ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №815/3599/15
адміністративне провадження №К/9901/8273/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Жука А. В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №815/3599/15
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерство юстиції України
про скасування наказу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №815/3599/15 (колегія суддів у складі: судді-доповідача - Кравченка К.В., суддів: Джабурії О.В., Вербицької Н.В.)
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України № 888 о/с від 18.05.2015 в частині звільнення начальника Управління МВС України на Одеській залізниці полковника міліції ОСОБА_1. з моменту його прийняття;
- поновити позивача на посаді начальника Управління МВС України на Одеській залізниці;
- стягнути з МВС України на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 17.09.2015, яка занесена до журналу судового засідання, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство юстиції України.
Ухвалою суду від 11.10.2017, яка занесена до журналу судового засідання, залучено до участі у розгляді справи у якості другого відповідача - Управління МВС України на Одеській залізниці.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваний наказ МВС України про його звільнення з органів внутрішніх справ прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, оскільки його звільнення здійснено відповідачем в період його тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці.
Також позивач зазначає, що оскаржуваний наказ винесено відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» без врахування того, що за час проходження служби в органах внутрішніх справ він неодноразово був відзначений за значні досягнення у службі та у відповідача відсутні докази дій з його боку, які визначені в ч. 2 ст. 1 Закону України «Про очищення влади».
3. Крім того позивач вважає, що обіймаючи посаду начальника Управління МВС України на Одеській залізниці, він не підпадав під критерії здійснення очищення влади (посада, яку він обіймав, не належить до посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015.
Поновлено позивача на посаді начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці з 18.05.2015.
Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на користь позивача суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за період з 18.05.2015 по 14.11.2017 у розмірі 278 761 грн. 92 коп.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці з 18.05.2015 та в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9 475 грн. 46 коп.
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерством внутрішніх справ України подано апеляційну скаргу.
6. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2017.
7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 зупинено провадження у справі за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Одеській залізниці про скасування наказу до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справах за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України, які об`єднані в провадження №5-уп/2017.
8. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що існують підстави для зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справ за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України, які об`єднані в провадження №5-уп/2017, оскільки предметом позову у цій справі є скасування наказу про звільнення, який винесено на підставі ч.3 ст.1 та п.8 ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади».
9. Крім цього, під час розгляду справи судом установлено, що у провадженні Конституційного Суду України перебувають справи за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини 1, пунктів 2, 13 частини 2, частини 3 статті 3 Закону України «Про очищення влади», 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин 3, 6 статті 1, частин 1, 2, 3, 4, 8 статті 3, пункту 2 частини 5 статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини 1, пункту 4 частини 2 статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 статті 4 цього закону.
10. Також апеляційний суд врахував аналогічний висновок щодо необхідності зупинення провадження у справах даної категорії, викладений Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 по справі № 808/2285/15.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї
11. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній ухвалі апеляційним судом не мотивований зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом спору, не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог об`єктивно неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства.
Вказує, що в матеріалах справи зібрані всі докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини та факти, які є предметом судового розгляду, а тому апеляційний суд не мав права посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи.
Крім того, апеляційний суд безпідставно послався на постанову Верховного Суду від 08.02.2019 по справі №808/2285/15, так як дана постанова ВС стосується порядку застосування ст. 156 КАС України (в редакції станом на 05.10.2016), а апеляційний суд зупинив провадження у справі на підставі ст. 236 КАС України (в редакції станом на 12.03.2019), при цьому апеляційним судом не враховано, що зазначені статті не є тотожними та ними передбачені різні підстави для зупинення.
13. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство внутрішніх справ України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Вказує на те, що звільнення позивача відбувалося на підставі Закону України «Про очищення влади», відповідність Конституції України окремих приписів якого є предметом розгляду у Конституційному Суді України. Відтак, оцінка законності звільнення посадових осіб на підставі Закону України «Про очищення влади» (№1682-УІІ) прямо залежить від змісту рішення (висновків) Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України та 47 народних депутатів, а тому до вирішення Конституційним Судом України у порядку конституційного провадження справи № 5-уп/2017 за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів існує об`єктивна неможливість розгляду справи № 815/3599/15.
14. У письмових поясненнях третя особа у справі - Міністерства юстиції України вважає, що підстави для зупинення провадження у справі № 815/3599/15 до прийняття Конституційним Судом України рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади» відсутні.
РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. 25.03.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга.
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019 для розгляду справи № 815/3599/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Стрелець Т.Г., судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л.
17. Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2019 відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019.
18. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07.06.2019 №658/0/78 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г.
19. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2019 для розгляду справи № 815/3599/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
20. Ухвалою судді Верховного Суду від 12.02.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
21. Конституція України.
21.1. Частина перша статті 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
21.2. Частина друга статті 152. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
22. Кодекс адміністративного судочинства України.
22.1 Пункт 3 частини 1 статті 236 КАС України. Суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
24. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у провадженні Конституційного Суду України вже більше 4-ох років перебувають справи за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини 1, пунктів 2, 13 частини 2, частини 3 статті 3 Закону України «Про очищення влади», 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин 3, 6 статті 1, частин 1, 2, 3, 4, 8 статті 3, пункту 2 частини 5 статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону, Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини 1, пункту 4 частини 2 статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 3 статті 4 цього закону.
25. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України (в редакції на час постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Колегією суддів встановлено, що Конституційним Судом України за вищевказаними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України рішення прийняте не було.
26. Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що конституційність норм статті 3 Закону України «Про очищення влади» має безпосередній вплив на вирішення даного спору, оскільки при його розгляді адміністративний суд буде надавати оцінку правомірності застосування норм вказаного закону, а тому справа не може розглядатися до вирішення питання про конституційність цих норм.
27. Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач вважає, що його звільнення відбулось із порушенням, зокрема, основних принципів люстрації, визначених у Законі України «Про очищення влади», оскільки своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю він не здійснював заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.
28. Аналізуючи зазначені вище обставини, які покладені в основу обґрунтування позову, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вони мають індивідуальний характер, стосуються дій і рішень Міністерства внутрішніх справ України, які позивач, із посиланням на конкретні норми права, розцінює неправильними і вважає такими, що призвели до порушення його прав і свобод.
29. При цьому, одним із ключових обставин, які має встановити суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку є виконання позивачем владно-управлінських функцій, прийняття рішень, вчинення дій чи бездіяльності, які прямо чи опосередковано свідчать про наявність підстав для застосування до позивача заборон, визначених Законом України «Про очищення влади».
30. Разом з тим, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не містить належного обґрунтування наявності зв`язку між очікуваними рішеннями Конституційного Суду України за наслідками розгляду згаданих вище конституційних подань та предметом даного спору. Суд апеляційної інстанції не вмотивував зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду конституційного подання та предметом спору з урахуванням підстав позовних вимог, не конкретизував, чому з огляду на характер та зміст заявлених вимог неможливо розглянути дану справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04.04.2019 у справі № 826/6352/16 та у постанові від 26.02.2018 №804/704/16.
31. Крім того, колегія суддів Верховного Суду наголошує, що за правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
32. Разом з цим, судом апеляційної інстанції не конкретизовано, в чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду даної справи без попереднього вирішення Конституційним Судом України зазначених вище подань в порядку конституційного судочинства та не обґрунтовано відсутність підстав для неможливості встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі № 815/3599/15 на стадії апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції.
33. Колегія суддів Верховного суду зазначає, що посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), та критерії її здійснення визначені у статтях 2, 3 Закону № 1682-VII.
34. Загальний аналіз Закону № 1682-VII, зокрема, запроваджених ним заборон обіймати певні посади (перебувати на службі) за ознакою обіймання певних посад (у тому числі у певний період) або встановлення недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а також у випадку неподання заяви про проходження відповідної перевірки, дає підстави для висновку про те, що застосування до фізичної особи названих заборон є специфічним видом юридичної відповідальності.
35. Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 (провадження № К/9901/27098/18) висловлено правовий висновок, згідно якого у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону № 1682-VII, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих положень цього Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.
36. При цьому, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
37. У зв`язку з викладеним колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.
38. Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
39. Згідно частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
40. Враховуючи вищенаведене, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2.Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №815/3599/15 скасувати.
3. Справу направити для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
..............................
..............................
..............................
Жук А. В.
Мартинюк Н. М.
Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Верховного Суду