ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 815/6938/17
адміністративне провадження № К/9901/5492/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Шарапи В.М., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №815/6938/17
за позовом ОСОБА_1
до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправними дій та зобов`язання анулювати паспорт прив`язки, визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви та зобов`язати розглянути заяву
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_3 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 (головуючий суддя: Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 (колегія у складі: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, Сектору містобудування та архітектури Тарутинської райдержадміністрації Одеської області, третя особа ОСОБА_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії сектору містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 та зобов`язати сектор містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області паспорт прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 анулювати;
- визнати протиправною бездіяльність Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2017 та зобов`язати Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2017.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що розміщення п`яти ТС відбулось з порушенням містобудівного законодавства, що порушує його право, як споживача на якісне та безпечне обслуговування автостанцією щодо надання послуг, Тарутинська РДА мала анулювати паспорт прив`язки від 02.09.2017, що не було здійснено внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.06.2018 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Сектору містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016. Визнав протиправною бездіяльність Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду ОСОБА_1 заяви від 25.10.2017 та зобов`язав Тарутинську району державну адміністрацію Одеської області повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 25.10.2017. У решті позовних вимог відмовив.
4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з неналежного та неповного розгляду відповідачем звернення ОСОБА_1 щодо порушень протипожежних норм при розміщенні тимчасових споруд на підставі паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016. Відмовляючи у позові в частині зобов`язання анулювати паспорт прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016, суд першої інстанції виходив з дискреційності повноважень відповідача на вчинення таких дій.
5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.01.2019 скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 про часткове задоволення позову та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016. В решті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрив.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016, та ухвалюючи в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні таки вимог, апеляційний суд виходив з того, що паспорт прив`язки відповідно до п.1.4 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок №244) - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території. Тобто, він не має самостійного юридичного значення, не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.19 КАС України. Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту права у вигляді оскарження дій відповідача по видачі паспорту прив`язки, що є процесуальним наслідком відмови у позові в цій частині.
Закриваючи в решті позову провадження, апеляційний суд зазначив, що вимога позивача про зобов`язання сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області паспорт прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 анулювати направлена на припинення дій третьої особи, яка, на думку позивача, внаслідок незаконного отримання паспорту прив`язки та розміщення ТС в порушення схеми паспорту прив`язки, порушує його право, що відповідно до п.3 ч.1 ст.16 ЦК України є способом захисту цивільних прав та інтересів. Також, апеляційний суд зазначив, що внаслідок розгляду позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , внаслідок чого позивач очікує від відповідачів анулювання паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2017, суд може позбавити третю особу права власності та ТС, що є недопустимим у порядку адміністративного судочинства. Тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 26.02.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019, в якій скаржник просить постанову апеляційного суду скасувати повністю, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити в силі.
8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що приймаючи рішення суд першої інстанції не врахував, що як в ч. 2 ст.19 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) визначений обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо скасуванню оскаржуваних рішень, прийнятих не у відповідності до нормативних актів, так і в п.2.27 Порядку №244 визначений обов`язок анулювання паспорту прив`язки ТС при відповідних умовах. Саме безпідставна відмова відповідачів відповідно до п.2.27 Порядку №244 анулювати паспорт прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 стала приводом звернення до суду з позовом саме про зобов`язання виконати свій законодавчий обов`язок, що не є перебиранням судом на себе повноважень компетентного органу. Висновки апеляційного суду про те, що позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльність Тарутинської РДА Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2017 та зобов`язання відповідача повторно її розглянути не належить до розгляду судами адміністративної юрисдикції є помилковим, оскільки заява ОСОБА_1 від 25.10.2017 щодо порушень Порядку №244, будівельних та протипожежних норм при оформленні Паспорту та розміщення п`яти тимчасових споруд відповідачами всупереч положень ст.ст. 15, 19 Закону №393/96-ВР належним чином розглянута не була, та вказані порушення усунені не були, що і стало привидом звернення до суду.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. 26.02.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Гімон М.М., Коваленко Н.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 вказану касаційну скаргу залишено без руху.
12. 09.04.2019 скаржник усунув недоліки касаційної скарги.
13. Також, 09.04.2019 ОСОБА_3 подав клопотання про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 .
14. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_3 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання анулювати паспорт прив`язки, визнання протиправною бездіяльність щодо розгляду заяви та зобов`язати розглянути заяву.
15. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду 16.07.2019 №999/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів Шарапи В.М., Тацій Л.В.
16. Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 11.08.2021.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Як встановлено судами попередніх інстанції, 25.10.2017 відповідно до Закону №393/96-ВР позивач звернувся до Тарутинської РДА в Одеській області та сектору містобудування, архітектури та ЖКГ Тарутинської РДА з заявою щодо порушень будівельних та протипожежних норм при оформленні паспорту прив`язки на розміщення п`яти тимчасових споруд для реалізації шаурми, промислових, продовольчих товарів та запасних частин на території автостанції « АС Тарутине » за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с.7).
18. Також в заяві позивач вказав на те, що з огляду на схему розміщення ТС протипожежна відстань між будівлею автостанції та ТС №1 та ТС №2, між спорудами ТС №5 та ТС №4 взагалі відсутня, а між ТС №1 та ТС №3 протипожежна відстань 3,4 м, між ТС №3 та ТС №4 відповідно 4,24 м, що є порушенням вимог ДБН 360-92* та "Правил пожежної безпеки в Україні".
19. ОСОБА_1 у своїй заяві просив надати відповідь та матеріали перевірки для ознайомлення; з`ясувати обставини порушень посадовими особами сектору містобудування Тарутинської РДА діючого законодавства при оформленні паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 , не здійснення ними контролю за встановленням ТС у відповідності до паспорту прив`язки, скасувати паспорт прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 (том 1 а.с.7).
20. 10.11.2017 відповідач надав позивачу відповідь № П-1049 щодо правомірності оформлення паспорту прив`язки 54- ППТС від 02.09.2016 та зазначив, що перевірка паспорту прив`язки ТС та розміщення тимчасових будівель неодноразово розглядалися у тому числі за участю керівників відповідних і причетних підрозділів та інспектора ДАБІ.
21. Позивач, вважаючи дії сектору містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.02.2016, а також бездіяльність Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2017 - протиправними, звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій сектору містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.02.2016 та зобов`язання сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області паспорт прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 анулювати, колегія суддів зазначає наступне.
25. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
27. Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону № 3038-VI розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
28. Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначає Порядок № 244.
29. Пунктом 1.3 Порядку № 244 визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
30. У відповідності до п. 1.10 Порядку № 244 передбачено, що для розміщення групи ТС (але не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки ТС з прив`язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500).
31. Відповідно до п. 1.4 Порядку №244 паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.
32. У п. 1.12 Порядку № 244 зазначено, що при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
33. Згідно з п. 2.2 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: 1) графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; 2) реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
34. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Тарутинської селищної ради від 15.08.2016 № 448 зобов`язано ФОП ОСОБА_2 звернутися до відділу містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорту прив`язки тимчасових споруд та надати його на затвердження виконкому (т.1 а.с.91).
35. На підставі зазначеного рішення виконкому Тарутинської селищної ради та документів, поданих ФОП ОСОБА_2 , відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської РДА 02.09.2016 видав паспорт прив`язки 54-ППТС на розміщення п`яти стаціонарних тимчасових споруд на території автостанції за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.15).
36. 06.09.2016 виконком Тарутинської селищної ради рішенням № 452 затвердив вказаний паспорт прив`язки стаціонарних тимчасових споруд (т.1 а.с.92).
37. Позивач вважає, що дії сектору містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 є протиправними, а паспорт прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 підлягає анулюванню.
38. У постанові від 25.04.2018 у справі № 461/2132/17 Верховний Суд висловив загальні підходи до захисту законного інтересу. Законний інтерес, якщо його порушує суб`єкт владних повноважень, може бути предметом судового захисту в порядку адміністративного судочинства. Під час розгляду справи суд з`ясовує, які саме фактичні обставини зумовлюють існування інтересу, відносини, що існують з приводу об`єкту інтересу, а також інші індивідуальні особливості, що відображають законність інтересу та необхідність судового захисту прагнень позивача.
39. Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
40. Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
42. Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
43. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
44. Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
45. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивачів, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
46. Натомість, колегія суддів вважає, що доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних рішень відповідача на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
47. Верховний Суд також, при з`ясуванні статусу позивача як «потерпілого», керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.
48. Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.
49. Отже, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 07.11.2011).
50. Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27.04.2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008).
51. Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 04.12.2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10.03.2004).
52. Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15.12.2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29.04.2008).
53. З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу: а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
54. Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.
55. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не є потерпілим від оскаржуваних дій та рішення відповідача.
56. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дії сектору містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 не спричинили суттєвого негативного впливу безпосередньо на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.
57. Встановлення за наслідками судового розгляду обставин, що свідчать про відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості, є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
58. Оскільки законні права, свободи та інтереси позивача не порушено, та у зв`язку з тим, що дії відповідача щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 не породжують жодних прав та обов`язків для ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської РДА щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016.
59. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.11.2019 у справі №515/589/15, від 05.12.2019 у справі №814/2892/16.
60. Колегія суддів зазначає, що той факт, що позивач належить до територіальної громади Тарутинського району Одеської області, ще не свідчить про те, що оспорюваними у цій справі діями відповідача порушено його права.
61. В контексті вказаного також слід вирішувати вимогу позивача про зобов`язання сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської РДА анулювати паспорт прив`язки.
62. У зв`язку з вказаним, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі в частині позову про зобов`язання сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської РДА анулювати паспорт прив`язки.
63. Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2017 та зобов`язання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2017, колегія суддів зазначає наступне.
64. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цій частині позову провадження підлягає закриттю, оскільки внаслідок розгляду позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , внаслідок чого позивач очікує від відповідачів анулювання паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2017, суд може позбавити третю особу права власності та ТС, що є недопустимим у порядку адміністративного судочинства. Тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
65. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
66. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
67. Закон № 393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
68. Згідно статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
69. Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
70. За приписами ст. 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
71. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (ст. 18 Закону № 393/96-ВР).
72. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
73. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
74. Пунктом п. 2 ч. 6 вказаної статті передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
75. Аналогічна норма міститься в п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України.
76. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою, яка була подана в порядку ст. 1, ч 3 ст. 3 Закону №393/96-ВР щодо порушень протипожежних норм при розміщенні тимчасової споруди та відповідності останньої будівельним нормам.
77. 10.11.2017 відповідач надав позивачу відповідь №П-1049 щодо правомірності оформлення паспорту прив`язки 54- ППТС від 02.09.2016.
78. Однак, позивач вважає, що його звернення було розглянуте неналежним чином, у зв`язку з чим просив суд визнати протиправною бездіяльність Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2017 та зобов`язати Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2017.
79. Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що спір у частині позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій (ненадання відповіді або неналежне надання відповіді) та зобов`язання надати таку відповідь підлягає розгляду за правилами КАС України.
80. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №818/15/18.
81. Оскільки суд апеляційної інстанції не перевіряв законність рішення суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог, а дійшов помилкових висновків про закриття провадження, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 підлягає скасуванню в частині закриття провадження з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
82. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
83. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
84. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
85. За змістом ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
86. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч.4 ст. 353 КАС України).
87. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків про закриття провадження у справі в частині позовних вимог та, відповідно, в цій частині не перевіряв та не встановлював ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, зважаючи на приписи ст.ст. 350 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові в частині визнання протиправними дій сектору містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області щодо оформлення паспорту прив`язки 54-ППТС від 02.09.2016 залишити без змін, а в частині закриття провадження у справі - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
88. Що ж стосується вимог касаційної скарги про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2018, то колегія суддів звертає увагу, що вказане судове рішення вже скасоване судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим у задоволенні касаційної скарги в цій частині належить відмовити.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350. 353 355 356 359 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_3 , задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 скасувати в частині закриття провадження у справі та направити справу до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду в цій частині.
В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко В.М. Шарапа Л.В. Тацій