ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2227/18

адміністративне провадження № К/9901/991/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (колегія суддів: Лук`янчук О.В., Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі №815/2227/18 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПІШОНІВСЬКЕ-2009" до Одеської міської ради, треті особи - Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради, Комунальне підприємство "Одестранспарксервіс", про визнання протиправними та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

В травні 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пішонівське-2009" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради, КП "Одестранспарксервіс", про визнання протиправними та скасування положень пункту 71 по Суворовському району Додатку №2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014р. №5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції", яким передбачена спеціальна відведена стоянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1237,5 кв.м. та кількістю місць для паркування - 90.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Одеська міська рада 25.04.2019 подала апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року залишено без змін.

15.10.2019 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій не залучено ФОП ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи. Вказує, що між ним та КП «Одестранспарксервіс» укладено договір балансоутримання місць для паркування, який надає право ФОП ОСОБА_1 організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування загальною площею 497,75 кв.м, що розташовані за адресою; АДРЕСА_1 в. Відтак вказує, що рішення суду першої інстанції про скасування рішення, яким до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів включено ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1237,5 кв.м. порушує його права, оскільки перешкоджає займатись господарською діяльністю.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з оскаржуваного рішення не вбачається вирішення судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, якщо особа, яка не була залучена до участі у справі, вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, то вона має право звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відповідно до частини першої статті 293 КАС України, і така скарга буде вирішуватися в порядку передбаченому статтею 323 КАС України.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, а саме: 1) сторони та інші особи, які беруть участь у справі; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом першої інстанції питання про її право, свободу, інтерес чи обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Таким чином, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та обов`язки. Лише за наявності таких умов особі, яка не брала участі у справі, забезпечується право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує кожному захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 вказує, що між ним та КП «Одестранспарксервіс» укладено договір балансоутримання місць для паркування, який надає право ФОП ОСОБА_1 організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування загальною площею 497,75 кв.м, що розташовані за адресою; АДРЕСА_1 в. Відтак вказує, що скасування рішення, яким до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів включено ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1237,5 кв.м. порушує його права, оскільки перешкоджає займатись господарською діяльністю.

Однак, колегія суддів зазначає, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , площею 1237,5 кв.м. належить до земель комунальної власності. Водночас ОСББ "Пішонівське-2009", звертаючись з вказаним позовом, вважає порушеними власні майнові права на земельну ділянку, вважаючи себе належним землекористувачем. Відтак для вирішення справи по суті та, зокрема, питання наявності порушення чи відсутності порушення права ФОП ОСОБА_1 , суду необхідно встановити статус спірної земельної ділянки та учасників справи, характер відносин: публічно чи приватно-правові.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відтак, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук