ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 816/2282/17

адміністративне провадження № К/9901/52025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі - Управління Фонду) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у складі судді Супруна Є.Б. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бондара В.О. (головуючий), суддів: Гуцала М.І., Кононенко З.О. у справі за позовом Управління Фонду до Селянського (фермерського) господарства "Солоницьке" про стягнення коштів, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 - стягнути з відповідача суму капіталізованих платежів у сумі 434 650,44 грн.

2. Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 18 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, відмовив у задоволенні позову.

2.1 Ухвалюючи рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлений позов у цьому випадку не збігається із завданнями і спрямованістю діяльності Фонду, покликаного захищати права та інтереси громадян у сфері їх соціального захисту, оскільки у разі задоволення позовних вимог сам потерпілий фактично буде змушений забезпечувати себе ж страховими виплатами на майбутнє.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

3.1 15 березня 2000 року С(Ф)Г "Солоницьке" зареєстроване як юридична особа, 12 березня 2008 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №1 571 120 0000 000405, з 13 квітня 2001 року зареєстроване у Відділенні виконавчої дирекції Фонду в Лубенському районі як платник страхових внесків.

3.2 З 15 березня 2000 року єдиним засновником і членом С(Ф)Г "Солоницьке" був ОСОБА_1 .

3.3 16 лютого 2009 року затверджено нову редакцію статуту С(Ф)Г "Солоницьке", відповідно до якої крім засновника до числа членів господарства включено ОСОБА_2 .

3.4 24 грудня 2008 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду в Лубенському районі прийнято постанову "Про призначення потерпілому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності" №1615/10078/10078/5, відповідно до якої потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 21 жовтня 2008 року , має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 25 липня 2008 року.

3.5 Відповідно до Протоколу №1 загальних зборів учасників С(Ф)Г "Солоницьке" 27 жовтня 2017 року присутні учасники: голова зборів - ОСОБА_1 та член зборів ОСОБА_2 прийняли рішення про припинення діяльності С(Ф)Г "Солоницьке" шляхом ліквідації у зв`язку з припиненням діяльності. Призначено Ліквідаційну комісію у складі голови Ліквідаційної комісії ОСОБА_1 та члена Ліквідаційної комісії ОСОБА_2

3.6 Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань С(Ф)Г "Солоницьке" перебуває у стані припинення за рішенням засновників з 2 листопада 2017 року.

3.7 У зв`язку з ліквідацією С(Ф)Г "Солоницьке" Лубенським відділенням Фонду відповідно до пункту 3 Порядку №765 розраховано капіталізацію платежів та 7 листопада 2017 року на адресу відповідача направлено вимогу від 6 листопада 2017 року №172 про негайну сплату капіталізованих платежів в сумі 434 650,44 грн.

3.8 Посилаючись на факт невиконання вимоги, Фонд звернувся з даним позовом для стягнення капіталізованих платежів у судовому порядку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Фонду звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що погашення заборгованості із капіталізованих платежів має здійснюватися за рахунок коштів або майна юридичної особи, що припиняється шляхом ліквідації, а не за рахунок коштів і майна її засновника чи керівника. Тому уважає, що позов підлягає задоволенню.

5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. На обґрунтування відзиву посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаються Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).

8. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

9. Пунктом 5 частини першої статті 11 Закону №1105-XIV встановлено, що джерелами формування коштів Фонду соціального страхування України визначено, зокрема страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

10. Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №765 (чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю.

11. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №765 капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

12. Встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадку ліквідації страхувальника (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю та здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

13. Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 8 частини першої статті 7 цього Порядку до повноваження правління Фонду належить затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

14. Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року №36, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за №867/14134; далі - Інструкція), положення якої підлягали застосуванню на час виникнення спірних відносин.

15. В абзацах першому - третьому пункту 4.17 Інструкції передбачено, що при ліквідації страхувальник зобов`язаний провести повний розрахунок з Фондом на день закінчення процедури банкрутства (ліквідації) після затвердження ліквідаційного балансу в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Після фактичного одержання від державного реєстратора повідомлення про <…> рішення ФОП щодо припинення нею підприємницької діяльності або заяви про зняття з обліку для фізичної особи, яка не має статусу підприємця і використовує працю найманих працівників, робочий орган виконавчої дирекції Фонду в 15-денний строк здійснює документальну перевірку повноти сплати нею страхових внесків. Якщо підприємство, що ліквідовується, має заборгованість з виплати заробітної плати, у тому числі нарахованої за останній звітний місяць, а строк сплати страхових внесків ще не настав, то ліквідаційна комісія включає належну суму сплати коштів до ліквідаційного балансу підприємства і оформляє це окремим актом. В акті зазначаються правонаступник (якщо він визначений), сума належних платежів і дата їх унесення, що не може бути пізнішою від дати, установленої підприємством для виплати заробітної плати до ліквідації.

16. У пункті 5.9 цієї самої Інструкції встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком №765.

17. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі №820/315/17 виснувала, що капіталізація платежів платоспроможного суб`єкта підприємницької діяльності, який зареєстрував припинення підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням правил Порядку №765.

18. Згідно пункту 1 статті 21 Закону України від 19 червня 2003 року №973-IV «Про фермерське господарство» фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

19. Відповідно до частин першої - третьої статті 96 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

20. Положеннями пункту 1 частини першої статті 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

21. При цьому, як визначено частиною другою статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

22. Зважаючи на те, що припинення юридичної особи внаслідок ліквідації, не тягне правонаступництва, у відношенні зобов`язання про відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого зазначена норма не діє в повній мірі, оскільки в силу статті 609 ЦК України передбачається капіталізація платежів з метою їх наступних періодичних виплат, яка здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань С(Ф)Г "Солоницьке" перебуває у стані припинення за рішенням засновників з 2 листопада 2017 року.

24. Таким чином, зважаючи на передбачений діючим законодавством України обов`язок відповідача сплати, у зв`язку з його ліквідацією, капіталізованих платежів за розрахунками позивача, здійсненими у відповідності до Порядку №765, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позову.

25. Проте, судами попередніх інстанцій не були досліджені розрахунки платежів, що підлягають капіталізації, які виникли із зобов`язань відповідача та не надано оцінки наявній в матеріалах справи довідці розрахунку потреби в капіталізації коштів С(Ф)Г "Солоницьке" для розрахунку з потерпілим на виробництві станом на 6 листопада 2017 року.

26. Дані порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

29. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

30. Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін