ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа №815/5781/17

касаційне провадження № К/9901/53487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя - Лук`янчук О.В., судді - Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2017 №UА500060/2017/000054/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2017 №UА 500060/2017/00758.

В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації від 18.06.2017 №UA500060/2017/009053 були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.02.2018 у задоволенні позову відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митним органом прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за третім методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.05.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 21.06.2017 №UА500060/2017/000054/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.06.2017 №UА500060/2017/00758.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що надані декларантом відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Митниця, не погодившись з прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що під час митного контролю товарів за митною декларацією від 18.06.2017 №UA500060/2017/009053 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів та у випадках, передбачених статтею 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Митний орган стверджує про наявність розбіжностей у наданих позивачем документах та відсутність у таких документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилається на відсутність (виокремлення) відомостей щодо вартості пакування під час здійснення контролю. Скаржник доводить, що зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини першої статті 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.09.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 28.02.2024.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 27.04.2017 між позивачем (покупець) та компанією "FRUTOPOLIS S.A." (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №336/17 (далі - Контракт), за умовами якого компанія "FRUTOPOLIS S.A." поставила Товариству партію товару.

З метою митного оформлення товару Товариство для підтвердження митної вартості товару подало до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС електронну митну декларацію від 18.06.2017 №UA500060/2017/009053, в якій було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною Контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав документи, зокрема, Контракт, специфікацію від 18.06.2017 №25, інвойс від 18.06.2017 №025, прайс-лист від 06.06.2017, сертифікат походження товару форми EUR.1 №А702726, митну декларацію країни відправлення від 18.06.2017 №17GREX410100033524, документи, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП), які було зазначено у графі 44 ВМД від 18.06.2017 №UA500060/2017/009053.

Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів, митним органом було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, митний орган зазначив, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення вартості упаковки та/або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, до складу ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. В додатковій угоді від 09.06.2017 №1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 №336/17 зазначено, що оплата за товар може здійснюватися або на умовах 100% передплати зі сторони покупця, або на протязі 14 днів з дати митного оформлення. Проте, в наданих до митного оформлення документах, не зазначено на яких саме умовах оплати здійснюється дана поставка. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування можуть належати такі документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте до митного оформлення надано лише довідку про транспортні втрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 19.06.2017 б/н. З метою забезпечення повноти оподаткування Митницею було проведено аналіз баз даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, ввезених Товариством, не відповідає рівню товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення (митні декларації №UA500060/2017/008880, №UA125110/2017/409961 від 20.06.2017).

Митний орган на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України, пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, повідомив декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларанту, крім того, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Позивач звернувся до митного органу із листом від 21.06.2017 вих. № 2106-2 в якому, зазначив про неможливість надання додаткових документів.

21.06.2017 Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000054/2, у зв`язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500060/2017/00758.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, за умовами пункту 7.1 Контракту товар може поставлятися як у зворотній тарі, так і у тарі постачальника, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару.

У вказаному пункті Контракту чітко зазначено, якщо товар постачається у зворотній тарі, то це тара покупця, а якщо незворотній, то це тара постачальника, вартість якої входить до ціни товару.

Факт постачання товару у тарі постачальника - Компанії Frutopolis S.A. (Греція) підтверджено наданою позивачем до суду калькуляцією від 18.06.2017 (інвойс №025, Контракт), з огляду на яку: пакування - 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055 Євро, піддони - 0,02 Євро.

Оскільки, як установлено судом апеляційної інстанції, поставка товару за Контрактом була здійснена у тарі постачальника товару, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вартість тари та пакування також входить у ціну товару і митним органом під час митного оформлення товару не враховані умови поставки товару.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо цілком правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, є її складовою частиною.

Стосовно доводів скаржника про не зазначення в декларації, на яких саме умовах оплати здійснюється дана поставка, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом апеляційної інстанції установлено, що умовами Контракту (з урахуванням додаткової угоди до Контракту) передбачено, що оплата за товар покупцем може здійснюватися на умовах 100% передплати з боку покупця, вартість товару вказується в інвойсі за кожну партію товару. Оплата товарів здійснюється покупцем на підставі інвойсу, відправленого покупцю постачальником електронною поштою та/або факсом. Оригінал інвойсу відправляється постачальником разом з товаром і відповідно до пункту 4.5 Контракту інвойс повинен містити інформацію про вартість товару.

Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що ціна товару вказується у специфікаціях на товар а також в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

За умовами додаткової угоди №1 до Контракту сторони в пункті 3.1 Контракту передбачили, що оплата за товар покупцем може проводитись на наступних умовах: або протягом 14 днів після митної очистки товару покупцем, що підтверджується ГТД; або - на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару.

Отже, відповідно до умов додаткової угоди оплата за товар може здійснюватися або на умовах 100% передплати зі сторони покупця, або на протязі 14 днів з дати митного оформлення.

При цьому, в інвойсі від 18.06.2017 №025 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 днів після митного оформлення.

Позивачем проведено розрахунки з продавцем за митною декларацією UA5000/2017/009119.

Судом апеляційної інстанції також з`ясовано, що позивачем надано митному органу довідку про транспортні витрати від 19.06.2017, в якій фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначив, що згідно заявки від 16.06.2017 №2 до договору від 03.05.2017 №03.05, ставка на перевезення по маршруту Скидра, Греція - Одеса, Україна складає 61024,00 грн.

На підтвердження транспортних витрат Товариством до митного органу надано рахунок від 19.06.2017 №19.06 щодо оплати 61024,00 грн за надання міжнародних транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Скидра (Греція) - Одеса ( Україна), акт надання послуг від 22.06.2017.

CMR має наступні відомості: відправник компанія «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція), отримувач ТОВ «Дунайська імпортна компанія»; місце завантаження м.Скідра (Греція); інвойс - №025, сертифікат походження товару - №А702726; номер автомобіля: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , якій також вказаний в інвойсі №025 та в довідці про вартість перевезення.

Відповідно до пункту 6.2.11 договору від 03.05.2017 експедитор має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодування з боку замовника такі витрати не підлягають.

Так, між фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір перевезення від 31.05.2017 №12.06. Безпосередньо транспортування вантажу позивача здійснювала фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними транспортними документами.

За умовами основного договору на транспортно-експедиційні послуги від 03.05.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 несе відповідальність перед замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи.

Зазначене підтверджує факт перевезення товару позивачем, вартість такого перевезення, що визначена у наданих до митного оформлення документах.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Ураховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено про надання позивачем Митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк