ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №817/1272/18
адміністративне провадження №К/9901/17181/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року (суддя Дорошенко Н.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Гудим Л.Я., Гуляк В.В.) у справі № 817/1272/18 за позовом Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2018 року Комунальне підприємство "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (далі по тексту - позивач, КП "Сарнитеплосервіс" СМР) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 13 жовтня 2017 року №0007511401, від 23 жовтня 2017 року №0001981310, №0002011310, №0002021310, №0001991310, №0002001310, №0001971310;
- рішення від 7 грудня 2017 року №0006441310 та №0006411310 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення:
- від 13 жовтня 2017 року №0007511401 із ПДВ на загальну суму грошового зобов`язання 157 393,00 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 125 914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 479,00 грн.;
- від 23 жовтня 2017 року №0001981310 із ПДФО в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 251 398,77 грн., в частині пені в сумі 20 902,73 грн., а всього - 236301,50 грн.;
- від 23 жовтня 2017 року №0002011310 із ПДФО в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66553,54 грн., в частині пені в сумі 8540,69 грн., а всього - 75094,23 грн.;
- від 23 жовтня 2017 року №0001971310 із ПДФО на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.;
- від 23 жовтня 2017 року № 0002001310 із ПДФО на суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.;
- від 23 жовтня 2017 року № 0001991310 з військового збору в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7097,67 грн., в частині пені в сумі 501,45 грн., а всього - 7599,12 грн.;
- від 23 жовтня 2017 року № 0002021310 з військового збору в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2615,45 грн., в частині пені в сумі 233,69 грн., а всього - 2849,14 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь КП «Сарнитеплосервіс» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДФС у Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7211,51 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року апеляційну скаргу КП «Сарнитеплосервіс» СМР залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 жовтня 2017 року № 0007511401. Прийнято у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову КП «Сарнитеплосервіс» СМР відмовлено. Змінено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в частині стягнення судових витрат. Стягнуто на користь КП «Сарнитеплосервіс» СМР за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4850,47 грн. У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року залишено без змін.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності КП «Сарнитеплосервіс» СМР 35.30 за КВЕД: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
На підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 17 серпня 2017 року №1163, направлень від 1 вересня 2017 року №1183/17-00-14-01, №1184/17-00-14-01, №1185/17-00-14-01 уповноважені особи ГУ ДФС у Рівненській області провели планову виїзну документальну перевірку КП «Сарнитеплосервіс» СМР з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 6 жовтня 2017року №1037/17-00-14-01/35132153 (далі - акт №1037) (т. 1 а.с. 38 - 80).
Перевіркою встановлено порушення:
- п.187.10 ст.187 ПК України, а саме завищено податковий кредит у сумі 212566 грн., у тому числі: в січні 2014р. в сумі 56901 грн., в лютому 2014р. - 29751 грн., в січні 2015р. - 42890 грн., у лютому 2015р. - 19382 грн., в березні 2015р. - 20252 грн., у квітні 2015р. - 13613 грн., в січні 2016р. - 9988 грн., в лютому 2016р. - 10034 грн., в березні 2016р. - 2239 грн., в квітні 2016р.- 7516 грн.;
- п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України, в результаті чого КП "Сарнитеплосервіс" порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);
- п.51.1 ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України, розділ ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49, у відповідній редакції, за якими встановлено подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: за 1-4 квартали 2014р., 1-4 квартали 2015р., 1-4 квартали 2016р.;
- п.1 ч.2 ст.6, абз. 1 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого платником порушено строки сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, а саме: несвоєчасна сплата ЄСВ за травень 2016р. в сумі 4214,16 грн. (термін сплати до 21 червня 2016 року), за червень 2016р. - 26019,90 грн. (термін сплати до 20 липня 2016 року), за липень 2016р. - 26161,68 грн. (термін сплати до 22 серпня 2016 року), за серпень 2016р. - 28174,99 грн. (термін сплати до 20 вересня 2016 року), за вересень 2016р. - 27675,22 грн. (термін сплати до 20 жовтня 2016 року), за жовтень 2016р. - 43567,83 грн. (термін сплати до 21 листопада 2016 року), за листопад 2016р. - 59380,66 грн. (термін сплати до 20 грудня 2016 року), за грудень 2016р. - 58160,29 грн. (термін сплати до 20 січня 2017 року);
- пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, несплата (неперерахування) військового збору під час виплати доходу (зарплати) в сумі 5439,14 грн., несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом узгоджених сум належного до сплати військового збору в сумі 27862,09 грн. після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, коли сума збору сплачувалась одночасно з виплатою доходу на користь платників податків;
- пп.1.4, пп.175, пп.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, що полягає в утриманні та не перерахуванні податковим агентом узгоджених сум військового збору до бюджету у розмірі 111,63 грн. після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, в тому числі за листопад 2016р. в сумі 111,63 грн.;
- п. 15.1 ст.15, п. 38.2 ст. 38, п. 51.1 ст. 51, п. 57.1 ст. 57 , пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2. ст. 176 ПК України, що полягає в утриманні та не перерахуванні податковим агентом узгоджених сум податку на доходи фізичних осіб в сумі 96754,29 грн. після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, в тому числі за вересень 2016р. в сумі 17687,21 грн., жовтень 2016р. - 32967,78 грн., листопад 2016р. - 46099,30 грн.;
- п. 15.1 ст.15, п. 38.2 ст. 38, п. 51.1 ст. 51, п. 57.1 ст. 57 , пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2. ст. 176 ПК України, що полягає у несплаті (неперерахуванні) податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу (зарплати), несвоєчасному перерахуванні до бюджету податковим агентом узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, коли сума податку сплачувалась одночасно з виплатою доходу на користь платників податків, в сумі 486188,37 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, ГУ ДФС у Рівненській області прийняло:
1) ППР від 13 жовтня 2017 року № 0007511401, яким КП «Сарнитеплосервіс» СМР у зв`язку з порушенням п.187.10 ст.187 ПК України на підставі п.123.1 ст.123 ПК України, згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на суму 157393,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням на 125914,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 31479,00 грн. (а.с.12,13 т.1);
2) ППР від 23 жовтня 2017 року №0001981310, яким КП «Сарнитеплосервіс» СМР у зв`язку з порушенням п. 15.1 ст.15, п. 38.2 ст. 38, п. 51.1 ст. 51, п. 57.1 ст.57, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2. ст. 176 ПК України, відповідно до п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 410101,80 грн., у т.ч.: за податковим зобов`язанням на 96754,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) на 286836,41 грн., сума пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України 26511,10 грн. (а.с.18, 19-20 т.1);
3) ППР від 23 жовтня 2017 року № 0001991310, яким КП «Сарнитеплосервіс» СМР у зв`язку з порушенням пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 12524,48 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 111,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) на 10485,66 грн., сума пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України 927,19 грн. (а.с.25 26-27 т.1);
4) ППР від 23 жовтня 2017 року №0001971310, яким КП «Сарнитеплосервіс» СМР у зв`язку з порушенням п.51.1 ст.51, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.119.2 ст.119 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн. (а.с.30,31 т.1).
5) рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0006441310 від 7 грудня 2017 року, яким КП «Сарнитеплосервіс» СМР за період з 22 червня 2016 року до 28 лютого 2017 року застосовано штраф у розмірі 54670,95 грн. (20%) та нараховано пеню у розмірі 13575,78 грн. (0,1% суми недоїмки) (а.с.32, 33-34 т.1).
Крім того, на підставі наказу від 22 вересня 2017 року № 1446 та направлення №1324/17-00-13-10 від 22 вересня 2017 року уповноваженою особою ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Сарнитеплосервіс» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, державного мита, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 6 жовтня 2017 року №1050/17-00-13-10/35132153 (далі - акт №1050) (а.с.194-209 т.2).
Перевіркою встановлено порушення:
- п.51.1 ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49, у відповідній редакції, за якими встановлено подання податкових розрахунків за формою 1-ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками, а саме: за 1-2 квартали 2017р.;
- п.1 ч.2 ст.6, абз. 1 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого платником порушувалися строки сплати єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, а саме: несвоєчасна сплата ЄСВ за січень 2017р. в сумі 66943,48 грн. (термін сплати до 20 лютого 2017 року), за лютий 2017р. - 26723,80 грн. (термін сплати до 20 березня 2017 року), за березень 2017р. - 29361,14 грн. (термін сплати до 20 квітня 2017 року);
- пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, що полягає в несплаті (неперерахуванні) військового збору під час виплати доходу (зарплати), несвоєчасному перерахуванні податковим агентом узгоджених сум належного до сплати військового збору в сумі 8352,39 грн. після настання граничних термінів сплати податку до бюджету;
- пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України, що полягає в утриманні та не перерахуванні податковим агентом узгоджених сум військового збору до бюджету в сумі 3426,89 грн. після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, в тому числі за квітень 2017 року в сумі 1980,02 грн., за травень 2017р. в сумі 1446,87 грн.;
- п. 15.1 ст.15, п. 38.2 ст. 38, п. 51.1 ст. 51, п. 57.1 ст. 57, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2. ст. 176 ПК України що полягає в утриманні та не перерахуванні податковим агентом узгоджених сум податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 100093,13 грн. після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, в тому числі за лютий 2017р. в сумі 6628,61 грн., березень 2017р. в сумі 43963,67 грн., квітень 2017р. в сумі 34194,87 грн., травень 2017р. в сумі 15305,987 грн.;
- п. 15.1 ст.15, п. 38.2 ст. 38, п. 51.1 ст. 51, п. 57.1 ст. 57 , пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2. ст. 176 ПК України, що полягає в несплаті (неперерахуванні) податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу (зарплати), несвоєчасному перерахуванні до бюджету податковим агентом узгоджених сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, коли сума податку сплачувалась одночасно з виплатою доходу на користь платників податків, в сумі 202337,94 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, ГУ ДФС у Рівненській області прийняло:
1) ППР від 23 жовтня 2017 року № 0002011310, яким у зв`язку з порушенням п. 15.1 ст.15, п. 38.2 ст. 38, п. 51.1 ст. 51, п. 57.1 ст. 57 , пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.176.2. ст. 176 ПК України відповідно до п.126.1 ст.126, п.127.1 ст.127 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 251257,74 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 100093,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) на 142623,62 грн., сума пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України в сумі 8540,69 грн. (а.с.21, 22 т.1);
2) ППР від 23 жовтня 2017 року № 0002021310, яким у зв`язку з порушенням пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 8561,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 3426,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) на 4900,42 грн., сума пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України 233,69 грн. (а.с. 23,24 т.1);
3) ППР від 23 жовтня 2017 року №0002001310, яким у зв`язку з порушенням п.51.1 ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України, на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.119.2 ст.119 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1020,00 грн. (а.с.28,29 т.1).
4) рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0006411310 від 07 грудня 2017 року, яким до КП "Сарнитеплосервіс" СМР застосовано штраф у розмірі 24005,74 грн. за період з 21 лютого 2017 року до 27 вересня 2017 року та нараховано пеню у розмірі 3040,89 грн. (а.с.37,35-36 т.1).
Не погодившись із вказаними ППР та рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, КП «Сарнитеплосервіс» СМР оскаржило їх до суду.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що КП «Сарнитеплосервіс» СМР як підприємство теплопостачання відповідно до приписів пункту 187.10 статті 187 ПК правильно формувало податковий кредит за касовим методом на дату списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або на дату надання інших видів компенсацій вартостей поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг). При цьому різні методи податкового обліку не покладають на платника податків обов`язку із пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту, а тому посилання відповідача на положення статті 199 ПК України визнані судом неправомірними, що виключає збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Окрім наведеного, суд також вказав на недоліки, допущені контролюючим органом при оформленні акта перевірки від 6 жовтня 2017 року №1037/17-00-14-01/35132153 в частині відсутності посилань на первинні документи бухгалтерського обліку платника податків, на регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності тощо.
Оцінюючи правомірність збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції вказав, що контролюючим органом правильно встановлені як у акті №1037, так і в акті №1050 суми несплаченого до бюджету ПДФО, що також не заперечується і позивачем. Враховуючи встановлені за наслідками документальної перевірки порушення, у відповідача були обґрунтовані підстави для застосування до позивача штрафних санкцій як за статтею 126, так і за статтею 127 ПК України. При цьому суд вказав на помилковість нарахування штрафних санкцій за статтею 127 ПК України за неперерахування утриманого податку до бюджету за вересень-листопад 2016 року у розмірі 75% суми податку, оскільки в попередніх податкових періодах аналогічне порушення встановлене не було. Крім того, суд вказав на неправомірність нарахування позивачу пені з дня запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (7 червня 2016 року). Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового скасування ППР №0001981310 та №0002011310. Керуючись аналогічними висновками в частині відсутності розмежування щодо підстав нарахування штрафних (фінансових) санкцій та неправомірності нарахування пені, суд також частково скасував ППР від 23 жовтня 2017 року №0002021310, №0001991310, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з військового збору.
Визнаючи протиправними та скасовуючи ППР від 23 жовтня 2017 року №0001971310 та №0002001310, суд першої інстанції вказав на неправомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 119.2 статті 119 ПК України, оскільки висновки відповідача не підтверджені жодними розрахунками, фактична недостовірність податкової звітності платника податків в актах документальних перевірок не описана. При цьому відповідач необґрунтовано порівнював відомості графи 4а (щодо розміру перерахованого податку) та графи 4 (щодо розміру фактично перерахованого податку), позаяк в графі 4а підлягає відображенню сума нарахованого податку.
З приводу правомірності застосування до КП «Сарнитеплосервіс» СМР штрафу та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (неперерахування) єдиного внеску, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не заперечувався факт несвоєчасної сплати вказаного платежу. При цьому суд відхилив доводи позивача про неправомірне нарахування пені, оскільки зазначене питання регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ), як спеціальним.
Апеляційний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції, окрім наявності підстав для скасування ППР №0007511401 від 13 жовтня 2017 року, оскільки відповідно до положень пункту 187.10 статті 187 ПК України позивач повинен визначати дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту при наданні послуг особам, зазначеним у цій нормі - за касовим методом, а щодо решти (зокрема, госпрозрахункових організацій) - за загальним правилом (за правилом першої події відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 ПК України).
Не погодившись з рішеннями судів, Головне управління ДФС у Рівненській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову в позові в цій частині.
В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган вказує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що викладені в акті перевірки обставини свідчать про наявність в діях позивача порушень, відповідальність за які передбачена статтею 127 ПК України. Крім того, судами не враховано, що пеня за несвоєчасне внесення до бюджету ПДФО згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України позивачем самостійно не нараховувалась та не вносилась до бюджету, що суперечить як положенням зазначеної правової норми, так і статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року №4212-VІ (далі - Закон №4212-VІ). Також контролюючий орган наполягає на правомірності застосованих ним штрафних санкцій відповідно до пункту 119.2 статті 119 ПК України, оскільки зазначений КП «Сарнитеплосервіс» СМР розмір перерахованого ПДФО відповідно до графи 4а в податковому розрахунку (далі - ПР) не відповідає фактичному перерахуванню ПДФО відповідно до графи 4 ПР.
Позивач правом на подання відзиву до суду не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, перегляду в касаційному порядку підлягають ППР №0001981310, №0002011310, якими позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, ППР №0002021310, №0001991310, якими позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору, ППР №0002001310, №0001971310, якими до позивача застосовано штрафні санкції за порушення пункту 119.2 статті 119 ПК України.
З приводу ППР №0001971310 та ППР №0002001310, якими до позивача застосовано штрафні санкції за невідповідність розміру перерахованого ПДФО відповідно до графи 4а податкового розрахунку фактичному перерахуванню ПДФО відповідно до графи 4 ПР, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність порівняння показників в зазначених графах, оскільки положення як глави ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міндоходів від 21 січня 2014 року №49, чинного до 1 квітня 2015 року, так і глави ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, передбачають різні вимоги до їх заповнення. Вимоги щодо ідентичності показників у відповідних графах відсутні.
Щодо податкових повідомлень-рішень №0001981310, №0002011310, №0002021310, №0001991310, якими позивачу збільшено грошове зобов`язання як з податку на доходи фізичних осіб, так і з військового збору, колегія суддів зазначає наступне. Наявність чи відсутність у платника податків обов`язку щодо сплати військового збору є похідними за своєю суттю в силу приписів підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки безпосередньо пов`язані із нарахуванням оподатковуваного доходу як об`єкту оподаткування військовим збором.
Як встановлено судами і це підтверджується матеріалами справи, позивач не заперечує факту несвоєчасної сплати ПДФО та військового збору, що зумовлено фінансовими труднощами на підприємстві. Суди відхилили посилання позивача на вказані обставини, оскільки застосування до платника податків заходів примусового виконання рішення щодо стягнення заборгованості не звільняє його від обов`язку сплати податкових зобов`язань в порядку і строки, встановлені ПК України. При цьому суди вказали, що не усі рахунки позивача перебували під арештом. Враховуючи приписи частини першої статті 341 КАС України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкового зобов`язання колегією суддів не переглядаються.
Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень (№0001981310, №0002011310, №0002021310, №0001991310) в частині застосованих до позивача штрафних санкцій за статтями 126, 127 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено положеннями статті 168 ПК України.
Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до положень підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Види та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства визначені у главі 11 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В той же час, пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідно до частини першої статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (частина перша статті 115 ПК України).
Відтак, приписами статті 127 ПК України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням. Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.
Верховний Суд зазначає, що податковим правопорушенням відповідно до статті 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно).
Відповідно до статті 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу. Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до статті 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.
Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22 березня 2016 року (справа №813/6774/13-а), в якому зазначено, що положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.
Статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості допущених податкових правопорушень, незалежно від того, що виявлено такі порушення контролюючим органом може бути в межах однієї перевірки.
Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 820/11382/15 за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Скасовуючи ППР №0001981310, суди у цій справі, зокрема дійшли висновку, що застосування штрафних санкцій за статтею 127 ПК України за весь період несплати ПДФО та військового збору у розмірі 75 % є неправомірним, з огляду на що застосували штрафні санкції за вересень 2016 року у розмірі 25% несплаченої суми, жовтень 2016 року - 50%, листопад 2016 року - 75 %, всього на суму 55480,17 грн., замість визначених відповідачем 72565,73 грн. Зазначені штрафні санкції були застосовані за встановлену за наслідками перевірки несплату ПДФО у загальному розмірі 96754,29 грн.
Аналогічних висновків дійшли суди і стосовно ППР № 0001991310 та №0002021310, якими позивачу донараховано основне зобов`язання з військового збору та застосовано штрафні санкції. Так, щодо ППР № 0001991310 вказано, що за перший встановлений факт неперерахування військового збору у сумі 111,63 грн. слід було застосувати штрафну санкцію у розмірі 25%, а не 75%. Щодо ППР №0002021310 вказано, що штрафні санкції мали б бути застосовані контролюючим органом за кваліфікуючою ознакою повторно у розмірі 50% від суми несплаченого збору 1980,02 грн., та втретє - 75% від несплаченої суми 1446,87 грн., враховуючи аналогічне податкове правопорушення, зафіксоване у акті №1037.
Застосовану контролюючим органом штрафну санкцію за статтею 127 ПК України у розмірі 75% при винесенні ППР №0002011310 суди вважали обґрунтованою, з огляду на факти несплати податку до бюджету у попередніх податкових періодах, що встановлено актом перевірки №1037.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій у зазначеній частині, оскільки такі висновки в повній мірі відповідають наведеній правовій позиції Верховного Суду, що розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки, чи різних.
Щодо решти штрафних санкцій, застосованих контролюючим органом за статтею 127 ПК України, суди дійшли висновку про їх неправомірність, оскільки решту суми ПДФО та військового збору відповідно до ППР №0001981310, №0002011310, №0002021310, №0001991310 слід вважати такою, що несвоєчасно сплачена, а тому контролюючим органом мали б бути застосовані штрафні санкції за статтею 126 ПК України.
Колегія суддів касаційного суду вважає такий висновок зробленим без з`ясування та урахування всіх обставин справи, з огляду на наступне.
Як уже зазначалось, правопорушенням за статтею 127 ПК України є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу. Таким чином, для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій за статтею 127 ПК України слід з`ясувати, яка з подій сталась першою: виплата доходу чи сплата податку, хоча і з порушенням граничного строку сплати. Якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоча із порушенням передбаченого статтею 168 ПК України строку, сплачує суму податку, то застосуванню підлягає стаття 126 ПК України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Якщо ж виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України.
Колегія суддів вважає, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб, як визначено статтями 127, 168 ПК України, є обов`язком платника податків. При цьому подальша сплата такого податку після факту виплати доходу не може нівелювати цей обов`язок.
Невиконання вказаного обов`язку утворює склад податкового правопорушення із формальним складом, відповідальність за яке передбачена пунктом 127.1 статті 127 ПК України, і це правопорушення вважається закінченим з моменту виплати доходу без сплати (перерахування) податку. З цього ж моменту виникають підстави для настання відповідальності.
Разом з тим, у цій справі суди попередніх інстанцій, формулюючи висновки про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій (75%) у сумі 193309,50 грн. за несвоєчасну сплату ПДФО у розмірі 257746,09 грн. (ППР №0001981310), та у сумі 66553,54 грн. за несвоєчасну сплату ПДФО у розмірі 88738, 05 грн. (ППР №0002011310), у сумі 2120,42 грн. за несвоєчасну сплату військового збору у розмірі 2827,22 грн. (ППР №0002021310), у сумі 5233,73 грн. за несвоєчасну сплату військового збору у розмірі 6978,30 грн. (ППР №0001991310), не з`ясували, коли саме позивачем було сплачено ПДФО та військовий збір: до, одночасно з, чи після виплати доходу на користь фізичних осіб. Вказані обставини мають істотне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення КП «Сарнитеплосервіс» СМР до відповідальності за статтею 127 ПК України.
Крім того, скасовуючи податкові повідомлення-рішення в частині застосованої пені суди попередніх інстанцій з посиланням на підпункт 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України та факт запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду Рівненської області від 7 червня 2016 року у справі №918/199/16, дійшли висновку про протиправність нарахування пені після запровадження мораторію. При цьому суди вказали на пріоритетність норм ПК України перед статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ (далі - Закон №2343-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Абзацами третім, четвертим частини третьої цієї статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.
Окремо в частині п`ятій цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.
Відповідно до підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
Слід зазначити, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання.
Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року (справа №821/4521/14), постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №2340/4157/18).
Висновки судів попередніх інстанцій про незастосування положень частини п`ятої статті 19 Закону №2343-ХІІ з огляду на пріоритет норм статті 129 ПК України, на переконання колегії суддів, є помилковими, оскільки із змістовного аналізу положень підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України слідує, що зазначена правова норма пов`язує закінчення нарахування пені з моменту запровадження мораторію саме по зобов`язанням, які виникли у боржника до його введення, а не які виникнуть у майбутньому. Разом з тим, Закон №2343-ХІІ є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок та процедуру відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та більш детально розкриває поняття мораторію та його поширення на зобов`язання конкурсних та поточних кредиторів.
Не поширення мораторію на вимоги поточних кредиторів відповідає його суті як такого, що вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом, які і стали підставою для його введення.
Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт запровадження мораторію у зв`язку із порушенням провадження у справі про банкрутство КП «Сарнитеплосервіс» СМР (ухвала Господарського суду Рівненської області від 7 червня 2016 року у справі №918/199/16), неправильно застосували до спірних правовідносин положення підпункту 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПК України та Закону №2343-ХІІ. Крім того, суди залишили поза увагою і те, що контролюючим органом в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів також були нараховані і штрафні санкції за статтями 126, 127 ПК України за несплату та несвоєчасну сплату ПДФО та військового збору.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, перевірка діяльності позивача охоплювала період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 30 червня 2017 року. Таким чином, для правильного вирішення даної справи слід врахувати, коли саме було запроваджено мораторій, коли виникла заборгованість, щодо якої прийнято оскаржені рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - до чи після запровадження мораторію, і залежно від встановлених обставин застосувати положення статей 126, 127 ПК України (в тому числі, щодо підвищених розмірів відповідальності за несплату ПДФО та військового збору) із урахуванням висновків касаційного суду. При вирішенні питання про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за статтею 127 ПК України судам слід з`ясувати, коли саме було здійснено сплату ПДФО та військового збору - до, після чи одночасно з виплатою доходу на користь фізичних осіб.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною 4 статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи положення статті 341 КАС України, оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2017 року №0007511401, рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 7 грудня 2017 року №0006441310 та №0006411310, колегією суддів не переглядались. За наслідками касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2017 року №0001971310 та №0002001310 колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення цих позовних вимог, а тому рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року в цій частині підлягають залишенню без змін.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2017 року №0001981310, №0002011310, №0002021310, №0001991310, а тому справа в цій частині підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
Керуючись ст. 341 345 349 350 353 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року у справі №817/1272/18 скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2017 року №0001981310, №0002011310, №0002021310, №0001991310, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2019 року у справі №817/1272/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
М.Б. Гусак
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду