ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №815/203/17

адміністративне провадження №К/9901/53092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Потейт-агро" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 (суддя - Бутенко А.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (судді - Запорожан Д.В., Яковлєв О.В., Танасогло Т.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа - Фермерське господарство "Потейт-агро" про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) викладену у листі №19-15-0.9-1281/2-15 від 22.01.2015;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області;

-зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем належним чином не розглянуто його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення особистого селянського господарства та не прийнято рішення відповідно до законодавства, чим порушено його право на отримання такого дозволу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову відповідача у надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) викладену у листі №19-15-0.9-1281/2-15 від 22.01.2015р.

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

З ухваленими судовими рішеннями не погодилась третя особа, звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги особа, яка подає касаційну скаргу посилається на те, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з наведенням передбачених законодавством підстав для такої відмови.

Крім того, посилалась на те, що відповідно до положень ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Водночас, на даний час спірна земельна ділянка передана у користування ФГ «Потейт-агро», що не заперечується самим позивачем.

Також посилалась на те, що спори, які виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 Цивільно процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Скаржник зазначає, що ця справа взагалі не могла бути розглянута в порядку адміністративного судочинства, що є істотним порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим при недотриманні підвідомчості справ, оскаржувані судові рішення мають бути скасовані.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.06.2018 передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 справу №815/203/17 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, у зв`язку з тим, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, а саме у спорах, предметом яких є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням 11-ї сесії Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області XXII скликання «Про розміщення селянського (фермерського) господарства» від 30.09.1992, позивачу виділена земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі 10 га у тому числі, пашні 10 га у постійне користування із земель запасу Випаснянської сільської ради народних депутатів.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної ради Одеської області від 09.02.2001 позивачу було надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства на території Випаснянської сільської ради.

29.10.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту).

06.01.2015 головним управлінням Держземагенства в Одеській області до сільських, селищних, міських рад Одеської області був направлений лист про розгляд питання щодо можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Листом від 20.01.2015 Випаснянська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області повідомила, що вважає за можливе надати дозвіл, зокрема ОСОБА_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Випаснянської сільської ради відповідно до викопіювання із схеми землеустрою району з нанесенням орієнтовних меж земельних ділянок, які надані відділом Держземагенства у Білгород-Дністровському районі в Одеській області.

Листом Головного управління Держземагенства у Одеській області від 22.01.2015 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на прийняті 14.10.2014 колегією Держземагенства України рішення, які введені в дію наказом Держземагенства від 15.10.2014 №328, щодо виконання доручення Віце-прем`єр міністра України-міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 № 37732/0/1-14. Крім того зазначено, що відповідно до листа Відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі Одеської області від 10.11.2014 №03-04-19/3560 земельна ділянка, яку бажає отримати в користування позивач, внесена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами. Запропоновано позивачу придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах.

Також судами встановлено та не заперечується сторонами, що на даний час спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Фермерського господарства «Потейт-агро».

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перебування земельної ділянки у переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, тому право позивача на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є порушеним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, суди виходили з того, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею для ведення селянського господарства віднесено до виключної компетенції відповідача.

Надаючи оцінку рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог колегія суддів виходить з наступного.

Щодо юрисдикції спору.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постанові від 12.06.2019 у справі №749/942/18, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«……рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 у справі №526/233/16-ц, від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 30.05.2018 у справі №826/5737/16, від 13.06.2018 у справі №307/2765/15-ц, від 22.08.2018 у справі №539/3192/16-ц, від 28.11.2018 №463/1865/17, від 06.02.2019 №488/3005/17-ц, від 15.05.2019 №729/608/17, від 15.05.2019 №352/1414/15-ц.

У справі, яка розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який не було реалізовано в порядку, передбаченому ч. 6, абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України.

З аналізу наведених норм убачається, що Сновська міська рада Сновського району Чернігівської області під час прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

З огляду на положення зазначених норм права суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства.».

Звернення до суду з цим позовом зумовлено незгодою позивача з відмовою відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Тобто, позивач звернувся до суду на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки, яке не було реалізовано в порядку, передбаченому ст. 118 ЗК України.

При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та нормативно-правових актів, як такої, що виставлена на торги і відповідач не пов`язував таку відмову з передачею земельної ділянки іншому користувачеві.

Таким чином, розглядаючи клопотання позивача та відмовляючи у його задоволенні, відповідач реалізував свої управлінські функції у сфері земельних відносин, тобто здійснював владні управлінські функції, а тому посилання третьої особи в обгрунтування касаційної скарги на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є помилковими.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою 134 ЗК України визначено випадки, коли земельні ділянки державної або комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до статті 136 ЗК України Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було те, що земельна ділянка, яку виявив бажання отримати для ведення селянського господарства позивач, внесена до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами.

Таким чином, враховуючи, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняття відповідачем рішення з цього питання, земельна ділянка щодо якої позивачем було подано клопотання, наказом Головного управління Держземагенства від 18.09.2014 №77, із змінами від 27.11.2014 №117, була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, що в силу приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Подібна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №815/3059/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

За правилами частини 1, 3 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у їх задоволенні.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Потейт-агро" - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа - Фермерське господарство "Потейт-агро" про визнання протиправною відмови відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту) викладену у листі №19-15-0.9-1281/2-15 від 22.01.2015 та зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 10 га для ведення селянського господарства на території Випаснянської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, - відмовити.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз