ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року

м. Київ

справа № 816/3871/15

адміністративне провадження № К/9901/41475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року (суддя Іваненко С.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, про стягнення надміру сплачених коштів,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (яке ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року було замінено правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС; далі - податковий орган, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (залученої до участі у справі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року), в якому (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) просило стягнути на його користь з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м.Києві надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 30 507 690,08 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що згідно даних інтегрованої картки платника податків за ним рахується переплата з податку на прибуток в сумі 30 507 690,08 грн., з метою повернення якої воно неодноразово зверталось до податкового органу з відповідними заявами на підставі статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які, однак, залишались без задоволення з повідомленням про можливість зарахування переплати в рахунок майбутніх платежів з податку на прибуток та посиланням на повернення Головним управлінням Державної казначейської служби України в м.Києві складених податковим органом висновків з вказівкою на сплив строку подання заяви.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у м.Києві на користь Товариства надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 30 507 690,08 грн.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що Товариство має всі передбачені чинним законодавством підстави для повернення з бюджету суми надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 30 507 690,08 грн., а відмови у поверненні йому такої переплати є необґрунтованими та безпідставними, відтак належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення в судовому порядку з Державного бюджету України на його користь через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 30 507 690,08 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції вказав й на помилковість тверджень контролюючого органу про закінчення строку, встановленого чинним законодавством для подання заяви про повернення переплати з податку на прибуток, тобто 1095 днів, та відсутності у Товариства права на отримання вказаних коштів, оскільки відповідні заяви подавались платником у строк 1095 з моменту виникнення переплати.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, адже податковим органом в порядку та строки, встановлені законом, надавались відповіді на звернення позивача щодо повернення переплати з податку на прибуток; крім цього вказує на неврахування судами обставини спливу встановленого пунктом 43.3 статті 43 ПК України терміну подання заяв для повернення такої переплати.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Суди встановили, що 06 жовтня 2010 року у зв`язку з поданням Товариством уточнюючого розрахунку до декларації за 2009 рік про зменшення зобов`язань з податку на прибуток в сумі 120 043 990,00 грн. та з урахуванням існуючої переплати в розмірі 6 109 851,50 грн. загальна її сума склала 126 153 841,50 грн. Дана переплата була частково погашена шляхом повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства та шляхом заліку відповідно до поданих Товариством напротязі 2011 - 2013 років заяв до Кременчуцької ОДПІ.

Проте на заяву від 14 травня 2013 року про повернення суми залишку переплати, що рахувалась станом на цю дату Товариство отримало відмову (лист від 21 травня 2013 року №13875/10/20.2-12), яку податковий орган мотивував напруженими доведеними показниками по забезпеченню надходжень до державного бюджету з одночасним повідомленням про вжиття заходів щодо залучення додаткових резервів для вирішення питання про повернення коштів.

Подальші неодноразові звернення як до Кременчуцької ОДПІ, так і до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з ОВС, на обліку в якому з 2015 року перебував позивач, з питань погашення існуючої переплати залишались без задоволення.

Крім того, в листі-відповіді №18329/10/28-10-3-20 від 23 липня 2015 року на заяву Товариства Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП повідомило, що формувало висновки на повернення частини коштів та передавало їх для виконання до Головного управління Державної казначейської служби у м.Києві, проте вони повернуті без виконання з посиланням на сплив терміну подання заяви, встановленого пунктом 43.3 статті 43 ПК України.

Така бездіяльність податкового органу спонукала Товариство до вирішення питання щодо стягнення залишку неотриманої переплати в розмірі 30 507 690,08 грн. в судовому порядку.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Зміст вказаних норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 ПК України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету.

Водночас, відповідно до пункту 11 розділу II Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів та зборів №765 від 05 грудня 2013 року (далі - Порядок №765), суми переплат відображаються на зворотній стороні інтегрованої картки платника податків.

За змістом пункту 8 розділу IV Порядку №765 помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов`язань за податками, зборами, митними платежами підлягають поверненню платнику у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Порядку №765 територіальний орган Міндоходів вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум податків, зборів, що обліковуються в інтегрованій картці платника більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування зобов`язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про їх повернення згідно із законодавством.

Отже, помилково та/або надміру сплачені суми податків можуть бути списані в дохід бюджету та не повернуті платнику податків якщо: відсутній рух по інтегрованій картці платника податків, де обліковується переплата, й відсутня заява про повернення переплати в строк більше 1095 днів з дня виникнення переплати.

Як вже вказувалось в цій постанові та з`ясували розглядаючи справу суди, починаючи з 2011 року позивач постійно звертався до фіскального органу із заявами про повернення надміру сплаченого податку на прибуток, який поступово здійснював повернення такої переплати або на розрахунковий рахунок позивача, або шляхом зарахування в рахунок податкових зобов`язань.

При цьому кінцевий розмір переплати Товариства з податку на прибуток склав 30 507 690, 08 грн.

14 травня 2013 року Товариство подало заяву про повернення повної суми залишку переплати, проте отримало відмову, обґрунтовану «напруженими доведеними показниками по забезпеченню надходжень до державного бюджету» та вжиттям заходів із залучення додаткових резервів для вирішення питання про повернення коштів.

Всі наступні заяви ПАТ "Укртатнафта" також залишались без задоволення.

В той же час суди встановили наявність у Товариства права на повернення належних йому коштів в сумі 30 507 690, 08 грн., що були надмірно сплачені у складі податку на прибуток, а також відповідність його заяви вимогам чинного законодавства та її подання у передбачений статтею 43 ПК України строк.

При цьому, як зауважили суди, посилання на напружені доведені показники по забезпеченню надходжень до державного бюджету з огляду на приписи статті 43 ПК України не можуть бути підставою для відмови у поверненні переплати, адже єдиними обмежувальними умовами щодо цього є неподання платником податку заяви протягом 1095 днів з дня виникнення переплати або наявності у нього непогашеного податкового боргу.

Разом з тим, в порушення вимог ПК України податковим органом висновок про повернення повної суми залишку переплати на підставі заяви ПАТ "Укртатнафта" від 14 травня 2013 року не складався.

Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер