№ 816/1407/17 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

Київ

справа №816/1407/17

адміністративне провадження №К/9901/5458/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (головуючий суддя - О.П. Лях, судді - М.М. Яковенко, М.І. Старосуд)

у справі № 816/1407/17

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нездійснення нарахування судді Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» за період з 01.06.2017 по 31.07.2017;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01.06.2017 по 31.07.2017, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32 000 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області привести нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 у відповідність до пункту 23 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, в частині нарахування суддівської винагороди відповідно до положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, №№41-45, ст. 529; 2015 рік, №№18-20, ст. 132 із наступними змінами), виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, починаючи з 01.08.2017.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що у червні-липні 2017 року він, як суддя Ленінського районного суду м. Полтави, повинен був одержувати заробітну плату виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати на рівні 3 200 грн., у відповідності до положень частини першої статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а не із розміру 1 600 грн., як це у вказаному періоді здійснював відповідач.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у розмірі, встановленому частиною першою статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІІІ, тобто 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII, за період з 01.06.2017 по 31.07.2017. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.06.2017 по 31.07.2017, за період фактичної роботи та щорічної основної відпустки у розмірі, встановленому частинами другою, третьою, п`ятою статті 133, статтею 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, тобто виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VІІІ, в розмірі 3 200 грн., з виплатою доплати за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, а також допомоги на оздоровлення, з урахуванням проведених позивачу виплат у вказаному періоді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. При прийнятті рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що у спірному періоді суддівська винагорода суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, повинна була обраховуватися виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат (частина ттретя статті 133 Закону №2453) відповідно до розміру встановленого статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VІІІ - 3 200 грн.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 по справі № 816/1407/17 в частині задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 по справі № 816/1407/17 залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час розгляду даної справи, Закон № 1774-VІІІ не визнаний неконституційним та прийнятий пізніше у часі за норми статті 133 Закону № 2453-VІ, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового акту рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 1774-VІІІ. Крім того, у зв`язку з прийняттям Закону №1774-VІІ не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримував позивач до його ухвалення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посадовий оклад позивача повинен розраховуватися із застосуванням мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. Зазначає, що з огляду на суперечливість Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ, яким передбачена інша розрахункова величина у розмірі 1 600 грн. для визначення посадових окладів суддів, вважає, що для визначення суддівської винагороди такі положення Закону застосовуватися не можуть.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджуються, просить відмовити у її задоволені, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

11. Ухвалою Верховного Суду від 10.04.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. ОСОБА_1 призначений на посаду судді Ленінського районного суду м. Полтави указом Президента України від 06.05.2006 № 350/2006.

13. Наказом Ленінського районного суду м. Полтави від 18.05.2006 № 13-ОС ОСОБА_1 зараховано на посаду судді суду з 18.05.2006 року.

14. На підставі постанови Верховної Ради України від 19.05.2011 №3398-VI «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Ленінського районного суду м. Полтави та на підставі наказу цього суду від 17.06.2011 №14-ОС з 19.05.2011 позивача безстроково зараховано на посаду судді Ленінського районного суду м. Полтави.

15. Відповідно до наказу Ленінського районного суду м. Полтави від 18.05.2015 №32-ОС ОСОБА_1 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу з 01.04.2015, в зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 01.04.2015 12 років 08 місяців.

16. Протягом червня-липня 2017 року згідно наказу Ленінського районного суду м. Полтави від 09.06.2017 №33-В позивачу надавалась частина щорічної основної відпустки за період роботи з 18.05.2015 по 17.05.2016 тривалістю 18 календарних (14 робочих) днів з 26.06.2017 по 14.07.2017 включно.

17. Наказом Леніського районного суду м. Полтави від 09.06.2017 №6-ОС судді ОСОБА_1 надано матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

18. ОСОБА_1 не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді).

19. Відповідно до штатного розпису Ленінського районного суду м. Полтави на 2017 рік, затвердженого 24.01.2017 начальником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області посадові оклади суддів затверджені на рівні 16 000 грн.

20. Згідно довідки, розрахункових листів за червень-липень 2017 року, бухгалтерського розрахунку заробітної плати та пояснень до нього, суддівська винагорода та доплата за вислугу років позивачу нарахована виходячи з посадового окладу у розмірі 16 000,00 грн.

21. 07.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області із заявою, у якій, вказуючи на безпідставність нарахувань грошової винагороди та пов`язаних виплат виходячи з посадового окладу 160 00 грн., просив провести нарахування та виплату належних йому сум суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу розміром 32 000 грн.

22. Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/1581/2017-вих від 08.08.2017 позивача повідомлено, що з набранням чинності з 01.01.2017 Закону України від 06.12.2016 № 1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який вносить зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частиною другої статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

25. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

26. Згідно пункту 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

27. Відповідно до пункту 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

28. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VІ передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

29. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII) установлено в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

30. Статтею 7 Закону №1801-VIII установлено в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

31. Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

32. Згідно пункту 9 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

35. Аналіз вищенаведених норм Конституції України, Закону №1402-VIII, Закону № 2453-VI із застосуванням Закону №1774-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

36. Суд зазначає, що норми Закону №1774-VIII впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

37. Нормами Закону №1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом №1774-VIII не внесено зміни до Закону № 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

38. Суд касаційної інстанції вказує, що положення Закону № 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

39. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 823/1695/17, від 13.02.2020 у справі №805/2358/17-а, від 17.03.2020 у справі №805/2458/17-а.

40. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішенням суду апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону № 1801-VІІІ не порушене.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

42. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

43. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

44. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

45. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 у справі № 816/1407/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду