ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №815/2871/17
адміністративне провадження №К/9901/42358/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України про скасування наказів, поновлення на посаді і в класному чині, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року (головуючий суддя Косцова І.П., судді Стас Л.В., Турецька І.О.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати накази прокурора Одеської області від 16.03.2017 №421к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" і від 27.03.2017 №491к про зміну наказу в частині дати звільнення; скасувати наказ Генерального прокурора України від 12.04.2017 №149к "Про зміну наказу прокурора Одеської області від 16.03.2017 №421к"; поновити його на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 з 27.03.2017; поновити в класному чині юриста 1 класу, стягнути з Прокуратури Одеської області на його користь заробітну плату за вимушений прогул.
2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено з органів прокуратури в порядку дисциплінарного стягнення, оскільки службове розслідування проводилось прокуратурою області замість Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та в нього не були відібрані письмові пояснення з приводу скоєного проступку.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (головуючий суддя Свида Л.І., судді Вовченко О.А., Корой С.М.) позов задоволено повністю.
4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняте ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. За доводами позивача, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановив обставини вчинення ним 03 липня 2016 року адміністративного правопорушення, незважаючи на постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2017 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності його події і складу. Крім того, вважає, що апеляційний суд при вирішенні питання щодо строку накладення дисциплінарного стягнення помилково застосував частину п?яту статті 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 №1796-XII (далі - Дисциплінарний статут), а не частину четверту статті 48 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), положення якого мають вищу юридичну силу.
7. У відзиві на касаційну скаргу Прокуратура Одеської області просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на її законність і обґрунтованість.
8. Спростовуючи аргументи ОСОБА_1 , відповідач зазначає, що з урахуванням приписів частин п?ятої-сьомої статті 78 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення позивачем дисциплінарного проступку, в тому числі беручи до уваги надані ОСОБА_1 під час проведення службової перевірки пояснення стосовно подій 30.01.2016 і 03.07.2016. Вказує також на безпідставне посилання позивача на частину четверту статті 48 Закону №1697-VII, яка набрала чинності лише з 15 квітня 2017 року.
9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з травня 2009 року, з грудня 2015 року - призначений на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Одеської області. 28.01.2011 позивач склав присягу працівника прокуратури, 26.12.2012 ознайомився з положеннями Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Наказом Генерального прокурора України від 25.06.2014 №966к ОСОБА_1 присвоєний класний чин юриста 1 класу.
11. Наказом прокурора Одеської області від 16.03.2017 №421к на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII, частини першої статті 8, пункту 5 статті 9, частини третьої статті 10, статей 11, 13 Дисциплінарного статуту ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 Одеської області та з органів прокуратури за грубе порушення вимог статті 19 Закону №1697-VII, Присяги працівника прокуратури, статей 15 і 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 №123, правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора.
12. У зв`язку із знаходженням позивача на лікарняному 16.03.2017, наказом прокурора Одеської області від 27.03.2017 №491к змінено наказ від 16.03.2017 №421к та визначено датою звільнення 27.03.2017.
13. 12.04.2017 Генеральним прокурором України видано наказ №149к, яким змінено наказ прокурора Одеської області від 16.03.2017 №421к та звільнено позивача із займаної посади та з органів прокуратури з позбавленням його класного чину "юрист 1 класу".
14. Підставою для винесення зазначених наказів про звільнення позивача з органів прокуратури та позбавлення його класного чину стали матеріали службового розслідування, призначеного згідно з наказом прокурора Одеської області від 13.03.2017 №65, щодо обставин притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за результатами якого складено висновок, затверджений 16 березня 2017 року прокурором області.
15. З висновку службового розслідування вбачається, що 14.02.2017 до прокуратури Одеської області з Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла інформація про складання відносно позивача 30.01.2016 і 03.07.2016 року протоколів про адміністративне правопорушення за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (частина перша статті 130 КУпАП) та керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмову від проходження медичного огляду (частина друга статті 130 КУпАП).
16. На підставі матеріалів справ про адміністративне правопорушення, пояснень ОСОБА_1 , а також пояснень інспектора Управління патрульної поліції в м. Одесі Бутенка О.А. і керівника Одеської місцевої прокуратури №4 Радолова А.К. службовим розслідуванням установлено такі обставини.
17. 30.01.2016 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком алкотестеру технічного приладу "Драгер" від 30.01.2016 №145. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2016 у справі №521/4030/16-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ця постанова суду набрала законної сили, штраф сплачено.
18. 03.07.2016 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП, за керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння і відмову від проходження медичного огляду, що підтверджується, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2016 у справі №522/13833/16-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. Ця постанова суду набрала законної сили, штраф сплачено.
19. Вчинені ОСОБА_1 дії розцінені комісією з проведення службового розслідування як такі, що порочать звання прокурора, шкодять авторитету прокуратури, що є несумісним з перебуванням його на роботі в органах прокуратури.
20. Судами також установлено, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2017 у справі №522/13833/16-п скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2016 та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
V. Позиція Верховного Суду
21. На час виникнення спірних правовідносин підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності були визначені в Законі України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який у цій частині набрав чинності з 15 липня 2015 року, а порядок здійснення дисциплінарного провадження і види дисциплінарних стягнень - у Дисциплінарному статуті прокуратури України.
22. Згідно з пунктами 5 і 6 частини першої статті 43 Закону №1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
23. Пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
24. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.
25. За приписами статей 15 і 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 №123 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) при виконанні службових обов`язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність. Працівнику прокуратури слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.
26. У пункті 2.1 наказу Генерального прокурора України від 22.09.2014 №17гн "Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України" до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, наказано відносити керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.
27. Отже, в розумінні наведених норм законодавства керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та/або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння є вчинками, що порочать звання прокурора, грубо порушують правила прокурорської етики та є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
28. Види дисциплінарних стягнень наведені у статті 9 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з позбавленням класного чину.
29. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
30. Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.
31. Водночас згідно з частиною п?ятою статті 12 Дисциплінарного статуту в разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.
32. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2017 у справі №522/13833/16-п скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2016, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У свою чергу до дисциплінарної відповідальності за порушення, допущене 30.01.2016, ОСОБА_1 притягнуто лише в березні 2017 року, тобто з порушенням річного строку, встановленого статтею 12 Дисциплінарного статуту.
33. Не вбачаючи в діях позивача, які мали місце 30.01.2016, діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, та вказуючи на обізнаність керівництва Одеської місцевої прокуратури №4 з фактами притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (протокол оперативної наради від 04.10.2016) і наявну у відповідача можливість вчасного реагування в межах річного строку на такі дії позивача, окружний суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваних наказів, наявності підстав для їх скасування з поновленням позивача на займаній посаді і у класному чині та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
34. Проте, як слушно зауважив суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, на момент проведення службового розслідування і звільнення ОСОБА_1 з позбавленням класного чину обидві постанови районних судів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, набрали законної сили і були ним добровільно виконані.
35. Згідно з частиною четвертою статті 72 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) і частиною шостою статті 78 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
36. Як убачається з постанови Апеляційного суду Одеської області від 07.07.2017 у справі №522/13833/16-п, підставою для скасування постанови Приморського районного суду м. Одеси від 16.08.2016 стало проведення судового розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , якого не було повідомлено належним чином про час і місце судового засідання. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом і, відповідно, не може бути визнаний підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
37. Разом з тим, під час розгляду цієї адміністративної справи суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував письмові пояснення, надані ОСОБА_1 в ході службового розслідування, в яких він не спростовував факту його зупинки працівниками патрульної поліції 03.07.2016 та своєї відмови в проходженні огляду на стан сп?яніння у медичному закладі, наполягаючи на проведенні огляду безпосередньо на місці зупинки. ОСОБА_1 також пояснив, що про неправомірні, на його думку, дії працівників поліції він особисто розповів у Приморському районному суді м. Одеси, однак суддя за результатами розгляду справи прийняв рішення про накладення на нього штрафу. Постанову суду він не оскаржував, оскільки не бачив в цьому сенсу. Про факт притягнення його до адміністративної відповідальності він не доповів керівництву прокуратури, оскільки він не представлявся працівником прокуратури та внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху не настало негативних наслідків.
38. Службовим розслідуванням також встановлено, що після складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення від 03.07.2016, керований останнім автомобіль працівниками патрульної поліції було передано громадянину ОСОБА_5 , який зобов`язався доставити зазначений транспортний засіб за відповідною адресою та не передавати керування ним ОСОБА_1 ..
39. Крім цього, на оперативній нараді при керівникові Одеської місцевої прокуратури №4, яка відбулася 04.10.2016 за участю позивача, серед іншого обговорювалося питання щодо вчинків ОСОБА_1 , які мали місце 30.01.2016 і 03.07.2016, при цьому останній жодним чином не спростовував фактів скоєння ним адміністративних правопорушень за частинами першою і другою статті 130 КУпАП.
40. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначені обставини підтверджують той факт, що 03.07.2016 ОСОБА_6 відмовився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння в медичному закладі, а відтак, з урахуванням попереднього вчинення ним адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП (керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння), вчинив ганебний вчинок, який є не сумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, звільнення за який в силу частини п?ятої статті 12 Дисциплінарного статуту проводиться незалежно від часу вчинення проступку.
41. Аргументам позивача щодо порушення порядку здійснення дисциплінарного провадження відносно нього суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку, врахувавши, що статті 44-50 Закону №1697-VII, якими визначено, зокрема орган, що здійснює дисциплінарне провадження (Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів), та встановлено строк для прийняття рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення, набрали чинності лише з 15 квітня 2017 року і не підлягали застосуванню при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у березні 2017 року.
42. Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись статтями 343 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська