ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 816/1743/16
адміністративне провадження № К/9901/37540/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (судді: Катунов В.В. (головуючий), Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі №816/1743/16.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.05.2016 № 5374-1304.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2016 № 5374-1304, прийнятим відповідачем, позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: «земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік» у сумі 26541,74 грн всупереч вимог Податкового кодексу України, оскільки розрахунок вказаного податку контролюючим органом не обґрунтований (щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки). Крім того, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, а позивач не має укладених та зареєстрованих у встановленому законом порядку договорів оренди земельних ділянок, на яких розташовано житловий багатоквартирний будинок, у якому знаходяться належні йому на праві приватної власності нежитлові приміщення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.05.2016 № 5374-1304 діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 23 травня 2016 року № 5374-1304. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016 року № 5374-1304 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем при проведенні розрахунку земельного податку ОСОБА_1 було не вірно визначено розмір земельного податку, що призвело до завищення суми податку, визначеного в оскарженому податковому повідомленні-рішенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі № 816/1743/16.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є власником частини нежитлового приміщення площею 319,6 кв.м. та 107,7 кв.м. у багатоквартирному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області 23.05.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення № 5374-1304, на підставі якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: «Земельний податок з фізичних осіб, 18010700» у загальному розмірі 26 541,74 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно залученими до матеріалів справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення площею 319,6 кв.м. та 107,7 кв.м. у багатоквартирному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване у встановленому законом порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розрахунку земельного податку за адресою: АДРЕСА_1 контролюючим органом використано довідку Головного управління Держземагенства від 20.03.2015 № 11-1604-0.5-346/2-15 та від 18.12.14 № 04-25/5016, за інформацією якої здійснено розрахунок та встановлено, що відповідно до «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Полтави», із урахуванням коефіцієнта індексації, без визначення локальних коефіцієнтів, нормативна грошова оцінка земель комерційного призначення в центрі міста за 2016 рік становила 2070,50 грн (1444,81 х 1,433 ).
Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 0-1604-99.5-30/2-17 від 13.01.2017 повідомлено, що у зв`язку із відсутністю інформації про формування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , розрахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки та надати витяг неможливо.
Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області проінформовано, що відповідно до «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в м. Полтава» за адресою: вул. Соборності, 77а об`єкт нерухомого майна, розташований в 05 економіко-планувальній зоні, де вартість одного квадратного метра земель із врахуванням коефіцієнта індексації за 2015 рік без визначення локальних факторів та коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земель становить 676 грн 64 коп. Відповідно Додатку 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9. 3.10 Таблиці 1.1 Порядку, категорія земель за функцією використання землі комерційного використання становить 2,5. Таким чином, за згідно «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в м. Полтава» вартість одного квадратного метра в 2016 році за адресою АДРЕСА_1 за функцією комерційного використання становить 1691,60 грн (676,64* 2,5).
Щодо посилань позивача на наявність підстав для звільнення його від сплати земельного податку як особи з другою групою інвалідності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що визначені статтею 281 Податкового кодексу України випадки звільнення від сплати земельного податку не поширюються на власників об`єктів нежитлової нерухомості, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення позивача, як особи з другою групою інвалідності, від сплати цього податку (відповідно до положень пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу України).
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, вказує на неврахування судом апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України та Земельного кодексу України, а також того, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням фактично звільнив позивача від обов`язку сплати земельного податку у 2016 році, що у своїй сукупності призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
10. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Підпункти 14.1.125, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;
плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
11.2. Пункт 58.1 статті 58.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
11.3. Підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
11.4. Пункти 281.1, 281.2 статті 281.
Від сплати податку звільняються: 281.1.1. інваліди першої і другої групи.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
11.5. Пункти 286.1, 286.5 статті 286.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
11.6. Пункт 287.1 статті 287.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
12. Земельний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Частини перша та друга статті 120.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
13. Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV:
13.1. Стаття 1.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
13.2. Частина друга статті 20.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
15. Колегія суддів зазначає, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Питання переходу права власності/користування на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Таким чином, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.
16. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області інформації (лист від 13.01.2017 № 0-1604-99.5-30/2-17 про надання інформації), що відповідно до «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в м. Полтава» за адресою: вул. Соборності, 77а об`єкт нерухомого майна, розташований в 05 економіко-планувальній зоні, де вартість одного квадратного метра земель із врахуванням коефіцієнта індексації за 2015 рік без визначення локальних факторів та коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земель становить 676 грн 64 коп. Відповідно Додатку 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9. 3.10 Таблиці 1.1 Порядку, категорія земель за функцією використання землі комерційного використання становить 2,5. Таким чином, за згідно «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в м. Полтава» вартість одного квадратного метра в 2016 році за адресою АДРЕСА_1 за функцією комерційного використання становить 1691,60 грн (676,64* 2,5). Тобто, судом апеляційної інстанції було встановлено всі обставини справи та дані необхідні для правильності розрахунку позивачу податкового зобов`язання за платежем: «земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік».
Однак, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову від 17 січня 2017 року у справі № 816/1743/16, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2016 № 5374-1304, дійшов часткового правильних висновків, зокрема, щодо помилковості розрахунку та визначення контролюючим органом ОСОБА_1 розміру податкового зобов`язання за платежем: «земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік» у сумі 26 541,74 грн (виходячи із нормативної грошової оцінки земель комерційного призначення в центрі міста за 2016 рік - 2070,50 грн), однак, таким рішенням фактично звільнив позивача від обов`язку сплати земельного податку у 2016 році.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки судом з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та його основних засад, необхідно було в межах повноважень та враховуючи повноту встановлених обставин справи, встановити належний розмір податкового зобов`язання за платежем: «земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік». Однак, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення вказаного не врахував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
18. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
19. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
20. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
21. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
22. За приписами частини третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
23. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
24. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої РозділуПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 816/1743/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова