ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 816/2125/17
адміністративне провадження № К/9901/58186/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 (суддя - Слободянюк Н.І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 (головуючий суддя - Макареко Я.М., судді: Бартош Н.С., Мінаєва О.М.) у справі №816/2125/17.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про відмову від позову у частині позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 25.07.2017 № 0009081311 та № 0009091311.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 25.07.2017 № 0009081311 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2370373,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 1580249,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у сумі 790124,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 25.07.2017 № 0009091311 в частині зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1754052,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Полтавській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх доводів Головне управління ДФС у Полтавській області зазначає, що позивачем в порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу.
Крім того, Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача правонаступником, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За результатами цієї перевірки складено акт від 27.06.2017 № 875/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1589468,00 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на загальну суму 1780283,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017:
№ 0009081311, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2384202,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1589468,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - на 794734,00 грн.;
№ 0009091311, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 1780283,00 грн, у тому числі за серпень 2015 року на 22499,00 грн, за вересень 2015 року на 1387,00 грн та за грудень 2015 року на 1756397,00 грн.
Висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ґрунтуються на тому, що позивачем в порушення приписів пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не визначено податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи з вартості соняшника, придбаного позивачем у ПП «Новатор Агро» за договором купівлі-продажу № 30/12/2015 від 30.12.2015, оскільки придбаний соняшник позивачем було використано в операціях, звільнених від оподаткування.
Судами також встановлено, ФОП ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця з 07.10.2003 та може здійснювати такі види діяльності як вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; післяурожайна діяльність; оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивачем придбано соняшник у кількості 1053,84 т загальною вартістю 10538380,00 грн. (у тому числі ПДВ- 1756396,67 грн.) за договором купівлі-продажу № 30/12/2015 від 30.12.2015, укладеним з ПП «Новатор Агро», що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною та розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, рахунком на оплату, платіжними дорученнями.
Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2015 року податок у сумі 1756396,67 грн. включений позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2015 року.
Придбаний позивачем соняшник передано на зберігання ПП «Новатор-Агро» згідно з договором складського зберігання № 3 від 31.12.2015, що підтверджується наданими на перевірку та суду первинними документами.
Відповідач вважає, що у порушення приписів пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України позивач не виконав обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у грудні 2015 року виходячи з вартості придбаного соняшника, призначеного для використання в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до пункту 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу , міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Пунктом 197.21. статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання на митній території України та вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім постачання та вивезення в митному режимі експорту таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Дію пункту 197.21 статті 197 зупинено до 31.12.2017 включно згідно з пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Водночас пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу (діючим до 01.01.2016) передбачено, що тимчасово до 31.12.2017 включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.
З приписів наведених норм слідує, що якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу), то платник податку на такі товари зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, тобто в даному випадку виходячи з вартості придбаного товару (соняшника).
Разом з тим, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного факту та не надано суду жодних доказів того, що позивач, придбаваючи соняшник 31.12.2015, мав на меті його використання в операціях, звільнених від оподаткування, тобто в операціях з постачання товару.
Судами встановлено, що позивач має в користуванні земельні частки (паї), надані йому на підставі договорів оренди земельних ділянок від 11.01.2016, 16.02.2015 Гадяцькою районною державною адміністрацією.
З письмових пояснень представника позивача від 11.07.2018 та наданих на їх підтвердження доказів слідує, що позивачем здійснюється вирощування сільськогосподарської продукції.
Отже, придбання соняшника могло бути зумовлено для його посівів позивачем на орендованих земельних ділянках.
Відповідачем доказів в підтвердження висновків щодо придбання соняшника саме з метою його подальшого використання в неоподатковуваних операціях, тобто його постачання на митній території України покупцям, не надано, а тому такі висновки відповідача є необґрунтованими.
Судами встановлено, що позивач реалізував соняшник у кількості 966,76 т на користь ТОВ «Кернел Трейд» за договором купівлі-продажу від 19.02.2016 № П-1761/8/16 - у лютому 2016 року, у кількості 18,06 т на користь ТОВ «Укролія» за договором купівлі-продажу від 16.09.2016 № 10378- у вересні 2016 року, а частина соняшника у кількості 69,018 т обліковувалася станом на 31.12.2016 у залишках позивача.
Позивачем за результатами операцій у 2016 році з продажу соняшника, придбаного у ПП «Новатор Агро», нараховано податкові зобов`язання відповідно до загальних правил оподаткування, передбачених Податкового кодексу України за ставкою 20%.
Враховуючи, що 31.12.2015 позивач не почав використовувати соняшник у звільненій операції з постачання на митній території України, а реалізував соняшник після 01.01.2016, нарахував податкові зобов`язання по вказаним операціям, то доводи контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку з нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до абз. б) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України за операціями з постачання соняшнику є протиправними.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно не погодились з висновками контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ виходячи з вартості соняшника, придбаного позивачем у ПП «Новатор Агро» за договором купівлі-продажу № 30/12/2015 від 30.12.2015.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Клопотання Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про заміну відповідача правонаступником задовольнити.
Замінити відповідача на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192).
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №816/2125/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева