ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 815/2304/16

адміністративне провадження № К/9901/44892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 (суддя Бжассо Н. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 (головуючий суддя Ступакова І. Г., судді Бітов А. І., Лук`янчук О. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон Плюс» (далі - ТОВ «Омікрон Плюс») до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

УСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ТОВ «Омікрон Плюс» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2015 № 500040001/2015/410061/2.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надані ним до митного оформлення товаросупровідні документи містили усі необхідні відомості та числові складові заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, зазначені митним органом розбіжності у наданих документах суперечать змісту цих документів, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте всупереч вимогам законодавства.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 07.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.08.2015 № 500040001/2015/410061/2.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані під час розмитнення позивачем товару документи підтверджують числове значення митної вартості товару, задекларованого позивачем, а дії та рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті без урахування усіх фактичних обставин.

Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач доводив невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на його думку, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору з огляду на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.11.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга митниці була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 13.07.2015 між TOB «Омікрон Плюс» та фірмою «T-BUSINESS, INK» (Panama) було укладено контракт №, відповідно до умов якого було досягнуто домовленості щодо поставки товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в специфікації до кожної партії товару. Згідно з умовами пунктів 4.1 та 4.4 контракту товар поставляється за цінами, зазначеними в специфікації до кожної партії товару, базис ціни товару встановлюється в доларах США.

На виконання умов контракту 07.08.2015 позивач ввіз товари на територію України на умовах CIF Іллічівськ на загальну суму 32 806,60 доларів США в морському контейнері GESU578029, упакований в коробки, вагою нетто 25 192,000 кг, вагою брутто 26 800,00 кг, кількість місць - 1 481.

Позивач подав до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією такі документи: картку обліку від 03.08.2015; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0429 від 07.08.2015, коносамент від 27.05.2015 № MRFВ15051138А; рахунок-фактуру (інвойс) від 13.07.2015 № 13133; пакувальний лист від 13.07.2015 № 13133 року; зовнішньоекономічний контракт від 13.07.2015 №; специфікацію від 13.07.2015 № 13133; лист органу сертифікації від 07.08.2015 № 0076/08; акт від 10.08.2015 б/н про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів; морську накладну ILK-1523E, морський транспортний документ WHIILK00050A, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару та радіологічного контролю товару від 29.06.2015 № 2761.

Відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості ввезених позивачем товарів та перевірки документів, поданих для митного оформлення разом з електронною митною декларацією від 12.08.2015 № 500040001/2015/008896, зазначив, що в поданих документах містяться розбіжності, а також вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, а саме:

1) у пакувальному листі від 13.07.2015 № 13133, CMR від 07.08.2015 № 0429, коносаменті від 27.05.2015 №А вказана різна вага товару;

2) у коносаменті у графі «опис товару» опис не відповідає заявленому у інвойсі та пакувальному листі;

3) у зовнішньоекономічному контракті визначено, що товари поставляються на умовах CIF згідно з Інкотермс 2010, вказані умови передбачають, у тому числі, страхування товарів, однак у наданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

4) пунктом 2.2 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника, однак такий сертифікат відсутній у наданому до митного оформлення пакеті документів.

Відповідач зазначив, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для підтвердження заявленої митної вартості позивачу необхідно надати протягом 10 днів такі додаткові документи:

1) договір із третіми особами, повязаний з договором про поставку товарів;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи);

5)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

6) копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову).

Позивач запитувані митним органом документи не надав.

Одеська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2015 № 50004001/2015/410061/2, яким скоригувала заявлену позивачем митну вартість задекларованих товарів, зазначивши, що було проведено аналіз наявної у митного органу інформації та здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості товарів відповідно до митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за резервним методом).

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниця визначила те, що документи, які позивач надав для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій установили, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять неточностей чи розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують задекларовану ціну товару, водночас зауваження митного органу щодо розбіжностей у наданих до митного оформлення документах спростовуються наступним.

Щодо різної ваги товару, вказаної у пакувальному листі від 13.07.2015 № 13133, CMR від 07.08.2015 № 0429 та коносаменті від 27.05.2015 №А, то суди встановили, що відповідно до міжнародної автомобільної накладної CMR вага товару становить 26 800,00 кг, така сама вага визначена і у пакувальному листі, і в інвойсі від 13.07.2015 № 13133 року. Разом з тим, у коносаменті від 27.05.2015 №В15051138А року визначено вагу 26 004,00 кг, водночас фірма «T-Business, Inc» (Панама) листом

від 10.08.2015 № 13133-1 повідомила позивача про допущення технічної помилки при зазначенні обсягу вантажу що поставлявся та просила вважати правильною вагу 26800,00 кг.

Щодо тверджень митного органу про те, що у коносаменті у графі «опис товару» опис не відповідає заявленому у інвойсі та пакувальному листі, то суди дійшли висновку, що коносамент, інвойс та пакувальний лист є документами, що відрізняються за формою. Так, у пакувальному листі зазначено повний та детальний перелік товарів, що поставлялися, у інвойсі цей перелік визначено узагальнено, без ідентифікації кожної окремої одиниці товару. У коносаменті взагалі не передбачена класифікація товару та зазначена узагальнена назва всього товару, що поставлявся позивачу.

Стосовно зауваження митного органу про те, що поставка товару здійснювалась на умовах CIF, що передбачають, у тому числі, страхування товарів, та відсутність у наданих до митного оформлення документах страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, то суди слушно зауважили, що відповідно до Інкотермс 2010 у випадку, коли поставка товару здійснюється на умовах CIF, продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу. Крім того з пакувального листа від 13.07.2015 № 13133 (розділ «Умови поставки») вбачається, що умови поставки містять в собі вартість завантаження товару у транспортний засіб, вартість пакування (виконані роботи та матеріал), страхування - включені у вартість товару.

Щодо відсутності сертифікату якості, то суди вірно виснували, що відповідно до листа філії органу сертифікації продукції, послуг та систем управління ТОВ «Стандарт-ЛП» від 07.08.2015 № 0076/08 товар, що поставлявся позивачем, не входить до переліку продукції, яка підлягає обов`язковій сертифікації. Крім того, сертифікат якості не входить до переліку документів, які надаються для підтвердження митної вартості товару митному органові, а може бути наданий додатково на вимогу митного органу у разі, якщо документи зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є протиправним, а надані позивачем до митного оформлення документи є достатніми для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, не мають розбіжностей та суперечностей, містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів на підтвердження задекларованої митної вартості ввезеного товару, є правильним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і стосуються фактично переоцінки судом доказів у справі, що знаходяться поза межами касаційного перегляду справи, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись пунктом статтями 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк