ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 815/3851/15
адміністративне провадження № К/9901/20326/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України»
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 (головуючий суддя Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді Бойко А.В., Шевчук О.А.)
у справі №815/3851/15
за позовом Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України»
до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі
про визнання незаконною відмову зобов`язання вчинити певні дії
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України» (далі - ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України») до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив:
1.1. визнати незаконною відмову відповідача, що надана на заяви позивача від 10.02.2015, від 28.05.2015 щодо скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси;
1.2. зобов`язати відповідача розглянути звернення ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України» щодо скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси від 30.09.2011 № 232 на підставі листа Департаменту персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж Пенсійного фонду України від 14.10.2014 за вихідним № 26730/05-10.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:
3.1. За результатами проведення планової перевірки достовірності формування та подання відомостей про застрахованих осіб страхувальника Відділення гідроакустики МГІ НАН України, УПФУ у Приморському районі м. Одеси винесено розпорядження №232 від 30.09.2011 про усунення порушень, згідно якого, було зобов`язано позивача надати документи, а саме Список працюючих (форма СП), Список підстав, що дають право на застосування пільг робітникам підприємства при призначені пенсії (форма СПП), індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ІНДАНІ, ІНДАНІ-СПД), відомості про осіб, що мають підстави для зарахування стажу роботи без сплати страхових внесків до ПФУ (форма БСВ). Окрім того, позивачу необхідно у поточному звіті в таблиці № 6 додатка № 4 відобразити результати перевірки по переліку застрахованих осіб, зменшити заробітну плату за січень-березень та збільшити заробітну плату за червень 2011 року на суму премії нарахованої в червні за 1-й квартал 2011 року. Також, позивачу необхідно було по застрахованій особі ОСОБА_1 зменшити заробітну плату за січень - березень на суму премії нарахованої в червні за 1-й квартал 2011 року та збільшити заробітну плату в межах максимальної величини за червень 2011 року.
3.2. Не погоджуючись із вимогами вказаного розпорядження №232 позивач звернувся до суду із позовом про визнання вказаного розпорядження нечинним.
3.3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2012 (справа №1570/1464/2012), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України» було задоволено.
3.4. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 (справа №1570/1464/2012) вказані вище постанову Одеського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду - скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
3.5. Постановою Одеського окружного адміністративного суду (за результатами нового розгляду) від 29.07.2014 (справа №1570/1464/2012) у задоволені адміністративного позову ДУ «Відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту НАН України» про визнання нечинним розпорядження від 30.09.2011 №232 та рішення від 12.10.2011 №20573/03 Управління ПФУ у Приморському районі м. Одеси; визнання нечинним рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 21.11.2011 №6046/08; визнання нечинним рішення ПФУ від 09.02.2012 №3009/09-10 - відмовлено повністю.
3.6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 (справа №1570/1464/2012) змінено мотивувальну частину постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2014, та виключено з неї посилання на те, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області про результати розгляду скарги від 21.11.2011 №6046/08 та рішення ПФУ про результати розгляду скарги від 09.02.2012 №3009/09-10 не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача та не мають обов`язкового характеру і не тягнуть за собою юридичних наслідків. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 залишено без змін.
3.7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 (справа №1570/1464/2012) постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року та змінену нею постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 року залишено без змін.
3.8. 14.10.2014 Департамент персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж Пенсійного фонду України надав відповідь №26730/05-10 на лист позивача від 10.09.2014 року №78/05-274, в якому роз`яснив, що порядок заповнення Таблиці 6 Додатку 4, викладений у листі від 03.03.2011 №4149/05-10, можна використовувати і на сьогоднішній день.
3.9. Позивач 10.02.2015 звернувся до УПФУ у Приморському районі м. Одеси з листом №78/ОГ-44 та 28.05.2018 року з листом №78/ОГ-143, в яких знову (т.б. повторно) просив скасувати розпорядження УПФУ у Приморському районі м. Одеси від 30.09.2011 року №232 у зв`язку із отриманням позивачем листа Департаменту персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж ПФУ надав відповідь №26730/05-10 від 14.10.2014.
3.10. 16.06.2015 УПФУ у Приморському районі м. Одеси надало відповідь №5772/08 на лист позивача від 28.05.2015 №78/ОГ-43, в якій зазначило, що питання визнання нечинним розпорядження від 30.09.2011 №232 вже розглядалось судами усіх інстанцій та останнє залишилося чинним. Згідно зі статтею 254 КАС України вищевказані судові рішення набрали законної сили, в зв`язку із чим, у Управління ПФУ немає підстав для скасування розпорядження від 30.09.2011 № 232.
3.11. Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
3.12. При цьому, судами також встановлено, що судовим рішенням (ухвалою від 12.03.2016) в адміністративній справі № 1540/1464/2012, яке набрало законної сили, встановлено, що під час розгляду справи № 1540/1464/2012 Вищим адміністративним судом України досліджувався лист від 14.10.2014 № 26730/05-10, тобто Вищий адміністративний суд України приймаючи рішення від 09.04.2015 перевіряв правомірність винесення УПФУ у Приморському районі м. Одеси розпорядження № 232 від 30.09.2011 року з урахуванням відомостей, що наведені у листі від 14.10.2014 № 26730/05-10.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що УПФУ у Приморському районі м. Одеси не мало підстав для перегляду розпорядження від 30.09.2011 № 232 з урахуванням листа від 14.10.2014 № 26730/05-10, оскільки Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09.04.2015 зробив висновок про правомірність вказаного розпорядження та під час вирішення касаційної скарги дослідив зазначений лист.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач - ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України», подав касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій проігноровано лист Департаменту персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж ПФУ від 14.10.2014 №26730/05-10. Вважає, що оскаржена відмова відповідача мотивована посиланням на судові рішення, без аналізу листа Департаменту персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж ПФУ від 14.10.2014 №26730/05-10. При цьому, скаржник зазначає, що такий лист не був досліджений в межах розгляду справи №1570/1464/2012. У зв`язку з цим, на переконання позивача, лист Департаменту персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж ПФУ від 14.10.2014 №26730/05-10 є новою обставиною у справі, з огляду на що він і звернувся до відповідача з клопотанням про скасування розпорядження управління ПФУ у Приморському районі м. Одеси від 30.09.2011 № 232.
6. У відзиві на касаційну скаргу пенсійний орган просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. У цій справі позивач звернувся в суд з вимогами визнати незаконною відмову відповідача скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси від 30.09.2011 №232 та розглянути його звернення щодо скасування такого розпорядження.
9. З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача фактично зводяться до необхідності скасування розпорядження від 30.09.2011 № 232 з урахуванням нових, на думку позивача, обставин - листа Департаменту персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж ПФУ від 14.10.2014 №26730/05-10.
10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови у скасуванні розпорядження від 30.09.2011 № 232, викладеною у листі УПФУ у Приморському районі м. Одеси №5772/08 від 16.06.2015, слугував факт визнання чинним розпорядження у судовому порядку.
11. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.
12. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 7 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017, на час виникнення спірних правовідносин) одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов`язковість судових рішень.
14. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017, на час виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
15. За правилами статті 255 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року, на час виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
16. Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містяться і в новій редакції КАС України.
17. Зокрема, до основних засад (принципів) адміністративного судочинства також відноситься обов`язковість судового рішення (пункт 5 частини 3 статті 2 КАС України).
18. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
19. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
20. Поряд з цим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2016 у справі №1570/1464/2012, яка набрала законної сили та якою залишено без задоволення заяву ДУ «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 по адміністративній справі №1570/1464/2012 про визнання акту, розпорядження та рішень нечинними, останньою встановлено, що Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення від 09.04.2015 (справа №К/800/51749/14), перевіряв правомірність винесення Управлінням ПФУ у Приморському районі м. Одеси розпорядження №232 від 30.09.2011 з урахуванням відомостей, що наведені у листі від 14.10.2014 №26730/05-10.
21. З огляду на зазначене, відповідач не мав законних підстав для перегляду свого розпорядження від 30.09.2011 №232, з урахуванням листа від 14.10.2014 №26730/05-10, та, відповідно, правомірно відмовив позивачу у скасуванні розпорядження, оскільки Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 09.04.2015 (справа №К/800/51749/14) зробив висновок про правомірність вказаного розпорядження та під час вирішення касаційної скарги дослідив зазначений лист. А відтак, відмова пенсійного органу відповідає конституційному принципу обов`язковості судового рішення (статті 129-1 Конституції України), який також відображено і у КАС України.
22. При цьому, суди попередніх інстанцій в силу преюдиційного характеру судового рішення у справі №1570/1464/2012 взяли до уваги факти, встановлені у вказаній справі.
23. Преюдицією є обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
24. Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
25. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
26. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц.
27. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували преюдиційні факти під час ухвалення судових рішень.
28. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
29. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень судами і погоджується з їх висновками у цій справі.
30. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної установи «Відділення гідроакустики інституту геофізики ім. С.І. Суботіна НАН України» залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя В.М. Шарапа
Судді С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін