ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

справа №815/2656/17

касаційне провадження № К/9901/42581/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 (суддя Завальнюк І. В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (судді: Коваль М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі № 815/2656/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (далі у тексті - ТОВ «Автотехцентр», Товариство) до Одеської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, відповідач) про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Автотехцентр» звернулося до адміністративного суду із позовом до Одеської митниці ДФС, у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.12.2016 № 500040001/2016/00241; зобов`язати відповідача відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією від 08.12.2016 № 500040001/2016/011188.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Одеська митниця ДФС звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі контролюючий орган просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги митний орган посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги збігаються з доводами заперечення на позов та апеляційної скарги. Крім того, відповідач вказує, що судами не надана належна оцінка доказам у справі, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

На думку митного органу, позивачем порушено умови застосування преференційного режиму відповідно до ст.26 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», ст.ст. 8, 13 Протоколу 1 до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва") в частині неправомірного застосування пільг по сплаті ввізного мита внаслідок видачі сертифікату EUR.1 на товари, що входять у декілька партій товарів, що експортуються. Так, за тлумаченням скаржника, якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень Протоколу 1 кожен із товарів має бути розглянутий окремо. Крім того, чотирьохмісячний термін дії сертифікату з перевезення товару EUR1 № AF00557632 від 29.11.2016 закінчився, внаслідок чого Митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З огляду на викладене Митниця вважає, що картки відмови прийняті у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга не спростовує рішень судів попередніх інстанцій, які по суті є законними, обґрунтованими та правомірними та те, що митним органом безпідставно було відмовлено у митному оформленні товару з використанням преференційної ставки. Так, посилання митниці на наказ Мінфіну № 1142 від 18.11.2014 є необґрунтованим, оскільки, в першу чергу, зазначений нормативний акт не набрав законної сили, а по-друге, цим наказом регламентовано порядок дій українських митних органів при експорті товарів, а не країн ЄС (при імпорті). Крім того, в зазначених у картці відмови Законі та Протоколі відсутні вимоги про оформлення митними органами країн ЄС одного сертифікату EUR1 на одну партію товару, що імпортується в Україну. В той же час, наданий позивачем сертифікат був складений за відповідною формою та містив всі необхідні реквізити для митних процедур із застосуванням преференційної ставки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.07.2022 прийняв касаційну скаргу Одеської митниці ДФС до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 26.07.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що на виконання умов, укладеного 13.10.2016, зовнішньоекономічного контракту № FC-02/16 ТОВ «Автотехцентр» імпортувало із Нідерландів на митну територію України два напівпричепа, які були у використанні.

06.12.2016 з метою ввезення на митну територію України у митному режимі «імпорт» уповноваженою особою декларанта - СП «Южтехсервіс» - подано митну декларацію (МД) від 06.12.2016 № 500040001/2016/011108 на імпортований товар, а саме: « 1.Напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі НОМЕР_4, рік випуску 2008; напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2008. Вантажопідйомність 60 т. Всього 2 шт. Призначені для транспортування 45f контейнерів. В частково розібраному стані для зручності транспортування. Торговельна марка BUISCAR. Виробник BUISCAR. Країна виробництва Нідерланди - NL.».

У графі 8 «Одержувач» митної декларації (МД) від 06.12.2016 № 500040001/2016/011108 зазначено: ТОВ «Автотехцентр», 52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, буд. 12А.

У графі 36 «Преференція» митної декларації (МД) від 06.12.2016 № 500040001/2016/011108 зазначено: « 410000000», що у відповідності до класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, передбачає застосування тарифних пільг (тарифних преференцій) під час обкладання ввізним митом товарів, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС абзацу першого частини першої статті 29, додаток 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

З метою застосування тарифних пільг (тарифних преференцій) під час обкладання ввізним митом товарів разом із митною декларацією (МД) № 500040001/2016/011108 був наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2016 № AF00557632.

Крім того, суди встановили, що наданий уповноваженою особою позивача сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 29.11.2016 № AF00557632 виданий на дві партії товарів, які відправлені неодночасно та зазначені у різних транспортних документах, а саме: за CMR від 28.11.2016 б/н надійшла партія товарів у складі: 1. Напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № 900874, рік випуску 2008; напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2008 та за CMR від 21.11.2016 б/н надійшла партія товарів у складі: 1. Напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № НОМЕР_2 , рік випуску 2008; напівпричіп BUISCAR, який був у використанні, тип HD60BC-45FT, шасі № НОМЕР_3 , рік випуску 2008.

За результатами перевірки наданих позивачем для оформлення документів Одеською митницею відмовлено у митному оформлені товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного від 06.12.2016 призначення № 500040001/2016/00241, відповідно до якої позивачем було порушено положення умови застосування преференційного режиму - положення статті 26 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статей 8, 13 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди, в частині неправомірного застосування пільг по сплаті ввізного мита внаслідок видачі сертифікату EUR.1 на товари, що входять у декілька партій товарів, що експортуються.

Також, у картці відмови роз`яснено Товариству вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання нової МД з повною сплатою мита. Роз`яснено, що картка відмови може бути оскаржена.

Із метою уникнення сплати коштів за простій транспорту перевізника та для випуску задекларованого товару у вільний обіг, ТОВ «Автотехцентр» подало нову МД від 08.12.2016 № 500040001/2016/011188, на підставі якої здійснено митне оформлення без застосування преференційної ставки з попередньою оплатою за митне оформлення товару в повному обсязі: мито за ставкою 10% - 76 370, 97 грн, ПДВ - 168 016, 14 грн.

Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товару та картку відмови у пропуску товару протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ТОВ "Автотехцентр" з метою отримання преференційного режиму було надано Одеській митниці ДФС сертифікат EUR.1 № AF00557632 від 29.11.2016, заповнений експортером, у якому підтверджено походження товарів: Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900873, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900880, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900874, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900876, 2008, - з Європейського Союзу, відомості зазначені в сертифікаті наданому відповідачу відповідають декларованим та дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару, а тому будь-які обставини щодо невизнання такого сертифікату у відповідача відсутні. Судами зауважено, що на підставі наданого відповідачу сертифіката про походження товару можливо встановити країну походження товару, що є достатньою та безумовною підставою для застосування режиму вільної торгівлі, а оскаржувана картка відмови не містить посилань на порушення конкретних норм; митний орган обмежився загальним твердженням про порушення позивачем вимог Закону України № 1678-VII, Протоколу 1 на п. 2 наказу Мінфіну України від 18.11.2014 № 1142. Крім того, судами встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, наданий позивачем сертифікат був дійсний та закінчення терміну дії цього сертифікату не мало бути підставою для прийняття оскаржуваної картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів.

Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини першої статті 281 МК України визначено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Частинами першою та другою статті 36 Митного кодексу України встановлено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому, статтею 43 указаного Кодексу передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до положень статей 279 282 283 МК України сертифікат про походження товару є єдиним документом, який підтверджує країну походження товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Згідно Порядку роботи відділу митних платежів регіональної митниці, митниця при здійсненні контролю за правильністю визначення країни походження товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України №1070 від 09.11.2009, чинного на час митного оформлення, рішення про визначення країни походження приймається Митним органом виключно у разі наявності наступних підстав:

1.6.1. Визнання сертифіката підробленим (фальсифікованим) за результатами перевірки уповноваженим органом.

1.6.2. Визнання преференційного сертифіката недійсним відповідно до Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Держмитслужби від 13 жовтня 2003 року № 683.

1.6.3. Визнання країни походження товару, заявленої у митній декларації відповідно до Класифікації валют та держав світу, затвердженої наказом Держкомстату від 08.07.2002 № 260, невідомою (за винятком товарів, наведених у статті 282 Митного кодексу України).

1.6.4. Відновлення до товару режиму вільної торгівлі/найбільшого сприяння згідно законодавством України.

Наведене дає підстави дійти висновку, що митний орган має виключний перелік підстав для позбавлення імпортера преференційного режиму.

Відповідно до приписів статті 283 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Пунктом 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Згідно з умовами вказаної Угоди її Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цього кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до пункту 1 статті 16 протоколу 1 до Угоди про асоціацію товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу.

Згідно з пп. 1 та 2 ст. 17 Протоколу 1 сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III до Протоколу 1.

Строк дії сертифіката з перевезення товарів EUR.1 та декларації інвойс складає чотири місяців з дати видачі у країні - експорту, які повинні бути надані в межах зазначеного періоду митним органам країни-імпорту (стаття 24 Протоколу 1).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, що свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.

На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що для підтвердження країни походження товару та з метою застосування преференційного режиму ТОВ «Автотехцентр» надано Одеській митниці ДФС сертифікат EUR.1 № AF00557632 від 29.11.2016, заповнений експортером, у якому підтверджено походження товарів: Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900873, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900880, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900874, 2008; Trailer Buiscar HDBC-45FT, 900876, 2008, - з Європейського Союзу.

Як на підставу невизнання вказаного сертифіката митний орган вказав, що вищезазначений сертифікат EUR1 фактично не визнано, оскільки в останньому підтверджується походження з ЄС чотирьох напівпричепів, які імпортувалися двома різними партіями.

При цьому, митний орган посилався на те, що якщо партія товару складається з декількох ідентичних товарів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» кожен із товарів має бути розглянутий окремо, тому на думку Митниці, для цілей Протоколу 1 необхідно надавати сертифікат EUR.1 на кожну партію товару, що імпортується в Україну, зважаючи на що, наданий позивачем до митного оформлення сертифікат вимогам Одеської митниці ДФС не відповідає.

Крім того, відповідач посилався також на «системне» тлумачення ст. 1 Протоколу, а саме: положення пункту (l) «партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі. Крім того, посилався на ст. 8 Протоколу 1, згідно з якою класифікаційною одиницею для застосування положень цього Протоколу має бути окремий товар, що вважається основною одиницею під час визначення класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи.

Суди попередніх інстанцій відхилили вказані доводи відповідача і дійшли висновку, що нормативна дефініція (b) ст. 8 Протоколу 1 не встановлює додаткової вимоги до оформлення сертифікату EUR.1 окремо щодо кожної партії товару, що імпортується в Україну. Зазначений сертифікат є документом, який свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, тобто його основною метою є підтвердження країни походження товару. При цьому, це не заважає органові розглядати кожен із товарів окремо, перевіряючи його походження індивідуально, а підтвердження певним сертифікатом походження товарів з ЄС не може бути зневільованим тим фактом, що такий сертифікат підтверджує ці відомості щодо товарів, які імпортувалися різними партіями.

Так, використання пільгового (преференційного) режиму зони вільної торгівлі у розумінні Угоди при ввезенні товарів на митну територію України можливе при дотриманні трьох основних умов:

- імпортований в Україну товар повинен мати походження з країн ЄС;

- обов`язковою є наявність документів, що підтверджують країну походження товару;

- обов`язковим є пряме транспортування з ЄС в Україну.

За таких обставин, судами вірно встановлено, що відомості зазначені в сертифікаті наданому відповідачу відповідають декларованим та дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару, а тому будь-які обставини щодо невизнання такого сертифікату були у відповідача відсутні, що у свою чергу свідчить про те, що на підставі наданого відповідачу сертифіката про походження товару можливо встановити країну походження товару та це є достатньою та безумовною підставою для застосування режиму вільної торгівлі.

Колегія суддів погоджується із висновками, що оскаржувана картка відмови не містить посилань на порушення конкретних норм; митний орган обмежився загальним твердженням про порушення позивачем вимог Закону України № 1678-VII, Протоколу 1 на п. 2 наказу Мінфіну України «Про затвердження Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 18.11.2014 року № 1142, який на дату виникнення спірних правовідносин не набрав чинності.

Щодо посилань скаржника на те, що чотирьохмісячний термі дії сертифікату з перевезення товару EUR.1 № AF00557632 від 29.11.2016 закінчився та до митного оформлення товару разом з митною декларацією від 08.12.2016 № 500040001/2016/011188, то судами досліджено зміст вказаного сертифікату про походження представленого позивачем до митного оформлення товару, що став підставою для прийняття оскаржуваної картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів та правомірно встановлено, що на дату виникнення спірних правовідносин, сертифікат був дійсний, а тому посилання відповідача, як на відмову у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, на закінчення терміну дії цього сертифікату є необґрунтованими.

Також, з матеріалів справи слідує та встановлено судами, що Товариством дотримані вимоги статті 24 Протоколу 1, а саме: підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту та у даному випадку позивачем в межах встановленого статтею строку подано митному органу відповідний сертифікат підтвердження походження товару.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в оскаржуваному випадку у Митниці не було підстав для відмови позивачу у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів саме на момент подання позивачем документів до митного оформлення, що і стало підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Частинами дев`ятою-дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, беручи до уваги докази в їх сукупності, на підставі застосованих норм права суди дійшли правильного висновку, що Одеською митницею ДФС необґрунтовано відмовлено Товариству у прийнятті митної декларації, з огляду на що оскаржувана позивачем картка відмови від 06.12.2016 № 500040001/2016/00241 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення слід скасувати як протиправну.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що звертаючись до адміністративного суду Товариство заявило, у тому числі, позовну вимогу про зобов`язання відповідача в частині зобов`язання відповідача відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення.

Верховний Суд вказує, що вказані правовідносини знаходяться поза межами юрисдикції судів, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Одеської митниці Державної фіскальної служби відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення за митною декларацією від 08.12.2016 № 500040001/2016/011188 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

У решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова