.2015 відповідно до статті 147 цього ж Закону; зобов`язати Господарський суд Миколаївської області здійснити перерахунок заробітної плати за вказаний період і виплати її в повному обсязі, з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:
2.1. визнано неправомірними дії Господарського суду Миколаївської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період із 26.10.2014 по 28.03.2015 відповідно до абзацу 2 частини першої статті 144 Закону №2453-VI (у редакції з 26.10.2014) і за період із 29.03.2015 по 08.09.2015 відповідно до абзацу 2 частини першої статті 147 Закону №2453-VI (у редакції з 29.03.2015);
2.2. зобов`язано Господарський суд Миколаївської області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати за період із 26.10.2014 по 28.03.2015 згідно з абзацом 2 частини першої статті 144 Закону №2453-VI (у редакції з 26.10.2014) і за період із 29.03.2015 по 08.09.2015 згідно з абзацом 2 частини першої статті 147 Закону №2453-VI (у редакції з 29.03.2015), з урахуванням всіх обов`язкових відповідно до чинного законодавства надбавок і виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу;
2.3. у решті позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись з указаним рішенням, Господарський суд Миколаївської області оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Разом з апеляційною скаргою апелянтом надано до суду платіжне доручення від 25.11.2016 №423, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року апеляційну скаргу Господарського суду Миколаївської області задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року скасовано і в справі прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
6. 15 лютого 2017 року Господарський суд Миколаївської області звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду із заявою, в якій просив прийняти додаткове судове рішення про повернення апелянту сплачений ним при поданні апеляційної скарги судовий збір у сумі 606,32 грн.
7. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у задоволенні заяви Господарського суду Миколаївської області про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
8. Відмовляючи в задоволенні заяви про постановлення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за приписами частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній до 15.12.2017), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків і проведенням судових експертиз. Однак у матеріалах справи відсутні докази понесення Господарським судом Миколаївської області таких витрат.
9. Отже, підстави для задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат відсутні.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Господарський суд Миколаївської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про повернення на його рахунок суми судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн.
11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки уважає, що понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.
12. На думку Господарського суду Миколаївської області, частина друга статті 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не може бути застосована при вирішенні питання з розподілу судового збору. Водночас до спірних правовідносин необхідно застосувати частину п`яту статті 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
14. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
15. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
16. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.
17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 21 червня 2019 року №808/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
19. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
ІIІ. Джерела права й акти їхнього застосування
20. Статтею 327 КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
21. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
23. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
24. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
25. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Пунктом 5 частини першої статті 161 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
28. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 168 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
29. Відповідно до частини другої статті 168 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
30. Згідно зі статтею 87 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
31. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
32. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
33. Порядок розподілу судових витрат установлений статтею 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
34. Зокрема частиною першою вказаної статті передбачено присудження стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалено рішення, всіх здійснених нею документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
35. Проте, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків і проведенням судових експертиз (частина друга статті 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
IV. Позиція Верховного Суду
36. Отже, посилання скаржника на частину п`яту статті 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно до якої у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України, як на підставу повернення йому сплаченого судового збору є помилковим.
37. Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Водночас відповідачу - суб`єкту владних повноважень - можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов`язані із залученням свідків і проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, учиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
38. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 в справі №814/1020/16, від 30.10.2018 в справі №161/14389/16-а і від 14.03.2018 в справі №826/15457/15.
39. Ураховуючи те, що скаржником було сплачено 606,32 грн судового збору лише за подання апеляційної скарги і не здійснювалося інших витрат, пов`язаних із залученням свідків та/або проведенням судових експертиз, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для компенсації йому як суб`єкту владних повноважень судових витрат і, як наслідок, для ухвалення додаткового рішення у цій справі.
40. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ІV. Судові витрати
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
45. Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
46. Касаційну скаргу Господарського суду Миколаївської області залишити без задоволення.
47. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року залишити без змін.
48. Судові витрати не розподіляються.
49. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко