ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
Київ
справа №815/6137/15
адміністративне провадження №К/9901/12565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області до управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області про визнання дій протиправними та стягнення грошової суми, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року, прийняте у складі судді Танцюри К.О. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: Яковлєва О.В. (головуючий), Бойко А.В., Танасогло Т.М.
І. Суть спору:
1. Усатівська сільська рада Біляївського району Одеської області (надалі також - позивач) звернулася до суду з позовом до управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області, в якому, просила:
1.1. визнати неправомірними дії щодо вилучення коштів з бюджету (загального фонду) Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області у сумі 347275,83 грн.
1.2. стягнути з управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області грошову суму у розмірі 347275,83 грн. на користь Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що управлінням державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області у лютому 2015 року було вилучено кошти з бюджету Усатівської сільської ради у сумі 347 275,83 грн. з призначенням платежу «Погашення технічного кредиту по податку на доходи фізичних осіб». При цьому, Усатівська сільська рада не отримувала звернень або попереджень від відповідача, що будуть проводитися будь-які вилучення коштів. Вилучені кошти загального фонду податку з доходів фізичних осіб - це кошти нарахувань за 2014 бюджетний рік, які були отримані місцевим бюджетом на початку 2015 року. Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» було прийнято у грудні 2014 року, а дію він вступив з 01.01.2015 у зв`язку з чим, на думку позивача, вилучення коштів, які були нараховані за 2014 рік не могло регулюватися законами, прийнятими у 2015 році.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 11.02.2015 управлінням державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області вилучено кошти з бюджету Усатівської сільської ради у сумі 347 275,83 грн. з призначенням платежу «Погашення технічного кредиту по податку на доходи з фізичних осіб».
5. 19.02.2015 Усатівською сільською радою було направлено лист №248 від 19.02.2015 на адресу управління державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області з проханням роз`яснити причини вилучення з бюджету «загальний фонд» коштів, зокрема з призначенням «Погашення технічного кредиту по податку на доходи з фізичних осіб».
6. Згідно листа управлінням державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області №02-06/214 від 25.02.2015 позивача було повідомлено про те, що 11.02.2015 було проведено погашення технічного кредиту у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та п.11 ст.29 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин».
7. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 25 січня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані дії відповідача були правомірними, оскільки вони вчинені на виконання нових бюджетних нормативів, встановлених законом, та у межах повноважень, наданих органами Казначейства. Так, підставою для перенесення відповідачем коштів з податку на доходи фізичних осіб, які нараховані Усатівській сільській раді за грудень 2014 року та надійшли на її рахунки у січні-лютому 2015 року - є зміна бюджетних нормативів розподілу цього податку, оскільки у 2014 році даний податок, у розмірі 25%, надходив до бюджету сіл та селищ, а з 01.01.2015 року він не відноситься до цих бюджетів.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
11. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суд першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень керувалися лише письмовими запереченнями відповідача та не брали до уваги докази подані позивачем, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.
11.1. Скаржник зазначає, що суди не надали належної оцінки тим доказам, що у бухгалтерських виписках чітко вказано, що кошти, які поступили у січні та лютому на рахунок позивача, це кошти, нараховані за грудень 2014 року, а відповідач переніс їх на свої рахунки, скориставшись Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік».
11.2. Крім того, в касаційній скарзі позивач вказує, що відповідач визнає вилучення коштів у сумі 347 275,83 грн погашенням технічного кредиту, проте ні позивач, ні відповідач до такого кредиту не має жодного відношення.
11.3. Також, скаржник посилається, що судами не враховано, що платіжні доручення №79, 80, 81, додані до звернень відповідача до сільської ради №74,75,76 від 11.01.2015, в порушення вимог чинного законодавства, не містять жодних печаток та проведені 11 лютого 2015 року, тобто через місяць після подання звернень.
12. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
13. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
14. Приписами частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України (чинного станом на 2014 рік) до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.
До доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать:
1) 50 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 1-1 цієї частини статті), що сплачується (перераховується) на території міста Києва;
1-1) податок на доходи фізичних осіб від оподаткування доходів, нарахованих у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, проценти на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України;
1-2) військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України;
2) податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу);
3) 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування;
4) 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення);
5) 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, яка зараховується до загального фонду державного бюджету у повному обсязі);
6) податок на додану вартість;
7) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (крім акцизного податку, визначеного пунктом 1 частини третьої цієї статті та пунктом 6 частини першої статті 66 цього Кодексу), включаючи особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами;
8) акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім акцизного податку, визначеного пунктом 2 частини третьої цієї статті);
9) ввізне мито (крім мита, визначеного пунктом 3 частини третьої цієї статті);
10) вивізне мито;
11) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України;
12) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України;
13) рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України;
14) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
15) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;
16) збір за користування радіочастотним ресурсом України;
17) частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність;
18) кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України "Про Національний банк України";
19) плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право);
20) кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків;
21) платежі, пов`язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної 28 травня 1997 року Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов`язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;
22) платежі, пов`язані з виконанням Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про участь Російської Федерації в розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України;
23) кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 11, 12 і 13 частини першої статті 69 цього Кодексу);
24) плата за надання адміністративних послуг;
25) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, визначеної у частині першій статті 69 цього Кодексу);
25 1) реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
26) збори за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються прав автора на твір, та плата за одержання контрольних марок;
27) плата за видачу дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з території України або транзиту через територію України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
28) збір за видачу спеціальних дозволів на користування надрами та кошти від продажу таких дозволів;
29) плата за виділення номерного ресурсу;
30) плата за державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання (реєстраційний збір);
31) плата за оформлення посвідчення закордонного українця;
32) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, а також кошти, отримані за вчинення консульських дій за межами України;
33) виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби;
34) надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім орендної плати, визначеної пунктом 10 частини третьої цієї статті та абзацом третім частини п`ятої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");
35) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;
36) єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
37) портовий (адміністративний) збір;
38) плата за виконання митних формальностей органами доходів і зборів поза місцем розташування цих органів або поза робочим часом, установленим для них;
39) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, які є пам`ятками історії та культури, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування;
40) кошти від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення;
41) кошти від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, нерухомого військового майна Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів та інших державних органів;
42) відрахування від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв у межах України;
43) надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;
44) плата за подання скарги до органу оскарження відповідно до статті 18 Закону України "Про здійснення державних закупівель";
45) кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель", в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;
46) кошти, отримані від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладення договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику - переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;
47) кошти від реалізації продуктів утилізації твердого ракетного палива;
48) плата за надання державних гарантій та кредитів (позик), залучених державою, і плата за користування кредитами (позиками), залученими державою;
49) плата за користування кредитом з державного бюджету;
50) відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла;
51) збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та під час набуття права власності на легкові автомобілі, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв`язку;
52) концесійні платежі щодо об`єктів державної власності;
53) кошти від реалізації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, отримані державною установою, уповноваженою на здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням;
54) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;
55) 90 відсотків коштів від використання (реалізації) частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції, та/або коштів у вигляді грошового еквівалента такої державної частини продукції (крім коштів від державної частини продукції, виробленої на ділянці надр у межах континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, що зараховуються до загального фонду державного бюджету в повному обсязі);
56) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації); кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об`єкти, що підлягають приватизації; кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності після розмежування земель державної та комунальної власності;
57) кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;
58) кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів;
59) інші доходи, які у встановленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету.
17. Відповідно до ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України (чинного станом на 2014 рік) до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать: податок на доходи фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 цього Кодексу; 50 відсотків збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя; 50 відсотків збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об`єктів місцевого значення), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя користувачами води за місцем її забору; 50 відсотків плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату), що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя; плата за використання інших природних ресурсів, що зараховується до міських бюджетів міст Києва та Севастополя; державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам.
18. Згідно з ч.3 ст. 65 Бюджетного кодексу України (чинного станом на 2014 рік) до доходів бюджетів сіл, їх об`єднань, селищ, міст районного значення зараховується 25 відсотків податку на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 1-1 частини другої статті 29 цього Кодексу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території.
19. Відповідно до положень ст.29 64 66 Бюджетного кодексу України (згідно із змінами внесеними після 01.01.2015 року) - з 2015 року податок на доходи фізичних осіб розподіляється наступним чином - 25% до Державного бюджету України, 15% до обласного бюджету та 60% до бюджету міст обласного значення і бюджету районів в області.
20. Тобто, з 2015 року податок на доходи фізичних осіб не зараховується до загального фонду сіл та селищ.
21. Державна казначейська служба України відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
22. Казначейське обслуговування коштів місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 938 від 23.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2012 за №1569/21881.
23. Пунктом 2.2 цього Порядку передбачено, що у процесі казначейського обслуговування коштів місцевих бюджетів органи Казначейства формують розрахункові документи і проводять повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів на підставі відповідних документів органів, які згідно із законодавством контролюють справляння надходжень бюджету, погоджених з відповідними місцевими фінансовими органами.
VI. Висновок Верховного Суду
24. Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
25. Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
26. Згідно з пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.
27. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
28. Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.
29. Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підставою для перенесення відповідачем коштів з податку на доходи фізичних осіб, які нараховані Усатівській сільській раді за грудень 2014 року та надійшли на її рахунки у січні-лютому 2015 року - є зміна бюджетних нормативів розподілу цього податку, оскільки у 2014 році даний податок, у розмірі 25%, надходив до бюджету сіл та селищ, а з 01.01.2015 він не відноситься до цих бюджетів.
30. Разом з тим, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції позивач посилався на те, що у бухгалтерських виписках чітко вказано, що кошти, які надійшли у січні та лютому на рахунок позивача, це кошти, нараховані за грудень 2014 року, а відповідач переніс їх на свої рахунки скориставшись Законом України «Про державний бюджет на 2015 рік». Крім того, відповідач визнає вилучення коштів у сумі 347 275,83 грн погашенням технічного кредиту, проте ні позивач, ні відповідач до такого кредиту не має жодного відношення.
31. Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.
32. Судами не досліджено та не перевірено чи дійсно позивач повідомлявся суб`єктом владних повноважень щодо вилучення коштів. Так, в матеріалах справи містяться звернення управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області до Усатівської сільської ради, проте докази їх отримання позивачем відсутні.
33. Також в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які не підписані належним чином та не містять жодних печаток, про що неодноразово наголошував позивач не тільки у касаційній скарзі, але й в суді першої та апеляційної інстанції.
34. Однак суди не перевірили чи були саме ці платіжні доручення підставою для перерахування коштів, чи такою підставою були інші фінансові документи.
35. Суди також не звернули увагу на ту обставину, що у своїх зверненнях управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області просить перерахувати кошти на певний рахунок, не зазначаючи при цьому жодних підстав для такого перерахування. Лише під час розгляду справи в судах було з`ясовано, що призначенням платежу було повернення технічного кредиту.
36. Разом з тим, суди не надали оцінки правомірності дій управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області через призму статті 2 КАС України та належним чином не з`ясували чи входило до компетенції управління Державної казначейської служби України у Біляївському районі Одеської області переводити кошти на нові рахунки та самостійно визначати платіж як технічний кредит, не з`ясували, за який бюджетний період надходили зазначені кошти і чи можна було застосовувати до них норми закону, які набрали чинності тільки 01.01.2015.
37. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків в цілому по суті спору.
38. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. Під час нового розгляду справи судам слід дати юридичну оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
41. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
42. Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
VII. Судові витрати
43. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області задовольнити частково.
2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі №815/6137/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий О. А. Губська
Судді Л. О. Єресько
О.В. Калашнікова