ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Київ

справа № 815/6009/15

адміністративне провадження № К/9901/41414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІНА ІНТЕРНЕЙШНАЛ"

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 (Головуючий суддя Крусян А.В., Вербицька Н.В., Джабурія О.В.)

у справі № 815/6009/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІНА ІНТЕРНЕЙШНАЛ"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛІНА ІНТЕРНЕЙШНАЛ" (далі - позивач, ТОВ "СОЛІНА ІНТЕРНЕЙШНАЛ") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2015 № 0001032203 та № 0001042203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 адміністративний позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2016.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що до перевірки позивачем надано всі первинні документи, а твердження перевіряючих про ненадання таких не відповідають дійсності. Твердження суду апеляційної інстанції, що на наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт відсутні печатки товариства є помилковими, оскільки до суду першої інстанції надавалися оригінали документів та надавалися пояснення, що на копіях печатку не видно з технічних причин. Крім того, під кожним підписом вказувалися прізвище, ініціали та посада особи, яка підписувала документи чим спростовуються висновки суду щодо відсутності реквізитів відповідальної особи. Також позивач зазначає, що відповідачем зазначалося про недостатність документів на підтвердження реальності господарських операцій та не спростовувалося належність оформлення таких. Обов`язок доказування щодо правомірності прийнятих рішень лежить на податковому органі. В той час як суд апеляційної інстанції переклав цей обов`язок на позивача. Посилання податкового органу в акті перевірки на податкову інформацію є необґрунтованим та безпідставним, оскільки рішеннями, що набрали законної сили, визнано протиправними дії контролюючого органу щодо збирання податкової інформації, за результатами якої був складений лист, на який посилається відповідач в акті перевірки як на доказ нереальності господарських операцій. Суд апеляційної інстанції прийняв апеляційну скаргу, подану з пропуском строку на апеляційне оскарження, без прийняття відповідного рішення про поновлення процесуальних строків.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.07.2015 по 14.07.2015 посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проводилась позапланова виїзна перевірка ТОВ «СОЛІНА ІНТЕРНЕЙШНАЛ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов`язкових платежів за період часу з 01.04.2014 по 31.03.2015, по взаємовідносинах із підприємствами, перелік яких наведено у постанові слідчого.

За результатами перевірки складено Акт від 21.07.2015 № 5073/22-03/37947576, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого у 2014 році занижено значення податку на прибуток на загальну суму 60 017 грн, а також занижено значення податку на додану вартість на загальну суму 362 236 грн, у тому числі за травень 2014 року у сумі 295 551 грн, за вересень 2014 року у сумі 66 685 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.09.2015 року № 0001032203, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на 60 017 грн за основним платежем та 15 004 грн за штрафними санкціями та від 01.09.2015 № 0001042203 про визначення податкового зобов`язання по податку на додану вартість на 362 236 грн за основним платежем та 90 559 грн за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевіряючого в Акті перевірки, про наявність порушень з боку ТОВ «СОЛІНА ШТЕРНЕЙШНАЛ» чинного податкового та іншого законодавства України є помилковими та не відповідають фактичним обставинам і наявним документам, які містяться в матеріалах справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в наданих первинних документах: актах здачі прийняття робіт з невизначеного технічного консультування на загальну суму 2 173 414,89 грн відсутні печатки підприємства ПП «Буд-Системс», необхідні реквізити відповідальної особи. З договору, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних взагалі неможливо встановити, як саме, у який період проводилось технічне консультування; тип; обсяг; мета придбання послуг; необхідний перелік; використання у господарській діяльності. Наявні у матеріалах справи податкові накладні, документи надання послуг не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами, що надають позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій як такі, що зроблені без повного встановлення фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що правовою підставою для проведення перевірки став підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за правилами якого документальна позапланова перевірка проводиться у випадку, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Фактичною ж підставою для проведення перевірки стала постанова прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угрупувань Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Жупіни О.С. від 20.04.2015.

Відповідно до підпункту 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 1 вересня 2015 року) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно із підпунктом 86.9 Податкового кодексу України в редакції до 1.09.2015 у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи), у тому числі посадових (службових) осіб неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

17 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків». Вказаним Законом, який набрав чинності 1 вересня 2015 року, виключено підпункт 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 та пункт 86.9 Податкового кодексу України.

Цим же Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 36 такого змісту: «у разі, якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили».

Отже, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, яка проводилась на підставі статті 78.1.11 Податкового кодексу України, є отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), однак лише у межах кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, розпочатих до набрання чинності Законом №655-VIII, тобто до 1 вересня 2015 року.

Якщо ж перевірка призначена та проведена в межах кримінального провадження, порушеного після 1 вересня 2015 року, то застереження, встановлені пунктом 36 підрозділу розділу XX «Перехідні положення», на такі правовідносини не розповсюджуються. У свою чергу, запровадження податковим органом загального порядку прийняття податкових повідомлень-рішень після означеної дати (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України) зумовлює необхідність оцінки доказів у справі без врахування результатів кримінального провадження, в межах якого призначена та проведена перевірка.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 816/2268/16.

Таким чином, підлягають встановленню обставини щодо дотримання контролюючим органом порядку прийняття податкових повідомлень-рішень.

За правилами частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243 246 250 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІНА ІНТЕРНЕЙШНАЛ" задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 у справі № 815/6009/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко