ПОСТАНОВА
Іменем України
05 березня 2020 року
Київ
справа №816/2371/16
адміністративне провадження №К/9901/22823/18
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови, провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року ухвалену у складі головуючого судді Удовіченка С.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Старостіна В.В., суддів Рєзнікової С.С., Бегунца А.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року Полтавська обласна державна адміністрація звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому з урахуванням уточнень просила:
- визнати незаконною та скасувати постанову ВП№53011267 від 01 грудня 2016 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №816/319/16 від 04.11.2016.
2. На обґрунтування позову зазначає про відсутність у відповідача повноважень щодо вчинення дій по виконавчому листу не за місцем знаходження боржника. Крім того зазначає про очікування ухвали суду щодо роз`яснення порядку виконання рішення суду, за яким виданий виконавчий лист, після отримання копії якої рішення суду буде виконаним в повному обсязі.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 у справі №816/319/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, Полтавської ОДА, Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.
4. 04.11.2016 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №816/319/16.
5. 01.12.2016 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Медведєвим О.В. винесено постанову про відкриття за заявою стягувача виконавчого провадження №53011267 з примусового виконання виконавчого листа №816/319/16 Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2016.
Вказаною постановою боржника - Полтавську ОДА зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 6400,00 грн.
6. Листом від 01.12.2016 за вих.№53011267/16 направлено на адреси Полтавської ОДА та ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження №53011267 від 01.12.2016, який отриманий позивачем 12.12.2016.
7. Суть спору полягає у визначенні правомірності прийняття оскарженої постанови.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Постановою від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року, Полтавський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження №53011267 від 01 грудня 2016 року.
9. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, про протиправність оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Медведєвим О.В. виконавче провадження відкрите з порушенням приписів статей 24 та 25 Закону України "Про виконавче провадження" щодо територіальної підвідомчості виконавчого провадження органу державної виконавчої служби.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін
10. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржені судові рішення і залишити позов без розгляду або прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
11. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про підвідомчість йому виконавчого провадження відповідно до приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5. Крім того також зазначає про неналежного відповідача у справі і пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, щодо якого судом першої інстанції не встановлювались обставини пропуску для визнання поважності причин пропуску цього строку та відповідна ухвала не приймалась.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року) (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Положеннями частини першої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
14. Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
16. Відповідно до частини 2 статті 181 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
17. Частиною 1 статті 100 КАС України (у редакції, чинній на час подання позову) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
18. В цій справі предметом оскарження є постанови державного виконавця, відтак з огляду на викладені вище положення норм КАС України строк на їх оскарження становить десять днів.
19. Так судами обох інстанцій встановлено, що оскаржена постанова державного виконавця від 01.12.2016 була направлена відповідачу листом від 01.12.2016 і отримана останнім 12.12.2016.
20. Тобто останнім днем десятиденного строку на подання позову про оскарження цієї постанови є 22.12.2016, а позов відповідно до вхідного реєстраційного штампу Полтавського окружного адміністративного суду поданий до суду 23.12.2016.
21. Конверту, у разі подання позову шляхом поштового зв`язку, матеріали справи не містять, а день подачі позову не є вихідним днем.
22. Таким чином, з огляду на викладене, позов поданий з пропуском десятиденного строку звернення до суду і підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду у позовній заяві та доданих до неї матеріалів не зазначені.
20. Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом на стадії відкриття та підготовчого провадження судом першої інстанції не вирішувалось.
21. Постанова суду першої інстанції містить висновок про звернення позивачем з позовом до суду з дотриманням десятиденного строку, проте мотиви такого висновку та відповідні йому докази, у постанові не наведені.
22. В апеляційній скарзі відповідачем були викладені доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та допущені судом першої інстанції порушення процесуальних норм, однак останні залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, оскільки ухвала апеляційного суду не містить відповіді на цей аргумент апеляційної скарги і відповідно мотивувань його не прийняття.
23. Крім того в апеляційній скарзі відповідачем також було зазначено про неналежного відповідача у справі, та вказано, що не залучення судом першої інстанції належного відповідача призвело до прийняття помилкового рішення у справі.
24. Так, відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
25. Згідно з статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему органів примусового виконання рішень становлять:
1) Міністерство юстиції України;
2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
26. Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
27. Отже, в цій категорії справ на час звернення позивача з позовом до суду, відповідачами могли бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, вони не є суб`єктами владних повноважень, які за законом відносяться до належних відповідачів.
28. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, є підставою для застосування приписів статті 52 КАС України.
29. Вказані обставини залишились поза увагою, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції. Водночас вказана обставина була аргументом апеляційної скарги.
30. Статтею 242 КАС України (стаття 159 КАС України в редакції до 15.12.2017) визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
31. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
32. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
33. Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
34. Таким чином, оскільки наведені порушення процесуального закону були допущені судом першої інстанції, а судом апеляційної інстанції ці порушення не усунуті, Суд дійшов висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
35. Керуючись статтями 344 349 353 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
36. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
37. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року скасувати.
38. Справу направити на новий судовий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська