ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 815/5783/17

касаційне провадження № К/9901/59765/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 (суддя Корой С.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді - Єщенко О.В., Шеметенко Л.П.) у справі за Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - Товариство) до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому, з урахуванням уточнення до позову, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000079/2 від 03.07.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00787 від 03.07.2017.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначені причини, які не свідчать про не правильність визначення митної вартості товару декларантом. Поставка товару здійснена в тарі постачальника, вартість якої входить до ціни товару, а тому вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем товару та додатково мають бути включені до митної вартості товару. Транспортні витрати підтверджуються в повному обсязі наданими до Митниці документами. Експортна декларація була оформлена постачальником - Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) та заповнена грецькою мовою, але факт того, що ця декларація стосується саме товару, який поставлений за контрактом № 336/17 від 27.04.2017, свідчать інші дані, вказані у цій декларації, а саме: найменування покупця, вартість та вага товару, посилання на інвойс. Клас товару не впливає на його митну вартість, оскільки код товару для обох класів ідентичний та клас товару зазначений в інвойсі, а тому його зазначення в декларації не обов`язкове. Дані бази ЄАІС не можуть бути достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних Товариства щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, та не можуть бути використані в якості належного доказу.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000079/2 від 03.07.2017 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00787 від 03.07.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (другорядним) методом.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 18.10.2018 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на правомірність дій Митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, оскільки під час митного контролю за МД № UA500060/2017/001025 від 03.07.2017, поданої декларантом позивача, АСАУР сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення Митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах; у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Відповідач вважає, що зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, на думку Митниці, у поданих декларантом документах містились розбіжності та були відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у поданих до митного оформлення документах не визначено клас товару, відомостей про включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів і робіт; до митного оформлення надано лише лист від «Masiv Avto» SRL від 28.06.2017 та рахунок-фактура від «Masiv Avto» SRL №38-GR від 28.06.2017, однак у наданих транспортних документах (CMR від 28.06.2017 № 0061382) наведене підприємство не значиться. Також, Митниця вказує на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару № 2 митної декларації є більшим (митна декларація від 30.06.2017 № UA500060/2017/009992) та становить 0,96 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,599 дол. США/кг нетто (з урахуванням назви товару OUFO); рівень митної вартості товару № 1 митної декларації є більшим (митна декларація від 17.06.2017 № UA100110/2017/138297) та становить 0,75 дол. США/кг нетто, ніж заявлений декларантом - 0,55 дол. США/кг нетто. В обґрунтування своїх вимог Митниця ДФС посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 52-55 58 254 256 337 Митного кодексу України.

Товариство не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.09.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.09.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 27.04.2017 між Товариством (покупець) та Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) (продавець) був укладений контракт на поставку №336/17, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний у інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті. Пунктом 1.2 контракту передбачено, що поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в замовленні, наданому покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару. Згідно з пунктом 3.1 контракту оплата за товар може здійснюватися покупцем на умовах 100% передоплати з боку покупця. Вартість товару зазначається в інвойсі на кожну партію товару.

09.06.2017 між Товариством (покупець) та Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) (продавець) була укладена додаткова угода № 1 до контракту на поставку №336/17 від 27.04.2017, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти пункт 3.1 контракту викласти в наступній редакції: «Оплата за товар може здійснюватися покупцем на наступних умовах: протягом 14 днів після митного очищення товару покупцем, що підтверджується вантажною митною декларацією; або на умовах 100% передоплати з боку покупця. Вартість товару зазначається в інвойсі на кожну партію товару».

Відповідно до умов контракту Фірма "FRUTOPOLIS S.A." поставила Товариству партію товару за специфікацією №48 від 28.06.2017, а саме:

- нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках 2149 шт., на 23 дерев`яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - Фірма "FRUTOPOLIS S.A.", вага "брутто" - 18522 кг, вага "нетто" - 16028 кг., на загальну суму: 6090,64 Євро, де 0,38 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат;

- персики свіжі, OUFO, у пластикових ящиках 311 шт., на 3 дерев`яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - Фірма "FRUTOPOLIS S.A.", вага "брутто" - 2794 кг, вага "нетто" - 2438 кг., на загальну суму: 1048,34 Євро, де 0,43 Євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат.

03.07.2017 декларант Товариства подав до Митниці електрону митну декларацію №UA500060/2017/010125, в якій визначив митну вартість товарів, що імпортуються, за ціною контракту №336/17 від 27.04.2017.

На підтвердження митної вартості задекларованих товарів декларантом Товариства було надано митному органу: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017 та додаткову угоду № 1 від 09.06.2017 до контракту; специфікацію № 48 від 28.06.2017; інвойс № 048 від 28.06.2017; прайс-листи від 27.06.2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702823; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

В свою чергу, на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив про виявлення в поданих документах розбіжностей та запропонував протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару сировини. Також, Митниця зазначила про необхідність надання перекладу копії митної декларації країни відправлення на українську мову відповідно до статті 254 Митного кодексу України

Причиною витребування Митницею додаткових документів в порядку частини третьої статті 53 Митного кодексу України слугували наступні обставини: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням; для підтвердження витрат на транспортування та вартості перевезення оцінюваних товарів декларантом до митного оформлення було надано лист від «Masiv Avto» SRL від 28.06.2017 та рахунок-фактура від «Masiv Avto» SRL №38-GR від 28.06.2017, однак у наданих транспортних документах (CMR від 28.06.2017 № 0061382) наведене підприємство не значиться; у декларації країни відправлення від 28.06.2017 № 17GREX410100037780 не визначено клас товару (А,В), що не дає змоги перевірити його вартість.

