ПОСТАНОВА
Іменем України
20 січня 2021 року
Київ
справа №815/3013/16
адміністративне провадження №К/9901/8919/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Смоковича М.І., Кашпур О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 815/3013/16
за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року прийняте у складі головуючого судді Самойлюк Г.П.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. 17 червня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (далі - відповідач, КДКА Одеської області) , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1.1 визнати протиправним і скасувати рішення КДКА Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді "попередження", оскільки Правил адвокатської етики ним не порушено. Так, при наданні правової допомоги своєму клієнту ОСОБА_2 та його сину, позивачем виконано свої обов`язки належним чином та своєчасно попереджено клієнта про розірвання з ним договору про надання правової допомоги. Розірвання договору про надання правової допомоги саме в письмовій формі не передбачено, ані Правилами адвокатської етики, ані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Крім того, відповідачем пропущено строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначив, що ним проведено перевірку доводів, зазначених у скарзі ОСОБА_2 стосовно дій позивача, повно, всебічно та об`єктивно, з урахуванням пояснень сторін та наданих ними документів. У ході перевірки встановлено, що адвокат ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвав договір про надання правової допомоги, чим порушив вимоги частини другої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Адвокатом не надано до КДКА Одеської області будь-яких документів на підтвердження факту розірвання договору про надання правової допомоги в письмовій формі та своєчасного повідомлення клієнта про намір або розірвання цього договору. Також адвокатом не надано жодних доказів щодо виконання ним вимог Правил адвокатської етики при розірванні договору про надання правової допомоги з клієнтом ОСОБА_2 , не надано жодних підтверджень передачі адвокатом документів своєму клієнту.
3.1. Отже, на думку відповідача, позивач допустив порушення статей 28, 32, 33, 36 Правил адвокатської етики, що послугувало підставою для притягнення його до відповідальності.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 має адвокатське свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 1536, видане 02 березня 2007 року Одеською обласною КДКА.
5. 16 квітня 2015 року до КДКА Одеської області надійшла скарга ОСОБА_2 стосовно протиправних дій адвоката ОСОБА_1 щодо свідомого порушення прав свого підзахисного - потерпілого ОСОБА_2 , що виразилося в односторонньому припиненні договору про надання правової допомоги, ухиленні від виконання слідчих дій, зокрема у допиті потерпілого, проведенні сумнівних переговорів з адвокатом підозрюваного.
5.1. У скарзі ОСОБА_2 стверджувалось, що взаємної згоди на розірвання договору від 28 жовтня 2014 року № 28 про надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 його синові ОСОБА_3 , як потерпілому у кримінальному провадженні № 12012170020000021, не було та в лютому 2015 року він багаторазово телефонував адвокату, що підтверджується скріншотом журналу дзвінків в телефоні скаржника, на які адвокат ОСОБА_1 не відповів жодного разу, а тому такої домовленості було досягнуто внаслідок відсутності між ними розмови щодо розірвання договору по телефону і тим більш при особистій зустрічі.
5.2. ОСОБА_2 акцентував увагу на тому, що про розірвання договору про надання правової допомоги йому стало відомо від слідчого 20 лютого 2015 року із письмового повідомлення адвоката ОСОБА_1 від 16 лютого 2015 року.
6. Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25 серпня 2015 року відмовлено у порушенні дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
7. Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №1-008/2016 від 27 січня 2016 року на підставі скарги ОСОБА_2 скасовано рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 25 серпня 2015 року, ухвалене нове рішення про порушення дисциплінарної справ відносно адвоката ОСОБА_1 , матеріали справи направлені до КДКА Одеської області на стадію розгляду дисциплінарної справи.
8. Не погоджуючись із рішенням Вищої КДКА України ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року у справі № 826/6231/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року та постановою Верховного суду від 08 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення від 27 січня 2016 року № І-008/2016 про порушення відносно позивача дисциплінарної справи, залишено без розгляду.
10. При повторному розгляді дисциплінарної справи рішенням КДКА Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 (реєстраційний № 392/1/14-2/2016) притягнуто адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1536, видане 02 березня 2007 року за рішенням КДКА Одеської області) до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог частини другої статті 28, частини другої статті 33, пунктів 1.1 та 1.2. частини першої статті 36 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з`їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; застосовано до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження».
11. Між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12 предметом якого є здійснення захисту потерпілого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за статями 128, частинами 1, 3 статті 321 Кримінального кодексу України у слідчому відділі Одеського міського управління ГУМВС в Одеській області (повноваження адвоката не обмежені).
12. Крім того, між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги від 28 жовтня 2014 року № 28.
13. 16 лютого 2015 року адвокат ОСОБА_1 через канцелярію СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області повідомив слідчого Акопян Г.М. про те, що він не є представником потерпілого, оскільки дію договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12 між ним та потерпілим ОСОБА_2 припинено.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року №12 між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 укладено у письмовій формі, проте доказів його розірвання в такій самій формі, як того вимагає статті 654 Цивільного кодексу України, до суду не надано. Враховуючи, що висновки дисциплінарної палати КДКА Одеської області щодо наявності в діях адвоката ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку ґрунтуються на матеріалах дисциплінарної справи, є вмотивованими та такими, що відповідають вимогам статей 34, 41 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у зв`язку із чим рішення відповідача від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження" є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
15.1. Додатково суди попередніх інстанцій зазначили, що допущені адвокатом порушення, станом на час прийняття оскаржуваного рішення, мали триваючий характер. В той же час, як на час розгляду КДКА Одеської області скарги ОСОБА_2 , так і на час прийняття нею оскаржуваного рішення, докази належного розірвання договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12, укладеного між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 відсутні.
ІV. Касаційне оскарження
16. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 29 березня 2019 року.
17. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи та які суди попередніх інстанцій вважають встановленими, невідповідність висновків суду першої та апеляційної інстанцій встановленим обставинам справи.
17.1. Так, заявник касаційної скарги зауважує на тому, що відповідач визнав факт, що нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачена письмова форма договору про розірвання договору про надання правової допомоги. У зв`язку із чим, позивач, вважає безпідставним посилання суддів попередніх інстанцій на ненадання позивачем доказів розірвання договору про надання правової допомоги у письмовій формі.
17.2. Також позивач звертає увагу, що до вказаного спору застосуванню підлягають норми статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не бланкетні норми статті 654 Цивільного кодексу України. В той же час, приписи статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не вимагають саме письмової форми припинення договору про надання правової допомоги.
17.3. Крім того, заявник касаційної скарги, звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано тлумачення приписів статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тому позивач уважає незрозумілим із чого саме суди дійшли висновку, зауважуючи, що позивач, в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, повинен був вчинити дії, які не передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
17.4. Додатково позивач наголошує, що жодні докази ненадання будь-яких документів громадянину ОСОБА_2 , у відповідача, на думку ОСОБА_1 , відсутні.
17.5. Також позивач повідомляє про свою незгоду із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що дисциплінарний проступок є триваючим, оскільки уже 20 лютого 2015 року ОСОБА_2 уклав договір про надання правової допомоги із іншим адвокатом, що свідчить про його обізнаність щодо обставини розірвання договору позивачем саме 12 лютого 2015 року. А отже, відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» саме 12 лютого 2016 року сплинув строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
18. За таких обставин позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
19. 05 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів Данилевич Н.А., Смоковича М.І. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 815/3013/16 з Одеського окружного адміністративного суду.
20. 16 квітня 2019 року справа № 815/3013/16 надійшла до Верховного Суду.
21. 24 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач спростовуючи доводи касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
22. 07 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року № 757/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
23. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Смоковича М.І., Кашпур О.В.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
26. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
27. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) та Правилами адвокатської етики, затверджених рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури від 17 листопада 2012 року (у редакції чинної на момент виникнення правовідносин, далі - Правила адвокатської етики).
30. Нормами статті 30 Закону № 5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
30.1. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
30.2. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
31. Відповідно до частини першої - третьої статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
31.1. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
31.2. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
32. Статтею 34 Закону № 5076-VI визначено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
32.1. Дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема порушення правил адвокатської етики, порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.
33. Відповідно до частини другої статті 34 Закон № 5076-VI дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення вимог несумісності;
2) порушення присяги адвоката України;
3) порушення правил адвокатської етики;
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення:
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків;
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.
34. Згідно зі статтею 35 Закону № 5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження; зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
34.1. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
35. Відповідно до частини першої статті 41 Закон № 5076-VI, за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата КДКА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
36. Згідно з частиною першої статті 33 Правил адвокатської етики, адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати договір з клієнтом з таких підстав:
клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення, незважаючи на роз`яснення адвоката;
клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;
клієнт, незважаючи на роз`яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через нові або нововиявлені обставини, є об`єктивно недосяжним;
клієнт грубо порушує обов`язки, взяті ним на себе згідно з договором про надання правової допомоги;
належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються ним всупереч порадам адвоката;
клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката; клієнт не погоджується погашати фактичні видатки, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;
фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості належним чином продовжувати виконання доручення; в цьому випадку адвокат зобов`язаний вжити всіх доступних йому заходів для запобігання порушення законних інтересів клієнта і забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом;
в інших випадках, передбачених цими Правилами, законодавством України або договором про надання правової допомоги.
37. Відповідно до частини другої статті 33 Правил адвокатської етики, у всіх випадках розірвання договору за ініціативою адвоката він зобов`язаний попередити про це клієнта протягом розумного часу, пояснити йому причини розірвання договору, пересвідчитись, що вони об`єктивно або суб`єктивно, виходячи з позиції, зайнятої клієнтом, не можуть бути усунені, і вжити розумно необхідних заходів для захисту законних інтересів клієнта.
38. Пунктами 1.1 та 1.2 частини першої статті 36 Правил адвокатської етики встановлено, що при розірванні договору (незалежно від причин) адвокат зобов`язаний: повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення, майно, передане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти, що призначалися для погашення видатків, пов`язаних з виконанням доручення; поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні доручення.
VІ. Позиція Верховного Суду
39. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
40. Приписами статті 34 Закону № 5076-VI визначено, що у разі вчинення адвокатом дисциплінарного проступку він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
41. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням КДКА Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 (реєстраційний № 392/1/14-2/2016) притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог частини другої статті 28, частини другої статті 33, пунктів 1.1 та 1.2. частини першої статті 36 Правил адвокатської етики, статті 30 Закону № 5076-VI та застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді «попередження».
42. Однією із підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугував висновок КДКА Одеської області про невиконання позивачем (у тому числі і станом на момент розгляду КДКА Одеської області дисциплінарної справи) частини другої статті 33, пунктів 1.1 та 1.2. частини першої статті 36 Правил адвокатської етики та не розірвання належним чином договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12.
43. Верховний Суд зауважує, що нормами частини другої статті 35 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
44. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що допущені адвокатом порушення станом на час прийняття оскаржуваного рішення мали триваючий характер. В той же час, як на час розгляду КДКА Одеської області скарги ОСОБА_2 , так і на час прийняття нею оскаржуваного рішення, докази належного розірвання договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12, укладеного між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 відсутні.
45. Верховний Суд не погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій та зазначає наступне.
46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 лютого 2015 року адвокат ОСОБА_1 через канцелярію СВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області повідомив слідчого Акопян Г.М. про те, що він не є представником потерпілого, оскільки дію договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12 між ним та потерпілим ОСОБА_2 припинено.
47. 16 квітня 2015 року до КДКА Одеської області надійшла скарга ОСОБА_2 стосовно протиправних дій адвоката ОСОБА_1 щодо свідомого порушення прав свого підзахисного - потерпілого ОСОБА_2 , що виразилося в односторонньому припиненні договору про надання правової допомоги, ухиленні від виконання слідчих дій, зокрема у допиті потерпілого, проведенні сумнівних переговорів з адвокатом підозрюваного.
47.1. У скарзі ОСОБА_2 стверджувалось, що про розірвання договору про надання правової допомоги йому стало відомо від слідчого 20 лютого 2015 року із письмового повідомлення адвоката ОСОБА_1 від 16 лютого 2015 року.
48. Отже, саме 20 лютого 2015 року скаржнику ОСОБА_2 стало відомо про порушення його прав та не вчинення позивачем певних дій визначених приписами частини другої статті 33, пунктів 1.1 та 1.2. частини першої статті 36 Правил адвокатської етики.
49. В той же час позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - 26 квітня 2016 року (рішенням КДКА Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15), тобто поза межами строку визначеного приписами частини другої статті 35 Закону № 5076-VI.
50. Щодо іншої підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме порушення позивачем вимог частини другої статті 28 Правил адвокатської етики та статті 30 Закону № 5076-VI (не зазначення у договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12 про гонорар адвоката), Верховний Суд зазначає наступне.
51. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договір про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12 не відповідає вимогам частини другої статті 28 Правил адвокатської етики та статті 30 Закону № 5076-VI у частині сплати, зміни розміру та повернення гонорару адвоката.
52. В той же час Верховний Суд зауважує, що вказаний договір про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12 укладений між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 - 19 травня 2014 року. Обізнаність про вказаний договір та його підписання обома сторонами також визнається самим ОСОБА_2 у скарзі до КДКА Одеської області від 16 квітня 2015 року.
53. В той же час, як уже зазначалося Верховним Судом вище позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - 26 квітня 2016 року (рішенням КДКА Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15) за порушення вчиненні адвокатом при укладанні договору 19 травня 2014 року, тобто поза межами строку визначеного приписами частини другої статті 35 Закону № 5076-VI.
54. Додатково Верховний Суд зауважує, що матеріали цієї справи містять лише витяг із договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12, повний текст вказаного договору у матеріалах справи відсутній, а отже неможливо надати оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанцій про недотримання позивачем приписів частини другої статті 28 Правил адвокатської етики та статті 30 Закону № 5076-VI при укладанні вказаного договору.
55. Також судами попередніх інстанцій не надано оцінку доводам позивача щодо укладання договору про надання правової допомоги від 19 травня 2014 року № 12 на безоплатній основі.
56. В той же час, вказані обставини не підлягають додатковому дослідженню, оскільки відповідачем в порушення приписів частини другої статті 35 Закону № 5076-VI притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності поза межами одного року з дня можливого вчинення дисциплінарного проступку.
57. З огляду на вищевикладене, Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування рішення КДКА Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження" підлягають задоволенню.
58. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
59. Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постанови судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову, а касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 815/3013/16 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
3. Визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 26 квітня 2016 року у справі № 392/15 про застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді "попередження".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова
Судді: М.І. Смокович
О.В. Кашпур