На вимогу митного органу Товариство надіслало відповідачу повідомлення №0307-02 від 03.072017, в якому зазначило про те, що: для підтвердження витрат на транспортування до Митниці були надані усі документи, які підтверджують ці витрати, а саме: договір-заявку від 26.06.2017 № 16-GR, довідку про транспортні витрати від 28.06.2017, рахунок-фактуру №34-GR від 25.06.2017, договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 338/17 від 12.06.2017, договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 03/05/2017 від 03.05.2017; щодо вартості пакування - то згідно пункту 7.1 зовнішньоекономічного контракту товар може надходити покупцеві у тарі постачальника, яка включається до ціни на цей товар; щодо визначення класу товару - був наданий пакувальний лист № 48 від 28.06.2017. Також Товариство надало рахунок-фактуру №38-GR від 28.06.2017 та вказало про відсутність можливості подати додаткові документи протягом 10 днів.

03.07.2017 Митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000079/2, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00787.

Скориставшись положеннями частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, позивач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії, проте подав до Митниці скаргу та додаткові документи у підтвердження заявленої митної вартості товару, однак у її задоволенні було відмовлено.

Відповідно до статей 49 50 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Митний кодекс України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності у наданих Товариством до митного оформлення документах інформації щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, то суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами пунктів 7.1, 7.2 контракту на поставку №336/17 від 27.04.2017 товар може поставлятися як у зворотній тарі покупця, так і у тарі постачальника, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару. Обов`язок упаковки і маркування товару покладається на постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Також, судами було встановлено, що на підтвердження транспортних витрат Товариство надало до митного органу договір-заявку від 26.06.2017 № 16-GR, довідку про транспортні витрати від 28.06.2017, рахунок-фактуру №38-GR від 25.06.2017, договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 338/17 від 28.06.2017, договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 03/05/2017 від 03.05.2017. Зокрема, відповідно до пункту 2.1 контракту №338/17 від 12.06.2017 на кожне окреме перевезення оформлюється договір-заявка, де повинні бути зазначені усі дані щодо товару та умови перевезення. Згідно з пунктом 6.2.15 контракту № 338/17 від 12.06.2017, укладеного між Товариством та Компанією «Masiv Auvto» SRL (Молдова), остання має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе обов`язків за контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодуванню з боку замовника такі витрати не підлягають. В свою чергу, між Компанією «Masiv Auvto» SRL (Молдова) та SRL «Tintoreto-Trans» 03.05.2017 був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №03/05/2017 (договір субперевезення), у тому числі і на перевезення вантажу Товариства. Однак, за умовами основного контракту на перевезення, Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова) несе відповідальність перед замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи. Тому у заявці на перевезення та у рахунку-фактурі зазначені реквізити саме основного перевізника товару Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова), при цьому оскільки безпосереднє транспортування вантажу позивача здійснювала компанія SRL «Tintoreto-Trans», то у транспортних документах і були зазначені реквізити цієї компанії.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності в декларації країни відправлення інформації щодо класу товару (А,В) судами було встановлено, що крім інвойсу та експортної митної декларації декларантом надано специфікацію до контракту на постачання товару, прайс-листи виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено розподілення товару на класи. Тобто, з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити клас товару, який ввозився Товариством.

Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанції, відсутність розподілення товарів по класах не є визначальним для підтвердження митної вартості товару, оскільки в Державному класифікаторі продукції та послуг (систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації), затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класах.

Державний класифікатор продукції та послуг узгоджується із Statistical classification of Products by Activity (CPA) (Статистичною класифікацією продукції та послуг за видами діяльності) редакції 2008 року до рівня підкатегорій, а також з PRODucts of the European COMmunity (PRODCOM) (Переліком промислової продукції Європейського Союзу) редакції 2008 року на рівні позицій; узгоджено з ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД). У державному класифікатору продукції та послуг продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях "секція - клас" відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов`язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.

Так, згідно вказаного вище Державного класифікатору продукції та послуг, товару «персики» визначений єдиний код « 0809309000» та одна позиція у класифікаторі, товару «нектарини» визначений єдиний код « 0809301000» та одна позиція у класифікаторі, без розподілення вказаних товарів на класи А і В.

Відсутність розподілення товару на класи не є розбіжностями у числових значеннях митної вартості товару, які б унеможливили визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.

В свою чергу, декларація країни відправлення від 28.06.2017 №17GREX410100037780 містить в собі всі дані, які дають можливість встановити факт того, що вказані в ній товари експортуються за контрактом від 05.07.2017 №341/17 на підставі інвойсу від 28.06.2017 №048.

Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення».

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. При цьому, декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем товарів - Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." у відповідності до вимог Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка не визначає вимог для оформлення такого виду товарів, як персики та нектарин, по класам якості.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подані документи містять усі відомості, на підставі яких митний орган мав можливість дійти висновку про підтвердження витрат Товариства на транспортування товару, заявленого декларантом до митного оформлення, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Товариством було подано до Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхиляє як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова І.Я.Олендер